Постанова № 25142667, 05.07.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2012 р. об 11:00

Справа №2а-6282/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні А.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим

до Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія"

про стягнення

Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 19 409,03 грн. за грудень 2011 року

Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Ухвалами суду від 14.06.2012 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

02.07.2012 року факсимільним зв’язком до суду надійшло клопотання позивача про зменшення позовних вимог на суму 1276,46 грн. у зв’язку з добровільною сплатою відповідачем цієї суми заборгованості та про підтримання вимог про стягнення заборгованості в сумі 18132,57 грн., також письмові пояснення, що відповідачем дійсно була сплачена заборгованість за грудень 2011 року, проте вона була зарахована в рахунок погашення заборгованості за листопад 2011 року в порядку календарної черговості за п.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.07.2012 року проти позову заперечував, пояснив, що заборгованість за грудень 2011 року на час розгляду справи ним сплачена, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

У судове засідання 05.05.2012 року представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та додаткові заперечення, де зазначив, що заборгованості за листопад 2011 року за ним не значиться, що підтверджується платіжними дорученнями, тому у позивача не було підстав для направлення платежів на її погашення також надав акти звірки заборгованості між позивачем та відповідачем.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є юридичною особою, ідентифікаційний код 00193737, зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

Статтею 13 Закону України від 05.11.91 N 1788-XI “Про пенсійне забезпечення” визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, зі змінами та доповненнями, передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статті 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього Закону.

Зокрема, відповідно до вимог Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону “Про пенсійне забезпечення”, встановлено пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

Так, згідно з цим пунктом підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, які мають право на призначення пенсій за списком N 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”.

Отже, відповідно до положень Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” підприємства та організації зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону N 1788. Тобто зазначені виплати здійснюються платником податку до Пенсійного фонду України аналогічно відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за списком N 2 (п. "б" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”).

Розмір сум до відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на поточний рік визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (пп. 6.4, пп. 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду N 21-1 від 19.12.2003).

Суд встановив, що на адресу відповідача позивачем був направлений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (відповідно до пункту “а”статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”) з грудня 2011 року на загальну суму 9510,49 грн. (а.с. 6), (відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”) з грудня 2011 року на загальну суму 9898,54 грн. (а.с. 6), всього на суму 19409,03 грн., який був отриманий відповідачем.

Судом встановлено, що на час розгляду справи заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2011 року сплачена відповідачем, що підтверджується копіями платіжних доручень, наданих відповідачем № 110 від 15.02.2012 року на суму 19409,03 грн. із зазначенням призначення платежу «пільгова пенсія по списку №1, №2 за 12.2011 рік. та його отримувачем – УПФУ в м.Керчь та № 1235 від 27.12.2011 року на суму 3000,00 грн. із такими самими призначеннями платежу.

У відомостях картки особового рахунку відповідача за списком №1 відображено наявність платіжних доручень 27.12.2011 року на суму 3000,00 грн. та 15.02.2012 року на суму 9510,49 грн.

У відомостях картки особового рахунку відповідача за списком №2 таке відображення встановити неможливо, оскільки на запит суду картка надана не у повному обсязі, без зазначення графи «платіжні доручення».

До того ж, у своїх письмових поясненнях представник позивача не заперечує факт сплати відповідачем заборгованості за грудень 2011 року.

Суд критично ставиться до доводів представника позивача про наявність заборгованості за грудень 2011 року, внаслідок направлення внесених сум на погашення заборгованості за листопад 2011 року, оскільки судом встановлено, що заборгованість за цей період погашена відповідачем відповідно до платіжних доручень від 11.01.2012 року № 16 на суму 16000,00 грн., від 03.02.2012 року на суму 2000,00 грн., від 09.02.2012 року на суму 5056,67 грн. із зазначенням призначення платежу «пільгова пенсія по списку №1, №2 за 11.2011 рік» та його отримувача – «УПФУ в м. Керч».

Суд зазначає, що у даному випадку не можна застосувати норму ч.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003 року, відповідно до якої за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення; у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, оскільки на час спірних правовідносин вона виключена на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010 року та оскільки заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, в частині пенсій, призначених за п. «а» статті13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 1, за п. б) - з) статті13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2 не є недоїмкою у розумінні Закону № 1058- IV.

Суд також не бере до уваги надані відповідачем акти звірок розрахунків платежів фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій між позивачем та відповідачем на 04.07.2010 року, оскільки вони мають суперечливих характер щодо згоди відповідача з наявністю у нього заборгованості за грудень 2011 року (в одному з актів зазначене зауваження відповідача про незгоду із заборгованістю за цей період).

До того ж, представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що не погоджується з наявністю такої заборгованості, тому і заперечує проти позову, жодної згоди на здійснення позивачем перерозподілу своїх платежів з відповідним їх призначенням на направлення погашення заборгованості за листопад, грудень 2011 року він не давав.

Позивач не надав в порядку, встановленому ст. 71 КАС України, доказів заборгованості з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у відповідача за грудень 2011 року, матеріалами справи такі висновки спростовуються.

Відповідно до положень ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для підтвердження сплати відповідачем заборгованості з нарахування та виплати пільгових пенсій за грудень 2011 року таким доказом є належним чином оформлені платіжні доручення, які й були досліджені судом з наданням їм оцінки.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.