Постанова № 25143170, 12.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2012 р. о 10 годин 45 хвилин Справа №2а-4720/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Суслової Є.О., представників позивача - Високопояс Максима Анатолійовича, довіреність № б/н від 24.04.12р., Іоффе Ігоря Володимировича, начальник санаторію, посвідчення № 078, Яковлєвої Олени Михайлівни, довіреність № б/н від 27.06.12р.; представника відповідача - Бабченко Людмили Павлівни, довіреність № 121/9/10-00 від 05.03.12р.; представника третьої особи - Откидач Лариси Владленівни, начальник, посвідчення №963;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка

до Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у місті Ялта,

про визнання протиправним та скасування наказу про проведення перевірки та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 09.04.12р. № 155 та податкового повідомлення-рішення від 28.04.12р. № 001292301 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 008 809грн., у тому числі за основним платежем 1 607 047грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 401 762грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що наказ про проведення перевірки від 09.04.12р. № 155 було прийнято до спливу законодавчо встановленого десятиденного строку з моменту отримання запиту податкового органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень, а відтак у відповідача не виникло право на його видання. Щодо податкового повідомлення-рішення позивач зазначив, що останній є бюджетною установою, а відтак згідно ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України надходження від реалізації нерухомого майна не є власними надходженнями бюджетних установ. На цій підставі грошові кошти від реалізації державного майна у повному обсязі, у тому числі і ПДВ, були перераховані покупцем безпосередньо до Державного бюджету України. Крім того, позивач не є власником майна, яке відчужувалося. Майно було закріплено за позивачем на праві оперативного управління, а власником майна є Держава. Таким чином, позивач зазначає, що відсутня дата виникнення податкових зобов'язань, оскільки грошові кошти позивач не отримував, а майно передавав як уповноважена особа, а не як власник. Більш того, оскаржуване рішення суперечить вимогам п.87.1. ст.87 Податкового кодексу України відповідно до якої джерелом грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника є будь-які власні кошти. Кошти, які перераховані покупцем до Державного бюджету за придбане майно не є власними коштами позивача, а відтак такі кошти не можуть бути джерелом сплати ПДВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2012 року відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління Державної казначейської служби України у місті Ялта.

Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. У письмових запереченнях на позов зазначив, що підставою перевірки були скарги контрагентів позивача з приводу ненадання останнім податкових накладних за господарським операціями з реалізації нерухомого майна. Крім того, відповідач зазначив про те, що посадові особи податкової служби були допущені до проведення перевірки позивачем, мали при собі копію наказу про проведення перевірки, направлення на перевірку та службові посвідчення, а відтак порушень під час проведення перевірки з боку відповідача не було. Більш того, відповідач зазначає про те, що оскільки наказ про проведення перевірки вже реалізований він не створює правових наслідків для позивача, а відтак не порушує права останнього. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач вважає його законним та обґрунтованим, оскільки відповідно до ст.185 Податкового кодексу України операції з реалізації нерухомого майна бюджетною неприбутковою установою відносяться до об'єктів оподаткування ПДВ на загальних підставах. Оскільки позивач при реалізації нерухомого майна не визначив та не сплатив податкові зобов'язання з ПДВ із вказаних господарських операцій, податковий орган самостійно визначив позивачу податкові зобов'язання та нарахував штрафні (фінансові) санкції.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав пояснення по суті позову. Згідно письмових пояснень, які залучені до матеріалів справи, вважає, що кошти від реалізації нерухомого майна не відносяться до власних надходжень бюджетної установи, згідно ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України, а відтак такі кошти не є джерелом сплати податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача та відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень. Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, а спір який виник між позивачем та відповідачем є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка є юридичною особою, ідентифікаційний код 05450268, зареєстрований виконавчим комітетом Ялтинської міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.55).

Положення про Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.08.2006р. за №327(а.с.48-53).

Відповідно до п.1.1. Положення про Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка останній є спеціалізованим санаторно-курортним закладом для лікування неактивного туберкульозу органів дихання 3,7 клінічних груп (5категорія, група 5.1), хронічних неспецифічних захворювань органів дихання у дорослих(а.с.49).

Санаторій фінансується за рахунок Державного бюджету України через органи Державного казначейства(п.5.1. Положення).

Згідно довідки із ЄДРПОУ №102719 від 30.06.2010р. позивач зареєстрований за кодом організаційно-правової форми №425, як державна організація (установа, заклад)(а.с.54).

Позивач є платником податку на додану вартість з 29.12.1997р., що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100004851(а.с.98).

Таким чином, позивач є юридичною особою, суб'єктом господарювання та зобов'язаний згідно ст.16 Податкового кодексу України сплачувати податки і збори в строки у розмірах, встановлених цим кодексом та Законами з питань митної справи.

З 10.04.2012р. тривалістю 4 календарних дні посадовою особою Державної податкової інспекції у місті Ялта на підставі направлення на проведення перевірки від 09.04.2012р. за №000144/139 та наказу від 09.04.2012р. за №155 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2012р. за результатами якої складено акт від 13.04.2012р. за №488/22-01/05450268/64(а.с.13-25).

Згідно висновків зазначеного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за лютий 2012р. у сумі 1 607 047грн.

28.04.2012р. на підставі акту перевірки від 13.04.2012р. за №488/22-01/05450268/64 Державною податковою інспекцією в м. Ялта АРК ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0001292301 яким Спеціалізованому санаторію ім. М.О. Семашка визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1607047грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 401 762грн. (а.с.29).

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вищевказаних вимог ПК України, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ ґрунтуються на наступних обставинах.

15 лютого 2012 року Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка продав нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), б.3, земельною площею 1157.1 кв.м. на користь ТОВ «Юкрейніан білдінг компані», та за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), б.4, земельною площею 599.1 на користь ТОВ «Деметра 2011». Загальна сума продажу нерухомого майна склала 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1607047грн.

Згідно договорів купівлі продажу грошові кошти за відчужене державне майно в сумі

9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у сумі 1 607 047грн. перераховані до Держбюджету на рахунок Продавця за реквізитами: отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, на рахунок № 31110115700039.

Окрім того, Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка 15.02.2012р. передав відчужене нерухоме майно продавцям відповідно до умов договорів купівлі-продажу.

Відповідно до умов п.5.1.5 п.5 договорів (який був доповнений додатковими угодами від 02.03.12р.), Продавець у двадцятиденний термін з моменту укладення цього договору (за умови підписання сторонами Акту приймання - передачі об'єкту нерухомого майна) зобов'язаний надати Покупцю відповідний оригінал податкової накладної на суму ПДВ, що вказана у п.3.2. договору, зареєстрованої у встановленому порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також здійснити інші необхідні дії з декларування цих податкових зобов'язань у органах державної податкової інспекції відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно пп. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до вимог ст.186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначена дата виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів, послуг яка дорівнює даті, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулося будь-яка із подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…, б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платнику податку…

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг ПДВ, згідно вимог п.188.1 ст.188 ПК України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного збору на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Оскільки позивачем отримано кошти та передано нерухоме майно покупцям податковий орган дійшов висновку про те, що у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1607047грн., які останній був зобов'язаний нарахувати та сплатити до бюджету.

Не погодившись із наказом відповідача від 09.04.2012р. за №155 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як вбачається із матеріалів справи наказ про проведення перевірки 09.04.2012р. №155, який оскаржується позивачем, прийнято на підставі пп. 20.4.1. ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.9 п.78 ст.78 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.20.1.4. ст.20 ПК України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підстави та порядок проведення перевірок встановлений главою 8 цього Кодексу.

Пунктом 75.1. ст.75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання (78.1.9. п.78.1.ст.78 ПК України).

Із наведених норм вбачається наявність у податкового органу права на проведення позапланової виїзної перевірки платника податку у разі наявності скарги іншого платника податку та за умови ненадання платником податку пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання.

Згідно п.78.4. ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом встановлено, що фактичною підставою для проведення перевірки є скарги ТОВ «Юкрейніан білдінг компані» та ТОВ «Деметра 2011» про ненадання Спеціалізованим санаторієм ім. М.О.Семашка податкової накладної. Вказана інформація надійшла до ДПІ в м.Ялта АРК ДПС від ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя та ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя.

Також судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача надсилалися запити про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 05.04.12р. за №2288/10/22-04, від 06.04.12р. за №2483/10/22-03, від 12.04.2012р. за №2766/10/22-01.

Оскаржуваний наказ виданий відповідачем 09.04.2012р., тоді як перший запит надійшов до позивача саме 09.04.2012р., а відтак оскаржуваний наказ прийнято відповідачем із порушенням десятиденного строку, встановленого пп.78.1.9. п.78.1.ст.78 ПК України.

Проте, ПК України передбачає умови та порядок допуску посадових осіб податкової служби до проведення перевірки.

Так, п.81.1. ст.81 ПК України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Перед початком проведення перевірки посадова особа відповідача надала платнику податку усі вищеперелічені документи.

Зазначений факт представником позивача не заперечувався під час судового розгляду, та також знайшов своє відображення у акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Направлення на проведення перевірки №000144/139 від 09.04.2012р. містить усі передбачені вищевказаною нормою реквізити(а.с.69).

Як вбачається із матеріалів справи у зв'язку із наданням усіх передбачених вказаною вище нормою документів позивач допустив перевіряючого до проведення перевірки та перевірку було проведено.

Абзацом 2 п.81.1 ст.81 ПК України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Із наведеного випливає, що наслідком порушення податковим органом вимог податкового законодавства при організації та проведенні перевірки є недопущення платником податку посадової особи податкового органу до її проведення. Податковий кодекс України не містить інших наслідків окрім вказаних вище, а відтак порушення податковим органом строку направлення письмового запиту для отримання пояснень та їх документального підтвердження само по собі не може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу податкового органу про проведення перевірки.

Більш того, суд зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки від 09.04.2012р. за №155 є реалізованим та вичерпав свою дію, а відтак його не може бути скасовано.

Оскільки позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а відтак погодився на її проведення, суд дійшов висновку про те, що права позивача оскаржуваним наказом не порушуються, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу ДПІ в м. Ялта АРК ДПС №155 від 09.04.2012р.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта АРК ДПС від 28.04.12р. № 001292301, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 15.05.2012року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 599,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського(вулиця Морська), будинок 4. Сторонами договору зазначені з одного боку Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. Семашка, (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра 2011» (Покупець)(а.с.30-33).

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що вартість майна складає 2 563 057,20грн., у тому числі ПДВ 427 176,20грн.

За умовами п.3.3 договору, всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем шляхом безготівково перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами: отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, на рахунок № 31110115700039.

На виконання умов договору ТОВ «Деметра 2011» платіжним дорученням від 15.02.2012р. №16 перераховано грошові кошти у сумі 2 330 052,00грн. (у тому числі ПДВ у сумі 427176,20грн.) на рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта (а.с.114).

Також, платіжним дорученням від 07.02.2012р. за №9 ТОВ «Деметра 2011» перераховано на користь Товарної біржі «Іннекс» гарантійний внесок у розмірі 10 % початкової вартості об'єкта у сумі 233005,20грн.(а.с.113).

Вказані грошові кошти у повному обсязі були перераховані Товарною біржею «Іннекс» на розрахунковий рахунок позивача та в подальшому зараховані до держбюджету на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, за кодом 24060300 «Інші надходження», що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби України в АР Крим, поясненнями третьої особи та випискою по рахунку (а.с.46,116,117,133).

Позивач на виконання умов договору купівлі-продажу передав проданий об'єкт нерухомого майна ТОВ «Деметра 2011» 15.02.2012р., про що свідчить копія акту приймання-передачі(а.с.34).

Також судом встановлено, що 15.05.2012року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна загальною площею 1157,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського(вулиця Морська), будинок 3. Сторонами договору зазначені з одного боку Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. Семашка, (Продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан білдінг компані» (Покупець)(а.с.35-38).

Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що вартість майна складає 7 079 226,00грн., у тому числі ПДВ 1 179 871,00грн.

За умовами п.3.3 договору, всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем шляхом безготівково перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за реквізитами: отримувач

УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, на рахунок № 31110115700039.

На виконання умов договору ТОВ «Юкрейніан білдінг компані» платіжним дорученням від 15.02.2012р. №16 перераховано грошові кошти у сумі 6 435 660,00грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1 179 871,00грн.) на рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта(а.с.110).

Також, платіжним дорученням від 07.02.2012р. за №9 ТОВ «Юкрейніан білдінг компані» перераховано на користь Товарної біржі «Іннекс» гарантійний внесок у розмірі 10 відсотків початкової вартості об'єкту у сумі 643566,00грн.(а.с.111).

Вказані грошові кошти у повному обсязі були перераховані Товарною біржею «Іннекс» на розрахунковий рахунок позивача та в подальшому зараховані до держбюджету на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, за кодом 24060300 «Інші надходження», що підтверджується довідкою Управління Державної казначейської служби України в АР Крим, поясненнями третьої особи та випискою по рахунку(а.с. 46,116,117,134,135).

На виконання умов договору купівлі-продажу позивач передав проданий об'єкт нерухомого майна ТОВ «Юкрейніан білдінг компані» 15.02.2012р., про що свідчить копія акту приймання-передачі(а.с.39).

Згідно пояснень третьої особи, розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, код банку отримувача 824026, та на який були зараховані грошові кошти від реалізації нерухомого майна за вищевказаними договорами купівлі-продажу, у сумі 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1607047грн., не є розрахунковим рахунком Спеціалізованого санаторію ім. М.О.Семашка, а є безпосередньо розрахунковим рахунком Державного бюджету України за кодом 24060300 «Інші надходження».

Пунктом 5.1. ст.5 ПК України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу(п.5.2. ст.5 ПК України).

Згідно п.5.3. цієї статті інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Таким чином, поняття або терміни, які викладені в інших нормативно-правових актах, застосовуються у податкових правовідносинах тільки у випадку, якщо ПК України не надано відповідного поняття або терміну.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначені поняття, які у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:

- пп.14.1.139. особа для цілей розділу V цього Кодексу - будь-яка із зазначених нижче осіб, зокрема: суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій (крім юридичних осіб, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком юридичних осіб - платників єдиного податку, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу);

- 14.1.156. податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

- 14.1.178. податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу;

- 14.1.179. податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

- 14.1.181. податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

- 14.1.191. постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

- 14.1.244. товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

- 14.1.111. матеріальні активи - основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами;

Згідно пп. а) п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Із наведеного слідує, що об'єктом оподаткування є господарські операції, зокрема із постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Слід зазначити, що поняття господарської операції визначено у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до якої господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як зазначено у п.14.1.191. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, постачання нерухомого майна є оподатковуваною господарською операцією із постачання товарів.

З урахуванням того, що операції з реалізації нерухомого майна, яке було відчужено позивачем, згідно ст.196 ПК України не віднесені до операцій, які не є об'єктом оподаткування та згідно ст.197 ПК України не звільняються від оподаткування, суд дійшов висновку про те, що вказані операції позивача із реалізації нерухомого майна на користь ТОВ «Деметра 2011» та ТОВ «Юкрейніан білдінг компані» є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Позивач згідно актів приймання-передачі від 15.02.2012р. передав нерухоме майно вартістю на загальну суму 9642283,20грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1607047грн. на користь ТОВ «Деметра 2011» та ТОВ «Юкрейніан білдінг компані», а відтак у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 607 047грн.

Таким чином, у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ за першою подією, якою у даному випадку є передача майна.

Щодо того, що грошові кошти не є власними надходженнями позивача суд зазначає, що ПК України не пов'язує надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок платника податку із визначенням об'єкта та бази оподаткування. Тобто, неотримання платником податку коштів за реалізований товар не звільняє його від обов'язку нарахувати собі податкові зобов'язання у зв'язку із відвантаженням такого товару.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що власником майна є Держава, а позивач при укладенні договорів купівлі-продажу лише діяв від її імені, а відтак у нього не виникає об'єкту оподаткування, у зв'язку із наступним.

Частиною 1 ст.55 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч.2 цієї статті встановлено, що суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Як зазначалося вище, позивач є юридичною особою, а відтак є суб'єктом господарювання у розумінні ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Частиною 1 ст.137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Згідно ч.3 цієї статті встановлено, що право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Із наведених норм слідує, що право оперативного управління є іншим речовим правом, на яке поширюються правовідносини власності, за винятком обмежень, встановлених власником майна, ГК України та іншими законами. Особа, за якою закріплено майна на праві оперативного управління, володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею майном.

Згідно свідоцтв про право власності на нерухоме майно, копії яких залучених судом до матеріалів справи, відчужене позивачем майно належало йому на праві оперативного управління (а.с.120-125).

Доказів того, що перед відчуженням майна за договорами від 15.02.2012р. вказане майно було вилучено із права оперативного управління позивача, останнім не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач при здійснення господарських операцій із відчуження майна за договорами купівлі-продажу від 15.02.2012р. діяв від власного імені, а відтак податкові зобов'язання у даному випадку виникають саме у позивача.

З цих саме підстав є необґрунтованими посилання позивача на відсутність бази оподаткування за вказаними господарськими операціями.

При цьому, база оподаткування за вказаними операціями визначається згідно п.188.1. ст.188 ПК України, як це правомірно і було здійснено відповідачем при проведенні перевірки.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача на ту обставину, що фактично ПДВ за господарськими операціями позивача із ТОВ «Деметра 2011» та «Юкрейніан білдінг компані» сплачено до бюджету та визначення позивачу оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1607047грн. призведе до подвійної сплати цього податку до бюджету з огляду на таке.

Пунктом 54.1. ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.54.3. цієї статті передбачено обов'язок контролюючого органу визначити платнику податку суму податкового зобов'язання у випадках, встановлених цим пунктом.

Із наведеного слідує, що податкове зобов'язання може бути визначено лише двома способами, а саме самостійно платником податку шляхом зазначення суми податкового зобов'язання в поданій декларації, та шляхом визначення суми податкового зобов'язання податковим органом. ПК України не містить інших випадків або порядку визначення суми податкового зобов'язання.

Як встановлено судом, за договорами купівлі-продажу нерухомого майна між позивачем та ТОВ «Деметра 2011», ТОВ «Юкрейніан білдінг компані» від 15.02.2012р. податкові зобов'язання позивачем, шляхом зазначення вказаних сум у податковій декларації, самостійно визначені не були.

Пунктом 54.3.2. ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відтак податковий орган на підставі пп.54.3 п.54.3. ст.54 ПК України правомірно визначив позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1607047грн., за вищевказаними господарськими операціями.

Крім того, також слід зазначити, що сума грошових коштів у розмірі 1 607 047грн., яка перерахована покупцями у вигляді ПДВ до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок № 31110115700039, відкритий у ГУ ДКСУ в АРК, отримувач УДКСУ в м. Ялта, код за ЄДРПОУ 38027563, код банку отримувача 824026, за кодом 24060300 «Інші надходження», не може вважатися належною сплатою ПДВ до бюджету, оскільки сплачена не за призначенням, у зв'язку із тим, що вказаний код бюджетної класифікації та розрахунковий рахунок, на якій сплачено кошти не є рахунком на якому обліковуються надходження ПДВ.

Пунктом 123.1. ст.123 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням того, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1607047грн. визначені відповідачем позивачу правомірно, відтак відповідач правомірно нарахував позивачу і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25 відсотків визначеного податкового зобов'язання, що склало 401 762грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.07.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 16.07.2012 року.

Керуючись ст. ст. 122, 158, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.