Постанова № 25143938, 29.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2012 р. Справа № 2a-1593/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Грицюка П.П.

при секретарі Кузишин Р.М

за участю:

представника позивача Наливайко М.Б.,

представника відповідача Андрейка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Карпатський зруб"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС

про скасування податкової вимоги № 1/3 від 11.01.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД" Карпатський зруб" (далі -позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС (далі -відповідач) про скасування податкової вимоги № 1/3 від 11.01.2012 року (а.с. 4 - 6).

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом, 31.01.2012 року безпідставно пред'явлена позивачу податкова вимога №1/3 від 11.01.2012 року про нарахування пені, в якій зазначено, що сума податкового боргу становить 12655,43 грн., а саме: по податку на прибуток приватних підприємств 7184,43 грн., по земельному податку з юридичних осіб 295,98 грн. та по податку на доходи найманих працівників 5175,02 грн. (а.с.7)

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, та пояснив суду, що пеня згідно п.п. 129.1.2 Податкового кодексу України нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період. Однак зазначив, що заборгованість згідно вимоги відповідача за №1/3 від 11.01.2012 року про сплату податкового боргу по нарахуваній пені виникла у період дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 -III від 21.12.2000 року, в якому відсутня норма про нарахування пені у разі виявлення заниження суми податкового зобов'язання на суму такого заниження та за весь період заниження. В п.п. 16.1.1 даного закону пеня нараховувалася за невчасно сплачені податкові зобов'язання, тобто на суму податкового боргу, який виникав після закінчення строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

Керуючись нормами законодавства, інформаційними листами державної податкової служби, судовою практикою, представник позивача також зазначив, що при застосуванні штрафних санкцій та пені необхідно враховувати приписи частини другої статті 58 Конституції України у частині того, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Вказав, що за порушення, вчинені у попередніх періодах та виявлені після дати набрання чинності Кодексом, не допускається застосування санкцій та пені, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні (а.с. 46), яке мотивоване тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та в подальшому нарахування пені, які є законними та обґрунтованими.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і належний до задоволення виходячи із наступних підстав.

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законодавства в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

Положенням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення рішення, крім випадків, коли протягом цього строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до вимог пп.129.1.2 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом застосовуються до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Із вищенаведених положень випливає, що не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом правопорушень.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС в період з 11.01.2011 року по 01.02.2011 року проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Карпатський зруб" з питань правильності нарахування та своєчасної сплати податків та зборів, дотримання іншого податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт №45/23/32909131 від 08.02.2011 року (а.с. 62-90).

В зв'язку з виявленими в ході перевірки порушеннями позивачу нараховані грошові зобов'язання, в тому числі: податковим повідомленням-рішенням №0000052301 від 22.02.2011 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 38923,75 грн. (а.с. 12), податковим повідомленням-рішенням №0000082301 від 22.02.2011 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок в сумі 1186,88 грн. (а.с. 13), податковим повідомленням-рішенням №0000141701/0 від 18.02.2011 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку з доходів фізичних осіб в сумі 19975,00 грн. (а.с. 91).

Дані податкові повідомлення рішення позивачем не оскаржувались та відповідно до вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України суми зобов'язань визначених у них стають узгодженими і платник повинен сплатити їх протягом 10 днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.

Згідно матеріалів справи, позивачем нараховані даними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язання сплачені (а.с. 20 - 24, 58).

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено податкову вимогу №1/3 від 11.01.2012 року, в якій зазначено, що сума податкового боргу становить 12655, 43 грн., з них: пеня по податку на прибуток приватних підприємств 7184,43 грн.; пеня по земельному податку з юридичних осіб 295,98 грн.; пеня по податку на доходи найманих працівників 5175,02 грн.

Суд констатує, що дана пеня нарахована податковим органом на виявлені суми заниження позивачем податкових зобов'язань, що відображено в акті перевірки №45/23/32909131 від 08.02.2011 року та які донараховані податковими повідомленнями - рішеннями №0000052301 від 22.02.2011 року, №0000082301 від 22.02.2011 року, №0000141701/0 від 18.02.2011 року.

Також встановлено, що застосування вказаної пені проведено відповідачем без прийняття будь-якого письмового рішення, а її нарахування відображено в картах особового рахунку платника, які досліджені в судовому засіданні (а.с. 92 - 99). Дані обставини сторонами не заперечуються.

Представником відповідача суду надані розрахунки вказаної пені (а.с. 59 - 61).

Вказану податкову вимогу 20.02.2012 року позивач оскаржив у адміністративному порядку (а.с. 8-9). Згідно рішення Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 06.03.2012 року скаргу позивача залишено без розгляду з підстав пропущення строків на оскарження (а.с. 48).

З наведених обставин вбачається, що перевіряючи законність оскаржуваної вимоги перш за все підлягає перевірці наявність податкового боргу, та законність нарахування визначених в ній зобов'язань (пені).

В даному випадку суд зазначає, що до введення в дію Податкового кодексу України порядок нарахування та сплати пені було визначено статтею 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року, відповідно підпункту 16.1.1 якої, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (підпункт 16.1.2).

При цьому, у Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-111 від 21.12.2000 року була відсутня норма, яка б надавала право контролюючим органам нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкового зобов'язання на суму такого заниження та за весь період заниження.

Відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено судом, податковим органом здійснено нарахування пені за факти заниження позивачем сум податкових зобов'язань за період до 01.01.2011 року. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, нарахування пені проведено на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, тобто на підставі правової норми, яка не діяла на час виникнення зазначених спірних відносин.

При цьому, відповідно до вимог ст. 21 Податкового кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій тощо.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що нарахування пені, яку визначено як зобов'язання згідно податкової вимоги №1/3 від 11.01.2012 року в сумі 12655,43 грн,. не було передбачено законодавством чинним станом до 01.01.2011 року, а відтак не було підстав для її нарахування.

Розглядаючи позовні вимоги про скасування податкової вимоги відповідача, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Карпатський зруб" щодо скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області за № 1/3 від 11.01.2012 р., а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи, що товариством з обмеженою відповідальністю "ТД" Карпатський зруб" при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору в сумі 126,55 грн., а також те, що позов до суб'єкта владних повноважень задоволено, то сплачена сума судового збору підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області ДПС № 1/3 від 11.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Карпатський зруб" понесені витрати в сумі 126 (сто двадцять шість) гривень 55 копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Грицюк П.П.

Постанова складена в повному обсязі 02.07.2012 року.