Постанова № 25143307, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. Справа №2а-1602/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Янчук А.П., по довіреності від 27.02.2012 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат «Веселий»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат «Веселий» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим із вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0002191502/0 від 22.07.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом штрафні санкції застосовані за неподання до ДПІ у м. Ялта АР Крим податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року. Позивач стверджує, що вказана податкова декларація була надана до ДПІ у м. Ялта АР Крим своєчасно, а саме: надіслана поштою та отримана податковим органом 21.06.2010 року - до встановленого діючим законодавством строку, на підтвердження чого позивач посилається на протокол успішного імпорту файлів, квитанції № 1, №2 від 21.06.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку у попередньому судовому засіданні (а.с.82), про причини неприбуття не повідомив, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та щодо відкладення розгляду справи не надав, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст.128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням пояснень наданих представником відповідача під час судового засідання, яке відбулося раніше.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат «Веселий» зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 05.06.2009 року, (а.с.7). Позивач взятий на облік в ДПІ в м. Ялта АР Крим як платник податків та зборів, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 8).

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 -ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Відповідно до п.1.9 статті 1 Закону №2181 податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (тобто, за винятком випадків оскарження податкових повідомлень та податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно до пункту "б" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковим періодом є один календарний місяць. Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема пунктом 10.2 статті 10 встановлено, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, діючим законодавством передбачений обов'язок відповідача надавати податкові декларації по податку на додану вартість до податкових органів.

Згідно з пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 11 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Ялта АР Крим 05.07.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання податкового законодавства України за травень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №2919/15-2/22325990 від 05.07.2010 року (а.с.18).

В акті вказано, що позивачем не надано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, граничний строк подання якої - 21.06.2010 року, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту "б" п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Ялта АР Крим згідно пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №0002191502/0 від 22.07.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00грн. (а.с. 19-зворотній бік).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження своєчасного надання до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року надано суду:

- протокол успішного імпорту файлів, квитанції № 1, №2 від 21.06.2010р. за реєстраційним номером звіту 9002257205, 9002254160, 9002254161, 9002254159.

Таким чином, позивачем до ДПІ у м. Ялта АР Крим декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року було подано у встановлений діючим законодавством строк.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2011 року по справі №2а-10822/10/16/0170 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.10.2010 року по справі №2а-10822/10/16/0170, якою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий"до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій, щодо не визнання наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий" податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року податковою декларацією.

Так, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий" З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2010 позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

21.06.2010 листом № 13055/10/15-2 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Пансіонат "Веселий", що декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року "не визнана податковою декларацією", в рамках проведення операції "Бюджет", оскільки ТОВ "Пансіонат "Веселий" віднесено до "категорії ризику".

Під час розгляду справи встановлено, що п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 містить вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 N 166, передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.

Право же привласнювати декларації статус "не визнана як податкова декларація" з підстав інших, ніж встановлено законом, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Таким чином, дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року є протиправними, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 72 КАС України, підстави для звільнення від доказування обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Проаналізувавши матеріали справи з врахуванням наданих представниками сторін доказів суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем з порушенням зазначених норм діючого законодавства.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта АР Крим №0002191502/0 від 22.07.2010 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 гривень є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

Судом 27.03.2012 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 02.04.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0002191502/0 від 22.07.2010 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат «Веселий» .

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат «Веселий» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.