Рішення № 25146003, 09.07.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2012 р.Справа № 18/22/5022-438/2012

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", вул. Леонівська, 84-А, м. Мерефа Харківського району Харківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об"їзна, 12/6а, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області

про стягнення 429 724,59 грн. заборгованості, з яких 298 999,91 грн. основний борг за товар та піддони, 38 032,48 грн. пені за порушення строків оплати товару, 1 095,68 грн. пені за порушення строків оплати піддонів, 86 539,86 грн. 25% річних, 5 056,66 грн. інфляційних втрат.

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув;

Відповідача: Флиста Г.Є., довіреність № 01 від 01.09.2011р.

В судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" про cтягнення 429 724,59 грн. заборгованості, з яких 298 999,91 грн. основний борг за товар та піддони, 38 032,48 грн. пені за порушення строків оплати товару, 1 095,68 грн. пені за порушення строків оплати піддонів, 86 539,86 грн. 25% річних, 5 056,66 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р. відповідач не здійснив оплату за поставлений йому товар та надані піддони в повній мірі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку відповідно до умов договору нараховані штрафні санкції, відсотки річних та інфляційних нарахувань.

В підтвердження викладеного позивачем представлено договір поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р., видаткові накладні, товаро - транспортні накладні а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2012 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.06.2012р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України на 02.07.2012р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 09.07.2012р. для надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Разом з тим, згідно пояснень, наданих в судових засіданнях 14.06.2012р. та 02.07.2012р. підтримав позовні в частині стягнення з відповідача 38 032,48 грн. пені за порушення строків оплати товару, 1 095,68 грн. пені за порушення строків оплати піддонів, 86 539,86 грн. 25% річних та 5 056,66 грн. інфляційних втрат, зазначаючи про сплату відповідачем 298999,91 грн. основного боргу, на підтвердження чого надав суду копію виписки по банківському рахунку за 29.05.2012р., відтак, просить в цій частині припинити провадження у справі, оскільки спір між сторонами відсутній.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що ТОВ "Славпродукт" погашено основний борг за договором поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р. (платіжне доручення №1698 від 29.05.2012р.), а також додатково, згідно надісланого позивачем листа №621/14/25-01 від 20.06.2012р., здійснено часткову сплату пені в загальній сумі 25094,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1789 від 21.06.2012р. (на суму 16500,00 грн.), а згідно листа №097 від 21.06.2012р. відповідач просив зарахувати сплату 8594,50 грн. (платіжне доручення №1760 від 15.06.2012р.) в рахунок погашення пені за договором поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р.

Крім того, згідно наданої в судовому засіданні 09.07.2012р. заяви про зменшення розміру штрафних санкцій і пені №112 від 06.07.2012р. відповідач просить зменшити нараховані позивачем пені і штрафи, обґрунтовуючи подану заяву тією обставиною, що використати куплену у позивача банку для реалізації консервної продукції в запланованих розмірах відповідач не мав можливості у зв'язку з поганими погодними умовами (град, проливні дощі протягом цвітіння гороху, сильний мороз взимку), у зв'язку з чим позивачу було запропоновано повернути більшу частину купленого згідно договору поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р. товару, а у відповідності до клопотань №043 від 06.03.2012р. та №138 від 30.09.2011р. позивача повідомлялося про вказані обставини та зазначалося про погашення боргу частинами та до кінця квітня 2012р.

Також відповідач вказує, що Товариством для того, щоб розрахуватися з позивачем за поставлену згідно договору поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р. банку укладено додатковий договір №3 від 22.05.2012р. до договору кредитної лінії №ВКЛ-2002608 від 19.10.2010р., згідно якого збільшено ліміт кредитування на 3000000,00 грн. під 23% річних, а тому значний розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій значно погіршить фінансовий стан ТОВ "Славпродукт".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

30.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", в подальшому Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", в подальшому Покупець, був укладений договір поставки № 14-11/289 (надалі -Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець, - прийняти і оплатити в строки та на умовах договору склотару з безколірного скла (Товар) згідно креслень, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. Договору найменування товару, кількість, ціна та загальна вартість зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2., 4.2., 4.4. Договору товар поставляється партіями в об'ємі, на умовах поставки згідно правил ІНКОТЕРМС-2010 за ціною та порядку розрахунків, що вказані в Специфікаціях до Договору.

Загальна сума Договору визначається сумарною вартістю всього поставленого та прийнятого Товару згідно Специфікацій до договору (п. 4.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами погоджено зразок креслення склотари з безколірного скла, що підлягає поставці.

Судом встановлено, що у відповідності до Специфікації №1 до договору №14-11/289 від 30.06.2011р. сторонами погоджено поставку Покупцю банки І-82А-500 (0,5 л) в кількості 1493960 шт. за ціною 0,77 грн. за 1 шт. та 520 шт. дерев'яних піддонів (1200х1000 мм.) за ціною 55,00 грн. за 1 шт.

Згідно п.п. 2, 3 Специфікації №1 до Договору №14-11/289 сторонами погоджено, що розрахунки за кожну партію товару та піддони, що використовуються при пакуванні партії товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника згідно видаткової накладної на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки.

Умови поставки, згідно п. 4 Специфікації №1 до Договору: FCA -м. Мерефа Харківської області (згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010р.), з пунктом загрузки: вул.. Леонівська, 84-А, м. Мерефа Харківської області.

Згідно п. 9.1. договору, він є чинним з дати його підписання і діє до 31.12.2011р.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу -однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивачем згідно товарно-транспортних та видаткових накладних № М-00001589 від 04.07.2011р. (на суму 54413,04 грн.), № М-00001590 від 04.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001591 від 04.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001592 від 04.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001593 від 04.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001595 від 04.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001598 від 05.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001599 від 05.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001603 від 05.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.), № М-00001604 від 05.07.2011р. (на суму 58947,47 грн.) передано, а відповідачем через свого представника Гаврилюка О.С., який діяв на підставі довіреності на отримання ТМЦ №64 від 04.07.2011р., прийнято у власність товару та піддони на загальну суму 584940,27 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не провів оплати за поставлений товар в повній мірі, сплативши лише за отриманий згідно видаткових накладних № М-00001591 від 04.07.2011р. та № М-00001592 від 04.07.2011р. товар грошові кошти в сумі 115034,92 грн. та здійснивши переплату по вказаних накладних в сумі 170905,35 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за 27.09.2011р., 31.10.2011р., 01.12.2011р., 08.12.2011р., 21.12.2011р., 25.01.2012р., 10.02.2012р., 21.02.2012р., 06.03.2012р. та 12.04.2012р., внаслідок чого станом на 16.05.2012р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" склала 455715,26 грн.

Сума переплати 170905,35 грн. згідно листа позивача №543/25-11/25-01 зарахована 17.05.2012р. в порядку ст. 601 ЦК України в якості оплати за товар, отриманий за договором поставки № 14-11/289, як зустрічне однорідне зобов'язання, внаслідок чого заборгованість відповідача за отриманий товар та піддони станом на 22.05.2012р. (дата оформлення позовної заяви) складає 298999,91 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Твердження позивача про наявність в Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" станом на 16.05.2012р. простроченої заборгованості в сумі 455715,26 грн. критично оцінюється господарським судом з огляду на ту обставину, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем за період 27.09.2011р. - 12.04.2012р. здійснено оплату за товар та піддони в загальній сумі 285940,27 грн. (копії банківських виписок по рахунку позивача за 27.09.2011р., 31.10.2011р., 01.12.2011р., 08.12.2011р., 21.12.2011р., 25.01.2012р., 10.02.2012р., 21.02.2012р., 06.03.2012р. та 12.04.2012р.), відтак, станом на 16.05.2012р. прострочена заборгованість відповідача складала 299000,00 грн.

При цьому, зазначення в графі "призначення платежу" платіжних документів, згідно яких проводилася оплата, окремої накладної не може бути підставою для того, щоб вважати, що заборгованість відповідача за товар (піддони), отримані за договором №14-11/289 від 30.06.2011р. (у випадку, коли борг за даною накладною погашений повністю) не зменшується відповідно на суму переплати за видатковою накладною.

Крім того, неправомірною суд вважає заяву №543/25-11/25-01 від 17.05.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки приписами ст. 601 ЦК України передбачена можливість припинення зобов'язання зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому, вимоги позивача про стягнення грошової суми за договором поставки та вимоги відповідача про повернення коштів, отриманих без достатніх правових підстав не є однорідними в розумінні ст. 601 ЦК України, оскільки по грошових вимогах позивача строк оплати настав відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а вимоги відповідача не обумовлені будь-яким строком виконання. Господарський суд при вирішенні цього питання також приймає до уваги, що за твердженнями представника відповідача, Товариству з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" не було відомо про існування будь-яких вимог до позивача щодо повернення коштів, отриманих без достатніх правових підстав, оскільки правовою підставою для оплати товару був договір поставки, а не видаткові накладні до нього.

Таким чином, господарським судом встановлено, що всупереч умов договору поставки №14-11/289 від 30.06.2011р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав, у зв'язку з чим допустив станом на 22.05.2012р. заборгованість за отриманий товар та піддони в загальній сумі 299000,00 грн.

Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено та підтверджено сторонами у справі, що відповідачем 29.05.2012р. згідно платіжного доручення №1698 повністю погашено основний борг за договором поставки №14-11/289 від 30.06.2011р. в сумі 299000,00 грн., відтак, з огляду на встановлену обставину та беручи до уваги усне клопотання представника позивача, заявлене в судовому засіданні 02.07.2012р., суд припиняє провадження в цій частині позовних вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір між сторонами стосовно стягнення основного боргу відсутній.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 8.3. Договору у випадку порушення Покупцем умов оплати в установлені строки, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми несвоєчасно повернутого боргу.

Згідно поданих позивачем розрахунків сума нарахованої пені, що здійснені по кожній накладній окремо, за порушення строків оплати товару за період з 03.09.2011р. по 03.03.2012р. становить 38032,48 грн., а сума пені за порушення строків оплати піддонів за цей же період -1095,68 грн.

При цьому, господарським судом встановлено, що відповідні розрахунки проведено позивачем без повного врахування здійснених відповідачем проплат, відтак, судом проведено арифметичний розрахунок/перерахунок пені, згідно якого, розмір нарахованої за вказаний позивачем період пені за товар та піддони разом складає 36397,29 грн. (відповідний розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, наданими відповідачем платіжними дорученнями №1789 від 21.06.2012р. (на суму 16500,00 грн.), №1760 від 15.06.2012р. (на суму 8594,50 грн.), листом №097 від 21.06.2012р. (про зарахування сплати за платіжним дорученням №1760 від 15.06.2012р. в рахунок погашення пені за договором поставки № 14-11/289 від 30.06.2011р.) підтверджується сплата 25094,50 грн. пені відповідачем, відтак, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Частиною 1 статті 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідне право господарського суду також передбачено п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

За таких обставин, зважаючи на подане клопотання відповідача з цього приводу, беручи до уваги зазначені останнім обставини, які спричинили несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а саме: неможливість використовувати куплений у позивача товар для реалізації консервної продукції у зв'язку з поганими погодними умовами (град, проливні дощі протягом цвітіння гороху, сильний мороз взимку), інші наведені відповідачем обставини, надавши оцінку доданим до заяви відповідача №112 від 06.07.2012р. документам, що підтверджують дані доводи, з огляду на ту обставину, що основне зобов'язання боржником станом на день розгляду справи в суді виконано в повному розмірі, добровільно сплачено більшу частину нарахованої пені, беручи до уваги значний розмір інших штрафних санкцій, що нараховані відповідачу, що є надмірно великим порівняно з реальними збитками кредитора, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення нарахованої Товариству пені, відтак, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд зменшує розмір нарахованої Товариству з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" пені на несплачену суму 11302,79 грн. (36397,29 грн. - 25094,50 грн.), а тому пеня стягненню з відповідача не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення Покупцем зобов'язань в частині своєчасної та/або повної оплати товару/піддонів, Покупець згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 25% річних від простроченої суми боргу за весь час прострочки.

Згідно поданих позивачем розрахунків, здійснених по кожній накладній окремо відповідачу нараховані 86539,86 грн. 25% річних та 5056,66 грн. інфляційних нарахувань, що здійснені за період з 03.09.2011р. по 15.05.2012р.

Розглянувши представлені розрахунки інфляційних нарахувань та 25 % річних, господарський суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, враховуючи усі здійснені відповідачем проплати, а також з огляду на ту обставину, що втрати від інфляції нараховуються щомісячно, а не поденно, вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 73977,50 грн. 25% річних, нарахованих за період з 03.09.2011р. по 15.05.2012р., та 4481,62 грн. інфляційних нарахувань (за період з вересня 2011р. по травень 2012р. включно), як такі, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства (відповідні розрахунки суду знаходяться в матеріалах справи).

Відповідна правова позиція щодо розрахунку інфляційних втрат викладена у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97, Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 р. № 02-5/223, Постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006 р. № 2-14/6102-06, згідно яких індекс інфляції розраховується у середньому на місяць, та якщо сума боргу повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця. При цьому правильним є нарахування інфляційних без урахування оплат здійснених у кінці місяця.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 575,04 грн. інфляційних нарахувань та 12562,36 грн. -25% річних суд відмовляє у зв'язку з невірним розрахунком даних вимог.

Заява відповідача про зменшення даних нарахувань до задоволення не підлягає, оскільки в суду відсутні правові підстави для зменшення нарахованих згідно ст. 625 ЦК України річних та інфляційних втрат.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечні відповідачем належними та допустимими доказами та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення частково, в сумі 78459,12 грн. заборгованості, з яких 73977,50 грн. 25% річних та 4481,62 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача. При цьому, господарський суд бере до уваги ту обставину, що основний борг та пеня відповідачем сплачені після порушення провадження у справі, відтак, з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" справу доведено до судового розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" (вул. Об"їзна, 12/6а, с. Петриків Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 34042038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія" (вул. Леонівська, 84-А, м. Мерефа Харківського району Харківської області, ідентифікаційний код 32952061):

- 73977 (сімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 50 коп. -25% річних;

- 4481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 62 коп. інфляційних втрат;

- 8277 (вісім тисяч двісті сімдесят сім) грн. 12 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення 298 999,91 грн. основного боргу та 25094,50 грн. пені -припинити провадження у справі з-за відсутності предмета спору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "11" липня 2012 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька