Рішення № 25145437, 11.07.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р.Справа № 5013/651/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №5013/651/12

за позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Теплоелектроцентраль", м. Олександрія Кіровоградської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної казначейської служби України, м. Київ

про стягнення 13083,21 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Коробєйніков А.В., довіреність № 18-108-3 від 19.01.12 р. головний спеціаліст сектору представництва інтересів держави в судах України та сприяння у виконанні міжнародних конвенцій Головного управління юстиції у Кіровоградській області, уповноваженого представляти інтереси Міністерства юстиції України на підставі довіреності № 9.1-32/1126 від 29.12.11 р.;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи - участі не брали.

Міністерство юстиції України звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 13 083,21 грн.

Підставою для подання позову є понесення Державним бюджетом України збитків на суму 13083,21 грн. за рахунок виконання державою Україна рішення Європейського суду з прав людини від 14.12.10 р. за заявою № 24715/08.

У судовому засіданні 11.07.12 р. представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, витребуваних документів суду не подали, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 30, 31).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

За правилами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу за відсутності представників відповідача, третьої особи та на основі наявних у справі матеріалів.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р. позов ОСОБА_2 задоволено повністю, стягнуто на користь останньої з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" 2558,56 грн заборгованості по заробітній платі, 3610,50 грн - середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, всього - 6169,06 грн та судові витрати (а.с. 20).

Внаслідок тривалого невиконання зазначеного рішення, заявниця звернулася до Європейського суду з прав людини, яким 14.12.10 р. прийнято рішення у справі за заявою № 24715/08, поданою ОСОБА_2 та 14 іншими заявами проти України (а.с. 8-10).

Згідно вказаного рішення прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання спірних питань.

Так, з метою вирішення питань, порушених у заявах, Урядом України було визнано факт порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 р. (далі Конвенція), в частині тривалого невиконання рішення національного суду та подано до Європейського суду односторонню декларацію щодо відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди, судових витрат заявників та заборгованості за рішеннями національних судів. Розглянувши умови, викладені в декларації Уряду, Європейський суд прийняв її як намір надати заявникам відшкодування відповідно до пілотного рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України".

Європейський суд з прав людини, беручи до уваги умови односторонньої декларації Уряду, вирішив у відповідності до п. 1(b) та (c) ст. 37 Конвенції вилучити заяви в частині вищезгаданої скарги з реєстру справ, решту скарг оголошено неприйнятими.

У додатку до рішення Європейського суду з прав людини зазначені дати ухвалення національними судами рішення на користь заявників та суми запропонованої компенсації (а.с. 11 - 13).

Згідно п. 1 цього додатку за тривале невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р. ОСОБА_2 запропонована компенсація в розмірі 660 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання наведеного рішення Європейського суду з прав людини перераховано ОСОБА_2 заборгованість, присуджену їй за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р. в розмірі 6169,06 грн., а також компенсацію в сумі 6914,15 грн. (еквівалент 660 євро), що підтверджується платіжними дорученнями: №9219 від 24.01.11 р. та №347 від 12.03.11 р. (а.с. 18-19).

Вказані кошти перераховані з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.04 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі Закон). Статтею 2 цього Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст. 2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин. Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. В частині 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Частиною 5 статті 9 Закону встановлено обов'язок Органу представництва звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування збитків стягувачу.

Згідно зі статтею 1 Закону та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.06 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" органом представництва є Міністерство юстиції України.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, внаслідок виконання рішення Європейського суду державі заподіяно матеріальні збитки, тому відповідно до ст. 9 Закону та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернувся до суду за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

При зверненні до господарського суду із позовною заявою позивач посилається на те, що КП "Теплоелектроцентраль" є винним у тривалому невиконанні рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, прийнятого на користь заявника, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

Господарський суд погоджується з доводами позивача, але тільки у частині стягнення 6169,06 грн. збитків, які складаються із суми боргу за рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, оскільки йдеться про існування заборгованості підприємства перед працівником, обгрунтованість якої доведена судовим актом, який набрав законної сили.

Щодо решти позовних вимог, то відшкодування моральної шкоди на суму 6914,15 грн. є позадоговірними, тому до відносин між державою як учасником цивільних відносин та юридичною особою щодо їх стягнення застосовуються норми глави 82 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення судом наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи; причинного зв'язку між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою; наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Позивач стверджує, що з вини КП "Теплоелектроцентраль", яке не виконало зобов'язання перед заявницею щодо виплати належної їй суми, держава сплатила останній суму моральних збитків в розмірі 6914,15 грн. (еквівалент 660 євро).

На підтвердження своїх доводів позивачем до господарського суду подано лист відповідача за № 142/08 від 11.08.10 р., яким останнім повідомлено про відсутність грошових коштів та майна, за рахунок яких можна погасити заборгованість по заробітній платі. Інші докази на підтвердження вини відповідача у тривалому невиконанні рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області в матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між діями КП "Теплоелектроцентраль" та моральною шкодою, сплаченою державою на користь заявниці.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 14.12.10 р. не міститься посилання про наявність порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме з вини комунального підприємства "Теплоелектроцентраль".

Таким чином, вина відповідача у тривалому невиконанні рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18.09.06 р., причинний зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою, виплаченою державою на користь ОСОБА_2, позивачем не доведена.

Тому, відсутні підстави для стягнення з відповідача шкоди в сумі 6914,15 грн.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.12.10 р. у справі № 20/21, в постанові Вищого господарського суду України від 21.05.12 р. у справі №1/205/2011.

Таким чином, позов задовольняється частково на суму 6169,06 грн, у решті вимог слід відмовити з підстав, зазначених вище.

У відповідності до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Кільцева, 9, ідентифікаційний код 33650337) на користь Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, код ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, одержувач Державна казначейська служба України) збитки у розмірі 6169,06 грн.

Стягнути з комунального підприємства "Теплоелектроцентраль" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Кільцева, 9, ідентифікаційний код 33650337) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області, код отримувача 38037409, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код банку отримувача (МФО) 823016, рахунок отримувача 31211206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050") судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити відповідачу за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Кільцева, 9; третій особі за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Повне рішення складено 13.07.12

Суддя В.М.Балик