Рішення № 25145248, 16.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.12 р. Справа № 5006/4/75/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Омельченко О.М., Лавочко М.Ю. - довіреності від 10.05.2012р,05.01.2012р.,

від відповідача - Донська О.В. - довіреність від 19.12.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» м. Київ

до відповідача - Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» м. Єнакієве

про стягнення 91019,72грн. заборгованості, 3% річних, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 91019,72грн., з яких: 79817,89грн. - заборгованість, 426,42грн. - 3% річних, які нараховані за період з 23.04.2012р. по 26.06.2012р., 5188,16грн. - пеня, яка нарахована за період з 23.04.2012р. по 26.06.2012р. відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, 5587,25грн. - штраф, який нарахований відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір про закупівлю товарів за державні кошти № 01-12/16 ГПт від 12.01.2012р., видаткову накладну № Дц-00155 від 23.01.2012р. на суму 79817,89грн. (є посилання на рахунок № Дц-00110 від 16.01.2012р.), по якій відповідач на підставі довіреності № 54 від 20.01.2012р. отримав товар, претензію № 193/Юр/12 від 15.05.2012р. з вимогою про сплату боргу, яка направлена відповідачу поштою 16.05.2012р., акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Відповідач погоджується з заявленими вимогами в частині стягнення загального боргу і нарахованих річних. Що стосується вимог про стягнення неустойки, вважає її незаконною, так як не передбачені умовами договору.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 01-12/16 ГПт від 12.01.2012р. товар, а також 3% річних, пені та штрафу, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За своїм змістом та правовою природою договір № 01-12/16 ГПт від 12.01.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що 12.01.2012р. сторонами підписаний договір про закупівлю товарів за державні кошти № 01-12/16 ГПт, відповідно до якого учасник (позивач) поставляє у 2012 році на склад замовника (відповідача) (DDP згідно правил ІНКОТЕРМС 2010р.) товари - приладдя канцелярські паперові 21.23.1, зазначені в пропозиції конкурсних товарів в строк 2 календарні дні з моменту заявки замовника, а замовник приймає і оплачує такі товари після пред'явленя учасником рахунка на оплату та підписаної представником замовника товарної накладної у термін 90 календарних днів (пункти 1.1, 4.1, 5.1, 5.2 договору). В пункті 1.2 договору сторони погодили найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість товару, що постачається. Відповідно до п. 3.1 договору його ціна складає 90750,50грн. З ПДВ. Пунктом 10.1 договору встановлений строк його дії - з 12.01.2012р. до 31.12.2012р., а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору 16.01.2012р. виставив відповідачу рахунок-фактуру № Дц-00110 на суму (цей рахунок вказаний в накладній).

Господарським судом встановлено, що по накладній № Дц-00155 від 23.01.2012р. позивач передав, а представник відповідача на підставі довіреності № 54 від 20.01.2012р. отримав обумовлений в договорі товар на загальну суму 79817,89грн. з ПДВ.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату та підписаної представником замовника товарної накладної у термін 90 календарних днів.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар за накладною № Дц-00155 від 23.01.2012р. до 21.04.2012р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений не був, у зв'язку з чим позивач 16.05.2012р. поштою направив на адресу відповідача претензію № 193/Юр/12 від 15.05.2012р. з вимогою про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 79817,89грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його не сплати у встановлені договором терміни, а також визнання відповідачем боргу в підписаному сторонами без зауважень та заперечень акті звірки взаємних розрахунків, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не сплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 426,42грн. 3% річних, які нараховані за період з 23.04.2012р. по 26.06.2012р.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар не сплачений, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 426,42грн. 3% річних та провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в розмірі 425,26грн., оскільки

3

позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати, однак, при здійсненні розрахунку не враховано, що у 2012 році 366 календарних днів, що повинно бути відображено у розрахунку.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 5188,16грн. пені за період з 23.04.2012р. по 26.06.2012р. та 5587,25грн. штрафу, які нараховані відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК України ) штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу та пені, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Постанова Верховного суду України від 06.12.2010р.).

Враховуючи викладене, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача пені та штрафу, передбачених частиною 2 статті 231 ГК України.

Крім цього, сторонами не передбачені а ні вид, а ні розмір відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання ним грошового зобов»язання.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст. 526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» м. Київ до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» м. Єнакієве про стягнення відповідача 91019,72грн., з яких: 79817,89грн. - заборгованість, 426,42грн. - 3% річних, 5188,16грн. - пеня, 5587,25грн. - штраф частково.

Стягнути з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» м. Єнакієве Донецької області-86405, вул.Трестівська, 10, ЄДРПОУ 03328913 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» м. Київ-04073, вул. Куренівська, 2 «Б», ЄДРПОУ 25394112 заборгованість в сумі 79817,89грн., 425,26грн. річних, 1604,86грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 16.07.2012року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.