Рішення № 25146012, 11.07.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2012 р.Справа № 5017/1522/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Лайн"

про стягнення заборгованості у сумі 11 869,42 грн.

Суддя Щавинська Ю.М

Представники сторін:

від позивача: Каранфілова О.В. -довір. № 4-07/134 від 10.03.2012р.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Лайн", в який просить стягнути з відповідача 11 600 грн. основного боргу, пеню у розмірі 269,42 грн., а також судові витрати у розмірі 1609,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір №140111 від 26.04.2011р. про транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажу в міжміському сполученні. Згідно з договором ТОВ "ВікінгТранс" (Перевізник) прийняло на себе зобов'язання про здійснення організації перевезення та доставці вантажу згідно одержаних заявок, а ТОВ "Блек Сі Лайн" (Експедитор) прийняло зобов'язання по оплаті за надані послуги на підставі актів виконаних робіт.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором він виконав у повному обсязі, доставивши довірений йому замовником вантаж до пункту призначення та передавши його вантажоодержувачу відповідно до договору. Проте, відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором, за виконані послуги позивачем, не розрахувався, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11 600,00 грн.

У зв'язку з відсутністю відповіді на надіслану на адресу відповідача 22.02.2012р. претензію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс" звернулось до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості, з урахуванням нарахованої пені.

Ухвалою суду від 24.05.2012р. було порушено провадження у справі №5017/1522/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2012р.

Ухвалою суду від 20.06.2012р., враховуючи, що у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру від 20.06.2012р. зазначене інша адреса відповідача, ніж вказана у позовній заяві, розгляд справи було відкладено для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи та надання можливості виконати вимоги ухвали суду на 11.07.2012р.

У судовому засіданні 11.07.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Лайн", про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру (а.с.34-36), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як свідчать матеріали справи, у договорі зазначено наступну адресу відповідача: м. Одеса, вул. Балківська,40, кв.140. При цьому, п.9.1 договору встановлено, що у разі зміни банківських реквізитів, юридичних або фактичних сторін, сторони зобов'язуються протягом 5 банківських днів з моменту отримання нових документів, підтверджуючих такі зміни, повідомити про це один одного в письмовій формі та надати необхідні документи. Саме за цією адресою відповідачем було отримано судові відправлення (а.с.33,42). Крім того, судові ухвали надсилались відповідачу на адресу, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір № 140111 від 26.04.2011р. про транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажу в міжміському сполученні, відповідно до умов якого (перевізник) зобов'язується, за плату, і за рахунок Експедитора виконувати чи організовувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу транспорту по всій території України.

Відповідно до п.4.2. договору, розрахунок за надані послуги здійснюється експедитором на підставі акта виконаних робіт, підписаного обома сторонами. Строк підписання акту складає 5 (п'ять) банківських днів з моменту належного виконання обов'язків по перевезенню.

Пунктом 12.1 визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. Згідно п.12.2. договору, у разі якщо за 14 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору ні одна з сторін в письмовій формі не підтвердить свого наміру його розірвати, договір автоматично продовжується на строк один рік.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Вікінг транс»з 13.12.2011р. по 25.12.2011р. виконало роботи по організації перевезення вантажу належним чином на суму 11 600 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.16-19) та актами здачі-прийняття виконаних робіт (а.с.20-23).

Як вбачається із договорів-заявок транспортної перевозки, замовник зобов'язався своєчасно сплатити грошові кошти за виконані послуги (а.с.26-29).

Крім того, як свідчать матеріали справи, 22.02.12 на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити грошові кошти у сумі 11 600,00 грн. за виконані послуги у повному обсязі у визначений законодавством строк. Відповіді на претензію відповідачем не надано, заборгованість за договором перевезення не сплачена.

Згідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 договору, сплата виконаних послуг відбувається протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт обома сторонами, при умовах виконання перевізником п.п. 4.2, 4.3. 9.1 договору.

В порушення умов договору відповідач не розрахувався за надані послуги. Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у сумі 11 600 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги про стягнення пені, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання якої зумовлює його нікчемність.

Враховуючи, що договір №14011 від 26.04.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Лайн", не містить положень щодо застосування неустойки у вигляді пені, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки у порядку, передбаченому законом "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" що, з огляду на вищевикладені законодавчі положення, є підставою для відмови у позові в цій частині.

Згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Сі Лайн" (67663, Одеська область, Біляївський р-н, с. Усатово, вул. Енергетиків, буд. 11, код 37136804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікінг Транс" (65078, м. Одеса, вул. Гайдара,13, код 34443603) заборгованість у сумі 11 600 /одинадцять тисяч шістсот/ грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 572 /одна тисяча п'ятсот сімдесят дві/грн. 96 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.