Постанова № 25145168, 12.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. Справа № 55/52

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Міщенка П.К.,суддів:Заріцької А.О., Хандуріна М.І.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 рокуу справі господарського суду№55/52 міста Києваза позовом до треті особи Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики Державного підприємства " Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" 1.Фонд Державного майна України 2.Міністерство України у справах сім'ї молоді та спортупровиключення майна з ліквідаційної масиВ судовому засіданні взяли участь представники:

ДП "ВО "Київський радіозавод" -Мазуренко М.В., Горова В.О., Снісаренко Д.І.

Ліквідатор -Ільницький С.В.

ГПУ- Ступак Д.В.;

Міністерство промислової політики -не з'явилися;

Фонд Державного майна України -не з'явилися;

Міністерство України у справах сім'ї молоді та спорту -Йовжій О.М.;

Державне агенство України з управління державними корпоративними правами та майном - не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ршенням господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року в задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України відмовлено повністю. В задоволенні самостійних вимог на предмет спору третьої особи - Міністерство України у справах сім'ї молоді та спорту відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2011 року Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 55/52 та винести нове рішення яким задовольнити вимоги Мінсім'ямолодьспорту. Покласти всі судові витрати пов'язані з розглядом справи на Відповідача.

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду від 28.04.2011 року у справі № 55/52 в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокуратури м. Києва та прийняти нове рішення, яким позов прокуратури м. Києва задовольнити повністю, в іншій частині рішення залишити без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського від 12.-4.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого Баранця О.М., Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі № 55/52 скасовано та прийнято нове рішення:" Позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном задовольнити. Позов Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" задоволено частково, виключено з ліквідаційної маси Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" наступні об'єкти: будинок культури "Дніпро", що розташований на вул. Бориспільській, 10 у м. Києві, загальною площею 4301, 4 кв. м., спортивний комплекс "Схід", що розташований у м. Києві на вул. Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецькій тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний тир, загальною площею 264, 8кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264, 8 кв.м., павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв. м. В задоволені іншої частини позову Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" відмовити. Стягнуто з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" (02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 14308210) в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видачу наказу доручено господарському суду міста Києва."

Державне підприємство " Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі № 55/52 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови.

У клопотанні №113 від 05.07.2012 року Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" просило передати справу на новий розгляд, оскільки судами попередніх інстанцій не було досліджено відсутнього предмету позову.

У своїх доповненнях до касаційної скарги №116 від 11.07.2012 року Державне підприємство "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" просить скасувати постанову, припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 29.05.1996 року "Про реорганізацію державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України доручено провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств.

На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України Мінмашпром України видано наказ № 129Д від 04.07.1996 р., яким створено 22 нових підприємства на базі цехів і відділів.

Ухвалою арбітражного суду міста Києва від 12.07.1996р. порушено провадження у справі № 15/81 про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод". Постановою арбітражного суду м. Києва від 01.10.1997 року № 15/81 ДП "ВО "Київський радіозавод" визнано банкрутом відповідно до норм Закону України "Про банкрутство" від 14.05.1992 р. та введено щодо нього ліквідаційну процедуру, яка триває до цього часу.

Згідно Протоколу № 6 засідання галузевої комісії Мінмашпрому України з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємств від 27.03.1997 р. затверджено акт приймання ДП ВО "Київський радіозавод" майна, яке залишилось після виділення новостворених підприємств, в тому числі спірні об'єкти.

У ході ліквідаційної процедури до ліквідаційної маси банкрута, зокрема, включені наступні спірні об'єкти: будинок культури "Дніпро", розташований по вул. Бориспільській, 10 у м. Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс "Схід", розташований у м. Києві на вул. Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м.

На думку Прокуратури та Позивача зазначені об'єкти включені до ліквідаційної маси боржника -ДП "ВО "Київський радіозавод" незаконно та без достатніх на те підстав, з огляду на висновки викладені в рішеннях суду, які надані в матеріали справи.

На думку третьої особи-2, зазначені об'єкти також включені до ліквідаційної маси боржника -ДП "ВО "Київський радіозавод" незаконно, враховуючи висновки викладені в рішеннях суду, які надані також і прокуратурою, та належать передати третій особі-2 з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.1996 р. № 210-р, відповідно до якого вирішено Мінмашпрому разом з Мінмолодьспортом вирішити у встановленому порядку питання про передачу до сфери управління Мінмолодьспорту для створення Українського молодіжного центу будинку культури і техніки "Дніпро" та спортивного комплексу "Восход", що закріплені на праві повного господарського володіння за виробничим об'єднанням "Київський радіозавод".

Місцевий суд, відмовляючи в позові Прокурору про виключення майна з ліквідаційної маси, зазначив, його вимоги щодо неправомірності включання в ліквідаційну масу спірних нежитлових приміщень є необґрунтованими.

Крім того, відмовляючи в зустрічній позовній заяві про визнання спірного майна у сфері управління Мінмолодьспорту, суд зазначив, що в матеріалах справи не міститься доказів порушення прав третьої особи-2 щодо Міністерства промислової політики України, воно не є відповідачем у справі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі, та скасовуючи рішення в цій частині, зазначив, що при розгляді низки справ, судами різних інстанцій було встановлено, що у зв'язку із включенням спірного майна до ліквідаційної маси Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" та не визнання останнім права державної власності на спірне майно, отже, спірне майно безпідставно та незаконно включено до ліквідаційної маси Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", що призводить до порушення інтересів держави в особі Міністерства промислової політики України та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 29 ГПК України прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів держави в суді.

Отже, суди дійшли висновку, що заступник прокурора міста Києва правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту про визнання права державної власності.

Крім того, рішеннями судів встановлено, що майно, яке знаходилося на балансі ДП "ВО "Київський радіозавод" не передано йому у повне господарське відання та відповідач не є власником майна, а тому спірні об'єкти на цей час є державною власністю та неправомірно включені до ліквідаційної маси відповідача.

Також, внаслідок неправомірного включення спірних об'єктів до ліквідаційної маси відповідача в рамках провадження справи про банкрутство, виникла загроза можливості неправомірної реалізації державного майна в обхід встановленої законодавством процедури.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанцій було зазначено, що позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (згідно ст. 25 ГПК здійснено правонаступництво Міністерства промислової політики України) підлягає задоволенню повністю, а позов Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" підлягає задоволенню частково. Отже, в частині позову третьої особи-2, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, зазначеними в цій частині рішення.

Однак, вищезазначені висновки не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, припинення провадження у справі можливе тільки за наявності таких обставин: коли у справі беруть участь ті ж сторони; якщо спір виник про той самий предмет та з тих же підстав; прийняте рішення набуло законної сили, не змінено і не скасовано відповідно до чинного законодавства.

Проте, суд апеляційної інстанції здійснюючи розгляд цієї справи при аналізі рішень господарських судів щодо майна ДП "ВО "Київський радіозавод", не навів підстав чи обгрунтування для задоволення позовних вимог Прокурора.

Так, зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Вирізнення елементів позову має значення в питанні недопущення подання тотожних позовів -між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав.

Позовні вимоги обґрунтовуються певними обставинами до яких відносяться: обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, які становлять предмет доказування у справі. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача і факти приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Підстава позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на обставини, які вказує позивач- Прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, обґрунтовуючи свої вимоги, тим що у справі №5/81, яка розглядається господарським судом міста Києва про визнання відповідача банкрутом, у ході ліквідаційної процедури до ліквідаційної маси банкрута, зокрема, включені наступні об'єкти: будинок культури "Дніпро", розташований по вул. Бориспільській, 10 у м. Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс "Схід", розташований у м. Києві на вул. Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м. Предмет спору, а саме, майно, яке на думку Прокурора, незаконно включено до ліквідаційної маси банкрута державного майна.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, теоретично в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором було проведено інвентаризацію майна банкрута -ДП "ВО "Київський радіозавод" та сформована ліквідаційна маса, проте вказане взагалі не досліджувалося судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишено, що з моменту порушення справи про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод" всі правовідносини, в тому числі і стосовно майна боржника, регулюються спеціальним Законом про банкрутство, який має пріоритет перед іншим законодавством.

Статтею 26 Закону про банкрутство передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Отже, вищенаведеною нормою Закону про банкрутство наведено виключний перелік видів належного банкруту майна, які не підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Так, нормами ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство дійсно передбачено, що виявлені в ході ліквідаційної процедури, у тому числі об'єкти житлового фонду, що належать банкруту на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, в разі банкрутства підприємства передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад в порядку, встановленому законодавством. Цей порядок врегульований, зокрема, положеннями, зокрема, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також нормами Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891.

Між тим, виходячи з того, що норми ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство по-перше, є спеціальними нормами у процедурі банкрутства підприємства, а по-друге -імперативними, наявність та необхідність дотримання визначеного порядку передачі житлового фонду в разі банкрутства підприємства не є передумовою та не ставить в залежність факт та необхідність передачі виявлених у ході ліквідаційної процедури підприємства -банкрута об'єктів житлового фонду до комунальної власності відповідних територіальних громад.

При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутства передача виявлених в ході ліквідаційної процедури підприємства-банкрута об'єктів житлового фонду до комунальної власності відповідних територіальних громад здійснюється без додаткових умов.

Згідно частини 4 статті 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду, зокрема, особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Отже, оспорюючи правомірність віднесення майна до ліквідаційної маси, особа, яка заявляє відповідну скаргу, повинна підтвердити належність їй цього майна (на праві власності або господарського відання) шляхом надання відповідних правовстановлюючих документів. Обґрунтовуючи неправомірність внесення спірного майна до ліквідаційної маси банкрута, Прокурор посилається, на рішення у справі №5/81, проте вимоги заявляє до боржника, а не до ліквідатора.

Сукупність наведеного дає підстави дійти висновку про те, що обставини справи були досліджені судами з істотною неповнотою, усунути яку, з урахуванням вимог ст. 1117 ГПК України, на стадії касаційного перегляду не вбачається за можливе.

Виходячи з приписів ст. 124 Конституції України, ст. ст. 45, 35, 80 ГПК України, судова колегія вважає, що вирішуючи спір у даній справі суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального законодавства та прийняли рішення і постанову, згідно з якими вже вирішені судові спори були частково переглянуто в межах цієї справи, та крім того чи може розглядатися вимога виключення майна з ліквідаційної маси поза межами справи про банкрутство боржника.

Але, при цьому, судами не прийняті до уваги приписи пункту 1-1 статті 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі у разі, якщо відсутній предмет спору, або пункту 2 цієї ж статті, якщо є рішення суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, вирішуючи даний спір суди насамперед зобов'язані були встановити чи є предмети спору, підстави та склад сторін у зазначених справах та у даній справі тотожними.

Сукупність наведеного свідчить про те, що обставини справи були досліджені судами неповно. У цьому зв'язку оскаржувані за справою судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

У ході нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати наведене, на підставі поданих, а за необхідності і встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 року у справі №55/52 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий Міщенко П.К.

С у д д я Заріцька А.О.

С у д д я Хандурін М.І.