Постанова № 25145077, 11.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5013/1660/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіХрипуна О.О. (доповідача),суддівБарицької Т.Л., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 у справі господарського суду№ 5013/1660/11 Кіровоградської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Креатив"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" простягнення 3 254 062,51 грн.за участю представників позивачаТерещенко Д.Л.,відповідача-1 не з'явилися, відповідача-2не з'явилися,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року ПрАТ "Креатив" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення солідарно з ТОВ "К-ПИВ-КОМ" та ТОВ "Соколівський консервний завод" (поручителя) заборгованості за договором поставки № 456/п від 11.02.2011.

З урахуванням змінених позовних вимог позивач просив господарський суд стягнути з ТОВ "К-ПИВ-КОМ" заборгованість в розмірі 3 254 062,51 грн. та припинити провадження відносно ТОВ "Соколівський консервний завод".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2011 (суддя Болгар Н.В.) у позові до ТОВ "К-ПИВ-КОМ" відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 (головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді Головко В.Г., Логвиненко А.О.) частково задоволено апеляційну скаргу ПрАТ "Креатив", рішення господарського суду Кіровоградської області скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "К-ПИВ-КОМ" 2 080 029,68 грн. основного боргу, 225 947,32 грн. штрафу, 447 561,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних, 224 709,26 грн. штрафних санкцій в розмірі 3% та судові витрати, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ "К-ПИВ-КОМ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012, залишивши в силі рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2011.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Скаржник також вказує на недоведеність наявності вини ТОВ "К-ПИВ-КОМ" у несвоєчасній поставці товару та на відсутність доказів направлення позивачем транспортних засобів для завантаження товару.

ПрАТ "Креатив" у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову господарського апеляційного суду без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

В судове засідання 11.07.2012 представники скаржника не з'явились. Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників скаржника.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.02.2011 між ЗАТ "Креатив", яке змінило назву на ПрАТ "Креатив" (покупець) та ТОВ "К-ПИВ-КОМ" (продавець) був укладений договір поставки № 456/п, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2010р. на умовах договору. За п. 3.3 договору строк поставки товару - до 28.02.2011.

Сторони погодили, що товар поставляється на умовах FCA франко-автомобіль (Правила ІНКОТЕРМС 2000) за виключенням застережень, передбачених договором, на наступний склад (склад продавця): Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке.

Право власності на товар виникає у покупця з моменту завантаження товару в автотранспортний засіб, наданий покупцем на складі продавця. Датою поставки товару є дата фактичного отримання товару покупцем в місці поставки, яка зазначається представником покупця/перевізником покупця в товарно-транспортній накладній. При поставці товару продавець зобов'язаний загрузити товар в автотранспортний засіб, наданий покупцем, своїми засобами та за власний рахунок. Витрати з транспортування товару від складу продавця до складу покупця несе покупець. Продавець зобов'язаний надати товарно-транспортну накладну, оформлену згідно зразка, наданого покупцем. За відсутності товарно-транспортної накладної товар на складі покупця не приймається (п. 3.6, п. 3.7, п. 3.8 договору).

Судами встановлено, що на підставі рахунку № 3 від 14.02.2011 позивач перерахував ТОВ "К-ПИВ-КОМ" за платіжним дорученням № 59 від 17.02.2011 грошові кошти в сумі 2 259 473,26 грн. за соняшник.

ТОВ "К-ПИВ-КОМ" свій обов'язок щодо поставки товару виконало частково. Судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача в межах вищевказаного договору поставки складає 2 080 029,68 грн., відповідач поставив на користь позивача 02.11.2011 товар на суму 15 058,68 грн., 06.11.2011 - на суму 59 304,80 грн., 10.11.2011 -на суму 105 080,10 грн. Загальна сума, на яку відповідач поставив товар в межах вказаного договору поставки, складає 179 443,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

29.08.2011 позивач рекомендованим листом надіслав на ім'я ТОВ "К-ПИВ-КОМ" вимогу про сплату штрафних санкцій та повернення суми боргу.

Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку поставки товару на суму, меншу ніж розмір здійсненної передплати, недопоставки товару, продавець зобов'язаний повернути (перерахувати) на розрахунковий рахунок покупця грошові кошти в розмірі виниклої заборгованості протягом 2 банківських днів після зупинення поставки товару, за який здійснена оплата.

Відповідно до п. 6.7 договору за невиконання строку поставки товару, зазначеного в п. 3.3 договору, непоставки/недопоставки товару, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/недопоставленого/непоставленого товару.

Позивачем нараховано ТОВ "К-ПИВ-КОМ" 225 947,32 грн. штрафу в розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/недопоставленого товару.

Пунктом 6.8 договору сторони погодили сплату штрафної санкції в розмірі 3% від загальної вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки до моменту повного погашення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача 224 709,26 грн.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки/недопоставки/ непоставки товару, продавець крім штрафу, передбаченого п. 6.7 договору, та штрафних санкцій, передбачених п. 6.8 договору, сплачує покупцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

Частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти за користування чужими грошовими коштами не є відповідальністю, яка настає у разі порушення господарського зобов'язання, а є саме платою за користування грошовими коштами, отриманими в даному випадку в якості передплати.

Підставою для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Таким чином, сплата процентів за користування чужими грошовими коштами не залежить від виконання чи невиконання зобов'язання, а також від підстав невиконання зобов'язання. Проценти нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

На підставі п. 6.9 договору на грошові кошти, отримані відповідачем-1 як попередню оплату, позивачем за період з 03.03.2011 по 30.10.2011 нараховані 30% річних у сумі 447 561,42 грн. за користування чужими грошовими коштами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору обов'язку продавця поставити товар передує обов'язок покупця надати транспортний засіб на склад продавця; позивач не довів порушення відповідачем-1 зобов'язання передати товар позивачу у визначений договором строк, як не довів і факт, що порушення сталося з причин відмови відповідача-1 поставити товар, завантажити його у надані позивачем автотранспортні засоби, тому застосування встановлених договором правових наслідків є безпідставним.

Частково задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс 2000", які використовувались сторонами для врегулювання договірних відносин, передбачено, що якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Згідно із ст. А.4 FCA ІНКОТЕРМС 2000 продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Стаття А.7 FCA ІНКОТЕРМС 2000 передбачає обов'язок продавця надати достатнє повідомлення покупцю про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. На покупця ст. Б.7 FCA ІНКОТЕРМС 2000 покладає обов'язок дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і, в разі потреби, пункт у межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем.

Стаття 664 ЦК України визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві. Зокрема, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За відсутності належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 32 - 34 ГПК України, виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в повному обсязі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ТОВ "К-ПИВ-КОМ" передбачених договором умов.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 216, 217 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій, оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для покладання на ТОВ "К-ПИВ-КОМ" цивільно-правової відповідальності за несвоєчасну поставку товару та сплату процентів за користування чужими грошовими коштами за час прострочення кредитора, а також для стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог до першого відповідача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "К-ПИВ-КОМ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 у справі № 5013/1660/11 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді Т.Л. Барицька О.О. Євсіков