Постанова № 25143672, 16.07.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/18265/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретарі Сальковій В.О.

за участю

представників позивача Азарової Д.Ю.

представника відповідача Нестерової М.Є.

прокурор не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Прем'єрпродукт - Донецьк» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000682340 від 03 червня 2011 року та №0000692340 від 03 червня 2011 року, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Прем'єрпродукт - Донецьк» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000682340 від 03 червня 2011 року та №0000692340 від 03 червня 2011 року, перегляд висновків, зроблених в акті №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» та приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України, а саме: вилучити висновки про порушення нашим підприємством вимог чинного законодавства України.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що на підставі акта перевірки №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про нікчемність угоди між позивачем та ПП СТК «Молоко», який позивач вважає необґрунтованим. Крім того, зазначає, що в нього наявні усі первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за зазначеною угодою, та використання товарів у власній господарській діяльності підприємства. Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що в акті перевірки ПП «СТК «Молоко» зазначено, що «фахівцями ДПІ у м. Житомирі в рамках проведення перевірки здійснено вихід за адресою: м. Житомир, вул. Корольова , 21/а кв.1) відсутні посадові особи, про що складено акт про відсутність посадових осіб СГД від 04.10.10 №1107. Працівниками ГВПМ ДПІ у м. Житомирі були здійснені неодноразові виїзди за адресою реєстрації ПП «СТК «Молоко» м. Житомир, вул. Корольова, б. 21/а кв.1. Підприємство за вказаною адресою не знаходиться». Відповідно до листа отриманого ДПІ у м. Житомирі 03 березня 2011 року №3/03-644 (вх.. №4794/10 від 09 березня 2011 року) від Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції повідомляється, що експлуатаційний дозвіл головним державним санітарним лікарем ПП «СТК «Молоко» не надавався). Податковий орган дійшов висновку, що ПП «Прем'єрпродукт» діяв без належності обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «СТК «Молоко», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Крім того, зазначає, що діяльність ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань. ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» працюючи у даному сегменті ринку був обізнаний щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків. У результаті порушення контрагентом ПП «СТК «Молоко» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода, укладена з ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» на реалізацію товару на адресу останнього, не спричинила реального настання наслідків всупереч п.5 ст.203 ЦК України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єрпродукт-Донецьк» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 25 серпня 2009 року, включено до ЄДРПОУ за №36616833 /а.с. 14,15,16/.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

ДПІ у Кіровському районі м.Донецька Донецької області ДПС проводила позапланову документальну виїзну перевірку Приватного підприємства «Прем'єрподукт- Донецьк» з питань взаємовідносин з ПП «СТК «Молоко» код ЄДРПОУ 36548926 за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої було складено акт №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011р. та встановлено порушення: п.п. 7.4.1 п.7.4 п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету, на суму 3782944грн., у т.р.: за жовтень 2010р. в сумі 667363грн., за листопад 2010р. в сумі 859710грн., за грудень 2010р. в сумі 2255871грн.;

- - завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 161825грн., в т.ч. за грудень 2010р. на 78 978грн.

03 червня 2011 року ДПІ у Кіровському районі м.Донецька Донецької області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000682340 згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011р. за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 978,00 грн.

- №0000692340 згідно з п.п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, на підставі акту перевірки №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011р. за порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4.5. п.7.4., п.п.п7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» за платежем податок на додану вартість у сумі 5 674 416 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 3 782 944грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 891 472,00грн.

За результати адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Донецька від 03 червня 2011 року №0000682340 та №0000692340 та рішення, прийняте за розглядом скарги, а скаргу - без задоволення.

Суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на такі обставини.

17 червня 2010 року між ПП «СТК «Молоко» (Постачальник) та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» (Покупець) було укладено договір №17805-15, згідно якого постачальник зобов'язувався поставити молочну продукцію та інші продовольчі товари покупцю.

Суми ПДВ згідно податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди:

за жовтень 2010 в сумі 604024,68 грн.;

за листопад 2010 в сумі 745714,68 грн.;

за грудень 2010 в сумі 2334848,68 грн.

В якості доводів податкового органу щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є нікчемність укладеного правочину між позивачем та ПП СТК «Молоко» з посиланням у акті перевірки на акти перевірок проведених фахівцями ДПІ у м. Житомирі:

- №7838/7/23-2/36548926 від 13 жовтня 2010 року «про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства ПП «СТК «Молоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року»;

- №1090/23-1/36548926 від 15 березня 2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «СТК «Молоко» з питань правомірності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2010р. - січень 2011р.»;

- №9315/15-2/36548926 від 13 грудня 2010 року «Про виявлення ознак нікчемності угод ПП «СТК «Молоко» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкової зобов'язання за вересень-жовтень 2010р.»;

- №140/15-2/36548926 від 20 січня 2011 року «Про виявлення ознак нікчемності угод ПП «СТК «Молоко» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за листопад 2010р.»

- №222/15-2/36548926 «Про виявлення ознак нікчемності угод ПП «СТК «Молоко» з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за грудень 2010р.,

в яких зазначено про неможливість проведення перевірок, у зв'язку з не знаходженням ПП «СТК «Молоко» за юридичною адресою, а також висновком щодо відсутності достатній кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, основних фондів, транспортних засобів, відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності тощо, відсутністю реального товарного характеру угод, перерахуванням коштів без мети реального настання правових наслідків, суперечністю правочинів моральним засадам суспільства та порушенням публічного порядку та відповідно до статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України.

На думку суду, вказані у зазначених вище актах обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного між ПП СТК «Молоко» та позивачем, оскільки не має доказів того, що на час укладення договору та його виконання підприємства не знаходились за юридичною адресою чи їх діяльність була припинена.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже відповідачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду не надано будь яких доказів припинення діяльності контрагентів позивача, не знаходження їх за юридичною адресою, скасування свідоцтв платників ПДВ на час укладання угод з позивачем.

Проаналізувавши спірні правочини між позивачем та вищезазначеним контрагентом, суд дійшов висновку, що сам по собі правочин про постачання молочної продукції не є таким, що суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця (заказника) товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку сум відшкодування з державного бюджету).

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу на не підтвердження між позивачем та контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладеного правочину, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями позивача, які ні чим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договору №17805-15 від 17 червня 2010 року укладеного між ПП «СТК «Молоко» (Постачальник) та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» (Покупець). Також, вказаний правочин не визнавався недійсним у судовому порядку.

Отже, обставини, зазначені у актах ДПІ у м. Житомирі, не можуть вважатися доказами нікчемності договору, оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими у судовому засіданні.

Так, позивачем надано достатній об'єм первинних документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів та надання послуг за вказаним договором із господарською діяльністю ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» та фактичне використання послуг у його власній господарській діяльності.

В матеріалах справи міститься висновок судової економічної експертизи № 2/11/56 від 25 червня 2012 року.

Згідно з даним висновком експертом були досліджені спірні господарські операції, що підтверджені відповідним чином оформленими первинними документами, їх відображення у бухгалтерському обліку підприємства із застосуванням відповідних рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку ТМЦ.

За наслідком такого дослідження судовий експерт дійшов висновку, що бухгалтерським обліком Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» підтверджується придбання молочної продукції у ПП «СТК Молоко» у четвертому кварталі 2010 року на загальну суму (з урахуванням повернутого товару) 18 308 968,39грн., крім того ПДВ 3 661 793,72грн., всього з ПДВ- 21 970 762,11грн. та реалізації цієї продукції іншим контрагентам.

Відповідно до проведеного експертом на підставі наданих документів дослідження та в межах компетенції судового експерта-економіста, висновки складеного ДПІ у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби акту перевірки №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011 р. щодо заниження ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» податку на додану вартість у сумі 3782944грн. за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. по операціях проведених з ПП СТК «Молоко» не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

Отже, факт здійснення господарської операції позивачем є доведеним. Тому суд вважає, що позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість", зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законодавець визначив, що єдиною підставою не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, відповідачем не було доведено суду заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 782944 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 161825 грн.

Так, відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як зазначалось судом вище, право на нарахування податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях придбання товару виникло в позивача на підставі зазначеного договору, укладених між ПП «СТК «Молоко» (Продавець) та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» (Покупець), виконання якого підтверджено достатнім обсягом документів бухгалтерського та податкового обліку. Суми податкового кредиту, зазначені у податкових накладних, виданими за наслідками купівлі та продажу товару, позивач відніс до складу податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2010р., про що зазначив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідний період, поданій до ДПІ у Кіровському районі м.Донецька.

Отже, у відповідача не було підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 978,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5 674 416 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 3 782 944грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 891 472,00грн.

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору №17805-15 від 17 червня 2010 року укладеного між ПП «СТК «Молоко» (Постачальник) та ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» (Покупець).

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні " органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ПКУ є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 78 978,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 5 674 416 грн. 00 коп., в т.ч. за основним платежем - 3 782 944грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 891 472,00грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Що стосується позовних вимог ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» про перегляд висновків, зроблених в акті №905/23-2/36616833 від 19 травня 2011р. про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» та приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України, а саме: вилучити висновки про порушення нашим підприємством вимог чинного законодавства України, суд зазначає.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин. У спірних відносинах саме податкове повідомлення-рішення є офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки для платника податків. Акт перевірки, в якому зафіксовані факти наявності певних порушень, виявлених першим відповідачем, не мають обов'язкового характеру в сфері публічно-правових відносин.

В межах даної адміністративної справи позивач оскаржує саме висновки зроблені у акті позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк». Враховуючи, що ніхто не позбавлений права на судовий розгляд його справи, а також те, що відсутні підстави для застосування норм статей 109 та 157 КАС України, дана адміністративна справа розглядається судом в межах заявлених позовних вимог відповідно до статей 6, 11 КАС України по суті. Суд не вбачає необхідності виходити за межі позовних вимог у спірних правовідносинах з огляду на те, що позивач може самостійно захистити свої порушені права та інтереси шляхом обрання правильного способу їх захисту в судовому порядку, а саме шляхом оскарження рішення, прийнятого за наслідками перевірки.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, в межах заявленого предмету спору, суд повинен встановити чи є порушення прав та інтересів позивача відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ (в редакції, чинній на час проведення перевірки та складення акту) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що складаючи акт позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Прем'єрпродукт-Донецьк» за наслідками перевірки податкової звітності позивача, відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та порядок, встановлений діючим законодавством.

В межах даної справи, предметом спору в якій є правомірність висновків відповідачем акту позапланової документальної виїзної перевірки, судом не встановлено порушення прав позивача.

Суд також зазначає, що в межах спірних правовідносин до початку судового розгляду у даній адміністративній справі позивач не заявляв позовних вимог щодо незаконності будь-яких дій відповідача, внаслідок чого суд не розглядає в межах даної справи суть встановлених відповідачем під час перевірки порушень, допущених позивачем. У будь-якому випадку скасування акту перевірки не вплине на наявність чи відсутність наслідків його наявності.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Прем'єрпродукт-Донецьк» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000682340 від 03 червня 2011 року та №0000692340 від 03 червня 2011 року, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000682340 від 03 червня 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000692340 від 03 червня 2011 року.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 16 липня 2012 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 17 липня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.