Рішення № 25145364, 10.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа№ 5015/2129/12

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач", м.Львів

про стягнення 8400грн. 00коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач" про стягнення 8000грн. 00коп. основного боргу та 400грн. 00коп. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 29.05.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.06.2012р. В зв"язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 19.06.2012р., ухвалою суду відкладено розгляд справи на 10.07.2012р.

28.06.2012р. позивачем надіслано суду заяву від 27.06.2012р. (зареєстрована канцелярією суду 03.07.2012р. за № 14568/12) про відшкодування додаткових витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 2294грн. 88коп., з яких 287грн. 64коп. вартості проїзду з м.Харкова до м.Львова, 240грн. 60коп. вартості проїзду з м.Львова до м.Харкова, 190грн. 00коп. вартості проживання у готелі у м.Львові, 287грн. 64коп. вартості проїзду з м.Харкова до м.Львова, 240грн. 60коп. вартості проїзду з м.Львова до м.Харкова, 190грн. 00коп. вартості проживання у готелі у м.Львові та 858грн. 40коп. добових з урахуванням положень п.п.140.1.7. Податкового кодексу України та Закону України „Про державний бюджет України на 2012 рік".

В судовому засіданні 10.07.2012р. позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про відшкодування додаткових витрат, просить позов задоволити та відшкодувати понесені додаткові витрати в розмірі 2294грн. 88коп., пов"язані з розглядом справи № 5015/2129/12.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, доказів визнання чи спростування позовних вимог не представив, хоча у встановленому порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 07288451 від 22.06.2012р. та № 07288460 від 22.06.2012р.

Господарському суду представлено достатньо доказів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до п.1.1. укладеного 20.09.2011р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Буспостач" (довіритель) договору-доручення №20/09 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов"язання виконувати доручення довірителя на перевезення вантажів автомобільним транспортом. У випадку неможливості виконання доручення власними силами -повірений може укладати від імені і за рахунок довірителя договори транспортно-експедиційних послуг з третіми особами, які в подальшому іменуються виконавцями.

П.1.3 договору передбачено, що повірений зобов"язується виконати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці довірителя, яка є невід"ємною частиною даного договору, яка може бути отримана за допомогою факсимільного зв"язку і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а довіритель прийняти і оплатити перевезення в порядку, передбаченому договором.

27.09.2011р. сторонами укладено заявку № 27/09 від 27.09.2011р. до договору №20/09 від 20.09.2011р., за якою автомобілем Рено держ.номер НОМЕР_2/НОМЕР_3, позивач взяв на себе зобов"язання здійснити організацію перевезення вантажів у міжнародному сполученні на замовлення відповідача за маршрутом м.Псков ( Росія) -м.Львів (Україна) та виконав його, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 0093038.

Відповідно до заявки №27/09 від 27.09.2011р. про надання транспортно-експедиційних послуг вартість на перевезення вантажу становить 18000грн. 00коп.

Відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури №155 від 05.10.2011р. вартість наданих послуг становила 17750грн.00коп., ПДВ 250 грн. 00коп., всього 18000грн. 00коп.

Відповідно до заявки-договору відповідач зобов"язувався здійснити банківський переказ протягом 2-3 днів після отримання оригіналі документів (CMR, рахунок, податкова накладна, акт виконаних робі, заявка з печаткою, договір річний). Як також вбачається із гарантійного листа відповідача від 22.11.2011р., останній зобов"язувався до 06.12.2011р. оплатити позивачу суму фрахту за надані послуги автоперевезення по маршруту Псков-Львів, згідно рахунку № 155 від 05.10.2011р. на суму 18000грн. 00коп.

Заявка та договір були підписані та підтверджені за допомогою факсимільного зв"язку.

Однак, відповідач своїх зобов"язань по оплаті наданих послуг належним чином в повному обсязі не виконав, отримані послуги оплатив частково, станом на час звернення з позовом до суду існує непогашена заборгованість в розмірі 8000грн. 00коп.

Майново-господарські відносини автотранспортного підприємства і замовників автотранспорту регулюються главами 64, 65 ЦК України з врахуванням особливостей встановлених главою 32 ГК України, Законом України „Про транспортно-експедиторську діяльність", Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Аналогічні положення містить ст.316 ГК України.

Згідно ст.9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт виконання послуг перевезення та відсутність у сторін претензій одна до одної підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 0093038 та актом №155 здачі-приймання виконаних послуг по організації перевезення вантажів від 05.10.2011р. на суму 18000грн. 00коп.

З огляду на викладене, враховуючи часткову оплату суми боргу, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення 8000грн. 00коп. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до п.3.2 договору № 20/09 на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом штраф в розмірі 5 % від суми за порушення строків оплати.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, враховуючи факт прострочки виконання зобов»язання, суд прийшов до висновку про те, що вимога про стягнення 5 % штрафу в сумі 400грн. 00коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Розглянувши вимогу позивача про відшкодування додаткових витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 2294грн. 88коп., які включають вартість проїзду, проживання в готелі та добові, суд прийшов до висновку відмовити в їх задоволенні оскільки вони не відносяться до інших витрат в розумінні статті 44 ГПК України та не відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат пов"язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

Тобто, якщо витрати, понесені стороною у зв"язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат, то вони відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 8000грн. 00коп. основного боргу та 400грн. 00коп. штрафних санкцій. В частині стягнення додаткових витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 2294грн. 88коп., які включають вартість проїзду, проживання в готелі та добові -відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача в сумі 1609грн. 50коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, позивачу слід повернути частину суми сплаченого судового збору у розмірі 31грн. 50коп.

Керуючись ст.ст.526,530, 549, 929 ЦК України, ст.ст.174,193, 229-231, 307, 316 ГК України, ст.ст.33,34,43, 44,49,75, 82,84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буспостач", м.Львів, вул.Антоновича, 115 Б, кв. 3 (ідентифікаційний код 37277732) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8000грн. 00коп. основного боргу та 400грн. 00коп. штрафних санкцій. В частині стягнення додаткових витрат, пов"язаних з розглядом справи та 1609грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення додаткових витрат, пов"язаних з розглядом справи в сумі 2294грн. 88коп., які включають вартість проїзду, проживання в готелі та добові -відмовити.

4. Видати позивачу ухвалу на повернення зайво сплаченого за платіжним дорученням №732 від 14.05.2012р. (знаходиться в матеріалах справи № 5015/2129/12) судового збору в розмірі 31грн. 50коп. після набрання рішення суду законної сили.

5. Видати позивачу довідку на повернення зайво сплачених за платіжним дорученням №733 від 14.05.2012р. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн. 00коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 16.07.2012р.