Постанова № 25144387, 12.07.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2349/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Бєлєнкіної Л.А.,

представника відповідача - Даниленка А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" до Полтавської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про про визнання нечинним та скасування рішення та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2012 року позивач ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними та скасування рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару, картки відмови від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016, стягнення надмірно сплаченого ввізного мита на суму 106818,18 грн. та податку на додану вартість на суму 448638,00 грн.

В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що висновок митниці щодо неправильного кодування позивачем металевої тари, яка використовується для ввезення складових частин до легкових автомобілів, є необ'єктивним, не відповідає фактичним обставинам та є таким, що суперечить нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії митного органа вважає правомірними, а спірні рішення - такими, що об'єктивно відповідають чинному законодавству внаслідок того, що митницею встановлено порушення позивачем митного законодавства в частині правильності кодування імпортованого товару. З урахуванням можливості багаторазового використання тари, в якій поставлявся ввезений позивачем товар, митний орган наполягає на необхідності класифікації упаковки як окремого товару - за товарною підкатегорією 7326904000 згідно УКТЗЕД. Обґрунтовуючи правомірність проведеної перевірки, відповідач зазначив, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів митний контроль може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що має місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Другий відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України ум. Києві.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" зареєстроване як юридична особа 20 березня 2009 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (ідентифікаційний номер 36410382), згідно свідоцтва про реєстрацію платника податків від 27 березня 2009 року № 100218860, та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідно до укладеного між позивачем (покупець) та компанією "Manford Enterprises Limited", Велика Британія (Продавець) зовнішньоекономічного контракту від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО, позивач здійснив імпорт на митну територію України складових частин до легкових автомобілів "Сorando" моделі CKSA4, CKSM4 (а.с. 15-20) на умовах поставки СFR - порт Іллічівськ або Одеса Україна.

02 квітня 2012 року позивач подав до Полтавської митниці ВМД № 806010000/2012/100690 для оформлення у вільний обіг складових частин до легкових автомобілів "Сorando" моделі CKSA4, CKSM4, а саме: двигуни внутрішнього згорання поршневі з компресійним запалюванням (дизельні) у складеному вигляді з генератором, стартером, ЗКПП, з підрамником та рульовим управлінням, нові, для промислового складання моторних транспортних засобів товарна позиція 8703, для доріг загального використання. В графі 33 ВМД визначено код товару по УКТЗЕД 8408201000.

В ході митного оформлення товару між позивачем та митним органом виникло протиріччя щодо класифікації металевих підставок (каркасів), на яких розміщено двигуни.

З метою врегулювання вищевказаного спірного питання на запит митниці від 02 квітня 2012 року № 17 до Державної митної служби України надійшло рішення про визначення коду товару від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 (а.с. 24-27), згідно якого ввезений позивачем на митну територію України товар належить класифікувати за кодом 8408201000 (безпосередньо товар), а за кодом 7326904000 слід класифікувати металеві зварні каркаси, що виконують функцію тари при транспортуванні такого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення про визначення коду товару від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 стало підставою для прийняття митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 806010000/2/40016.

Позивач виконав вимоги рішення про визначення коду товару від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 та усунув недоліки, визначені карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 806010000/2/40016, сплативши при цьому державне мито та податок на додану вартість окремо за товар та окремо за тару, а вищезгадані акти індивідуальної дії оскаржив до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять їх до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про митний тариф України", класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Згідно вимог правила 5(b) Основних правил інтерпретації УКТЗЕД класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: відповідно до правила 5(a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов'язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

Відповідно до п.17 Міждержавного стандарту ГОСТ 17527-2003 (розділ 3. Терміни та загальні визначення) та ГОСТ 18338-73 "Тара виробнича та стелажі. Терміни та визначення. Офіційне видання" виробнича тара: тара, яка призначена для зберігання, переміщення і складування продукції на виробництві (ГОСТ 18338-73).

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, для ввезення двигунів та кузовів рамних позивачем використовувалась каркасна тара (виробнича тара із замкнутими верхніми та нижніми кутовими стійками) та стоїчна тара - стоїчний піддон (виробнича тара, що складається з основи з вертикальними стійками які у верхній частині не замкнуті) (ст.2 ГОСТ 18338-73), що по своєму призначенню є пакуванням, яке забезпечує захист продукції від фізичного пошкодження під час транспортування.

Як свідчать матеріали справи, умовами контракту від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО, укладеного між позивачем (покупець) та компанією "Manford Enterprises Limited", передбачено поставку товару на умовах СFR за міжнародними правилами Інкотермс-2000.

Поставка на умовах СFR (пункт А.9 Інкотермс-2000) передбачає, що Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Судом встановлено, що зовнішньоекономічний контракт від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО не містить положень щодо визначення вартості тари.

Викладене зумовлює висновок, що сторонами правочинну обумовлено, що сама тара/упаковка при придбанні або продажу товару власної вартості не має.

Таким чином є підстави стверджувати, що у даному випадку пакувальна тара не є окремим товаром, оскільки вона відсутня у специфікаціях та не має визначеної ціни.

Аналізуючи положення пункту 2.1 контракту № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року, ціна на комплектуючі, поставка яких здійснюється за цим контрактом, включає в себе вартість маркування та пакування, що відповідає умовам транспортування.

Отже, умовами зовнішньоекономічного контракту № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року багаторазове використання тари не передбачено.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що повторне використання тари у межах України неможливе з підстав специфічності її конструкції, яка призначена індивідуально для кожного окремо визначеного виду виробу. Повернення тари постачальнику для повторного використання технологічно та економічно недоцільно.

У відповідності до вимог розділу ІІ наказу Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України № 789/414/709 від 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах", митне оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах здійснюється згідно з вимогами законодавства України, в тому числі цього Порядку.

Наказом Міністерства економіки України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державної митної служби України "Про затвердження Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах" передбачено, що підставою для митного оформлення є наявність у лівому нижньому кутку на зворотному боці аркуша з позначенням 1/6 єдиного адміністративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввіз дозволено" державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища територіальних органів та спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Особиста печатка держекоінспектора поста екологічного контролю на митній території України "Ввіз дозволено" проставляється після складання відомості про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (далі - Відомість), за формою, наведеною в додатку 1, згідно з вимогами цього Порядку.

Одержувачу (імпортеру) товарів або особі, яка уповноважена на декларування, необхідно скласти Відомість.

Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів (далі - Договір) з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Два примірники Відомості та її електронна копія, які містять дані про реквізити одержувача, назву, вагу тари і пакувальних матеріалів, Договір, оплату послуг тощо, надаються держекоінспектору.

Після перевірки Відомості на відповідність товаросупровідним документам держекоінспектор реєструє її шляхом присвоєння чергового номера та занесення її до журналу обліку відомостей про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту (далі - електронний журнал), що ведеться в електронній формі, зразок якого наведено у додатку 2 до цього Порядку.

На двох примірниках Відомості держекоінспектор проставляє штамп "Занесено до бази даних", зразок якого наведено у додатку 3.

Перший примірник Відомості разом з копією платіжного документа (у разі укладання Договору) про сплату послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року N 915 "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини", відповідно до умов Договору залишається у держекоінспектора, а другий повертається одержувачу (імпортеру) товару або особі, уповноваженій здійснювати декларування.

Після цього держекоінспектор проставляє на зворотному боці МД-2 ВМД особисту печатку "Ввіз дозволено".

Так, підприємством, на виконання вимоги вищеназваного наказу, укладено договір № 32/10-ВО від 21 липня 2010 року з ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" (а.с. 245-246) та договір № 18/-322 ІМ від 01 січня 2011 року (а.с.243-244) з Полтавським обласним управлінням Полтаваекокомресурси Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини Укрекокомресурси Кабінету Міністрів України щодо здійснення послуг із збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Суд не бере до уваги посилання митного органу на те, що висновки правильності класифікації товару (металеві зварні каркаси, на яких розміщуються та закріплюються складові частини до легкових автомобілів) в товарній підкатегорії 7326904000, згідно УКТЗЕД підтверджено листом ДМСУ від 21 квітня 2011 року № 16/2-16.2/22, оскільки даний лист носить рекомендаційний характер, а також висновок про визначення коду товару, який міститься в листі, зроблений в результаті вивчення фотографічних зображень товарів, що були надіслані разом із запитом митного органу, без проведення експертного дослідження.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що до 13 травня 2011 року тара/упаковка аналогічного товару класифікувалась разом із комплектуючими, які пакувались у цю тару, і надходили на підприємство за зовнішньоекономічним контрактом № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року, а при класифікації одноразової пакувальної тари для кузовів (коди УКТЗЕД 870701010, 8707101020) та двигунів (коди УКТЗЕД 8407341000, 8408201000) для промислового складання автомобілів застосовувались правила 5(b) Основних правил інтерпретації класифікації товарів. Даний факт підтверджується рішеннями відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Полтавської митниці № 19/13-4337-ЕП від 08 липня 2009 року, № 19/13-4435-ЕП від 13 липня 2009 року та № 13/685 ЕП від 19 квітня 2011року.

Проаналізувавши вищевикладене та прийнявши до уваги особливість правовідносин, що виникли між сторонами, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірного визначення контролюючим органом тари, призначеної для транспортування автомобільних кузовів і двигунів, як багатообертової, тобто відповідач помилково відокремив товар за контрактом від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО від тари та провів їх індивідуальну кодифікацію.

Таким чином, при оформленні ввезеної на митну територію України партії товару за контрактом № 1/09-ВО від 20 березня 2009 року протягом періоду з 02 квітня 2012 року по 10 квітня 2012 року позивачем надмірно сплачено ввізного мита в розмірі 1181,95 грн. та податку на додану вартість в розмірі 4964,08 грн.

Разом із тим, суд відзначає, що рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару та картка відмови від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016, що є предметом дослідження у даній справі, є актуальними щодо партії товару, поставленої протягом періоду з 02 квітня 2012 року по 10 квітня 2012 року, та не охоплюють періоду з 13 травня 2011 року по 01 квітня 2012 року за який позивач просить стягнути надмірно сплачені суми ввізного мита та податку на додану вартість за контрактом від 20 березня 2009 року № 1/09-ВО. Період часу з 13 травня 2011 року по 01 квітня 2012 року не був предметом даного спору та в ході судового розгляду судом не досліджувався, а отже, в суду відсутні підстави надавати правову оцінку правовідносинам позивача з митним органом, що склались у зазначений проміжок часу, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення переплати ввізного мита в сумі 105636,23 грн. (106818,18-1181,95) та переплати податку на додану вартість в сумі 443673,94 грн. (448638,02-4964,08) не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання нечинними та скасування рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016, стягнення надмірно сплаченого ввізного мита на суму 1181,95 грн. та податку на додану вартість на суму 4964,08 грн. - обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару та картки відмови від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016 покладено на митний орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним рішень, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що останні зумовили надмірну сплату позивачем податку на додану вартість на суму 4964,08 грн. та ввізного мита на суму 1181,95 грн.

Відповідно до частин 2 - 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016.

Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" до Полтавської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним та скасування рішення та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 02 квітня 2012 року № КТ-806-0156-2012 про визначення коду товару.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 09 квітня 2012 року № 806010000/2/40016.

Стягнути з рахунку Головного управління Державного казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401):

надмірно сплачене ввізне мито на суму 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 95 коп.

надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 4964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 08 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, вул. Салганна, 14-а, м. Кременчук, Полтавська область, ЄДРПОУ 36410382, р/р 26006060307656 "Кременчуцька філія" ПГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 331401) витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 липня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова