Постанова № 25143464, 05.07.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/6034/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТОН-03» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОТОН-03»в рахунок погашення боргу по податку на додану вартість та комунального податку в сумі 5519,66 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ст.183-2 КАС України, позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-тиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття, надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Відповідач, у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та розгляд її у скороченому провадженні повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 35 КАС України, за адресою вказаною в довідці з ЄДРПОУ, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише щодо повноважень позивача, оскільки, відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок, встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також, стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач, зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.09.2003 року та знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції Жовтневого району м. Дніпропетровська.

Актом перевірки від 06.12.2010 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено порушення вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме, допущена затримка сплати частини узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по деклараціях:

від 18.09.2009 року №9125990;

від 18.05.2010 року №10060778.

На підставі акту перевірки від 06.12.2010 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 року №0071001502/0 на суму 3529,10 грн.

Крім того, донараховано податку на додану вартість по декларації №10189709 від 16.12.2010 року в розмірі 2218,00 грн.

У відповідності до п.п. 6.2.3 "а" п.п. 6.2 ст.6 Закону Україну "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу в повному обсязі, податковим органом виставлена перша податкова вимога №1/2504 від 28.12.2010 року, яка направлена поштою. У зв'язку з тим, що за вказаною адресою підприємство не знаходиться, податкова вимога розміщена на дошці податкових оголошень.

У зв'язку з наявною переплатою по податку на додану вартість у сумі 234,24 грн., сума заборгованості, що підлягає стягненню, зменшується на суму такої переплати та фактично становить 5512,86 грн.

Також, податковим органом донараховано комунального податку у сумі 6,80 грн., згідно податкового розрахунку комунального податку від 03.02.2011 року.

Статтею 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.20.1.18, пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення, є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Згідно пп. "а" пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі, при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також, пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, виключно за рішенням суду.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України, передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 86 КАС України, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 69, 70, 71, 86, 159 -163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТОН-03» про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТОН-03» з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податку в рахунок погашення боргу, а саме:

- по податку на додану вартість у сумі 5512,86 грн. на р/р31117029700005, одержувач: відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в установі банку ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДПРОУ 24246786, код платежу 14010100;

- по комунальному податку у сумі 6,80 грн. р/р33219828700005, одержувач: відділення держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в установі банку ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код. ЄДПРОУ 24246786, код платежу 16010200.

Постанова підлягає негайному виконанню, відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя І.О. Лозицька