Постанова № 25142307, 25.06.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2012 р. Справа №2а-6050/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростан»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекція АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,

за участю представників сторін:

від позивача - Аркатова Вікторія Василівна, довіреність від 01.06.12р., паспорт серії НОМЕР_2;

від відповідача - Абсеметов Зекер'я Неджванович, довіреність № 73/9/10-00 від 03.03.12р.

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростан» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративною позовною заявою до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Сакської ОДПІ АР Крим № 0000742301 від 25.07.2011р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агростан» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 19333,33грн. за основним платежем та 4833,25грн. за штрафними санкціями, а також податкової вимоги Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби №122 від 29.03.2012р. про сплату податкового боргу в загальному розмірі 24154,46грн., в тому числі 19321,21грн. основного платежу та 4833,25грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, як слідує з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення-рішення, підставою для збільшення суми грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням є виявлене перевіркою контролюючого орану заниження платником суми податкових зобов'язань.

Проте, як стверджує позивач, в акті перевірки, покладеному в основу податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на суму 19333,33грн. за основним платежем та 4833,25грн. за штрафними санкціями, а також в основу податкової вимоги № 122 від 29.03.2012р. про погашення податкового боргу з ПДВ в розмірі 19321,21грн. основного платежу та 4833,25грн. штрафних санкцій, зазначено про встановлене перевіркою завищення податкового кредиту по ПДВ всього на суму 19333,33грн. по спецдекларації (п. 11.29), у т.ч. за вересень 2010р. в сумі 500грн. та за жовтень 2010р. у сумі 18833,33грн., а не заниження податкових зобов'язань на цю суму.

До того ж, позивач зауважив, що відповідач помилково у висновках акту перевірки послався на п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, адже його було виключено згідно із Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2009р., а положення про спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства було викладено у ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість», яку викладено в новій редакції згідно із Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 639-VI від 31.10.2008р.

Що ж стосується особливостей визначення та сплати податкових зобов'язань з ПДВ платників податку, які перебувають на спеціальному режимі оподаткування, то, як зазначив позивач, в силу п. 81.2 ст. 81 даного Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Крім того, з п. 5.13.1 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997р. (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 N 159), з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинній під час спірних правовідносин, також слідує, що на відміну від загальних податкових декларацій з ПДВ, у спеціальних деклараціях не декларуються суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету. Зокрема, передбачено, що у скороченій декларації з ПДВ відсутня відмітка платника про проведення відшкодування та замість рядків 18 - 28 уведено нові рядки: 18 - Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядок 9 - рядок 17): 18.1 сума ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (позитивне значення суми рядка 18); 18.2 сума ПДВ, яка включається до валових витрат платника (від'ємне значення суми рядка 18).

Отже, як вважає позивач, у будь-якому разі виявлення завищення податкового кредиту на суму 19333,33грн. саме у спеціальних податкових деклараціях не могло призвести до донарахування на цю ж суму податкових зобов'язань до сплати в бюджет, внаслідок чого спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем було неправомірно збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 19333,00грн. та нараховані штрафні санкції на суму 4833,25грн., а податковою вимогою № 122 від 29.03.2012р. відповідач безпідставно вимагає терміново сплатити суму податкового боргу в загальному розмірі 24154,46грн. у зв'язку з чим просить їх визнати протиправними та скасувати.

Що стосується постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2011р. по справі № 2а-9584/11/0170/1, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012р. про відмову ТОВ «Агростан» в позові до Сакської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р., то позивач вважає, що це судове рішення винесено з інших підстав, ніж заявлені у даному позові, що виключає можливість закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з існуванням таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами, адже «той самий спір» означає тотожність спору як за предметом, так і за його підставами.

При цьому пояснив, що підставою позову у справі № 2а-9584/11/0170/1 були твердження ТОВ «Агростан» про реальність та товарність угоди з придбання у ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» сівалки вартістю 116000грн. (у т.ч. ПДВ 19333,33грн.), що підтверджується товарною та податковою накладною, платіжними дорученнями № 89 від 29.09.2010р. та № 93 від 07.10.2010р., а також перебуванням сівалки на балансі підприємства згідно з даними бухгалтерського обліку, а в даному позові, не спростовуючи висновків Сакської ОДПІ про завищення податкового кредиту по спецдеклараціях на суму 19333,00грн., позивач вважає протиправним визначення йому на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України грошового зобов'язання з ПДВ на суму 19333,00грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4833,25грн. до сплати в бюджет у зв'язку з невиявленням Сакською ОДПІ при перевірці факту заниження суми податкових зобов'язань на 19333,00грн. та у зв'язку з тим, що нараховані по спецдеклараціям податкові зобов'язання сплаті до бюджету не підлягають.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.06.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6050/12/0170/8, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов. Вважає, що оспорені податкове повідомлення-рішення та податкова вимога є законними та обгрунтованими.

Зокрема, щодо податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р. ДПІ зазначила, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, адже з того самого спору та між тими самими сторонами є постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2011р. по справі № 2а-9584/11/0170/1 про відмову ТОВ «Агростан» в позові до Сакської ОДПІ про визнання його протиправним та скасування, яка набрала законної сили.

Сакська ОДПІ не згодна з доводами позивача, що ідентифікуючими ознаками спору, крім сторін, є предмет та підстави, з приводу яких виник спір. При цьому відповідач зазначив, що підставами спору щодо недійсності акту суб'єкта владних повноважень є невідповідність цього акту вимогам чинного законодавства та компетенції суб'єкта владних повноважень, який його прийняв. Посилання ж позивача на порушення суб'єктом владних повноважень конкретних норм права при прийнятті акту, відповідність якого законодавству оспорюється ним в судовому порядку, є доводами позивача на обгрунтування своїх позовних вимог. У зв'язку з цим вважає, що вирішення судом спору щодо відповідності акту законодавству в силу п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України виключає судове провадження у справі стосовно такого ж спору, незалежно від доводів позивача, в чому саме полягає така невідповідність (аналогічна позиція викладена в ухвалах ВАСУ від 20.07.2006р. та від 03.02.2010р. № К-10815/09).

Відповідач також зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2011р. та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012р. по справі № 2а-9584/11/0170/1 було встановлено факт ненадання позивачем на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2010р. суми 500,00грн. та за жовтень 2010р. суми в розмірі 18833,33грн. належних податкових накладних на поставку сівалки Астра СЗ-5,4-06 без т/п вартістю 116000,00грн. (з ПДВ), а отже встановлено правомірність висновків Сакської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за вищевказані періоди на загальну суму 19333,33грн. (500,00грн. + 18833,33грн.), що відповідно до ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню у розгляді даної справи.

Крім того, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", п. 4 якої визначено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету; не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку, відповідач вважає, що в результаті завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» у сумі 19333,33грн., ТОВ «Агростан», який є платником фіксованого сільськогосподарського податку, перерахував на спецрахунок грошові кошти у неповному обсязі. Неперераховані у повному обсязі грошові кошти на спецрахунок вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Що стосується вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 122 від 29.03.2012р., то, як зазначив відповідач, підставою для її надіслання став податковий борг, який виник у зв'язку з тим, що платником не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податковому повідомлення-рішенню №0000742301 від 25.07.2011р. на загальну суму 24166,25грн., що відповідає вимогам п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, а відтак є правомірним.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агростан» має статус юридичної особи з 27.08.2004р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію 9а.с.47), Довідкою відділу статистики у Сакському районі з ЄДРПОУ (а.с.46) та Статутом ТОВ «Агростан» у новій редакції (а.с.38-45).

15.07.2011р. Сакською ОДПІ АР Крим проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агростан» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» (код ЄДРПОУ 37138134) за вересень-жовтень 2010р., за результатами якої складено акт перевірки №755/2301/33130730 від 15.07.2011р. (а.с.10-15).

Вказаною перевіркою встановлені ознаки нікчемності правочинів між ТОВ «Агростан» та ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7», що призвело до порушень ч. 1, ч. 5 ст.203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агростан» з ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7».

У зв'язку з цим, перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у завищенні податкового кредиту по ПДВ всього на суму 19333,33грн., у т.ч. за вересень 2010р. в сумі 500грн. та за жовтень 2010р. у сумі 18833,33грн. по спецдекларації (п. 11.29) у сумі 19333,33грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р. про збільшення ТОВ «Агростан» суми грошового зобов'язання по ПДВ на суму 19333,33грн. за основним платежем та 4833,25грн. за штрафними санкціями (а.с.а.с.7).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Агростан» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої, зокрема, віднесені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Передусім, досліджуючи питання про наявність чи відсутність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Ця підстава може застосовуватися, якщо набрало законної сили судове рішення у тотожній адміністративній справі, тобто: 1) спір у такій справі виник між тими самими сторонами; 2) спір у справі стосується одного й того самого предмета; 3) позов у справі заявлений з тих самих підстав.

Виходячи з доктрини адміністративного судочинства щодо структури позову елементами адміністративного позову можна визнати підставу, предмет та зміст позову.

Підставу адміністративного позову становлять обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Отже, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет адміністративного позову складають матеріально-правові вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду, до відповідача. Зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Отже, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Практичне значення матимуть лише підстава та предмет адміністративного позову, оскільки саме ці елементи позову допоможуть визначити тотожність позову. При цьому в адміністративному судочинстві фізична чи юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень не зобов'язані зазначати у позовній заяві правову підставу її вимог, тобто конкретну норму права Достатньо зазначити, яке суб'єктивне право, свободу чи інтерес особа вважає порушеними.

В матеріалах справи міститься постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2011р. по справі № 2а-9584/11/0170/1, залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012р., якою в задоволенні позову ТОВ «Агростан» до Сакської ОДПІ АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р. було відмовлено (а.с.32-36).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2012р. у відкритті касаційного провадження також було відмовлено (а.с.37).

Разом з тим, суд не вбачає підстав для закриття провадження у даній справі через нетотожність підстав адміністративного позову у даній справі та у позові, з якого вже набрало законної сили судове рішення у справі № 2а-9584/11/0170/1, яка знаходилась в провадженні Окружного адміністративного суду АР Крим між тими самими сторонами, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з викладеними в акті перевірки №755/2301/33130730 від 15.07.2011р. висновками Сакської ОДПІ АРК про нікчемність укладеної між ТОВ «Агростан» та ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» угоди з придбання сівалки вартістю 116000грн. (у т.ч. ПДВ 19333,33грн.) та з прийнятим на підставі цього

податковим повідомленням-рішенням № 0000742301 від 25.07.2011р., ТОВ «Агростан» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання його протиправним та скасування (а.с.30-31).

Підставою даного позову були викладені ТОВ «Агростан» обставини про реальність та товарність угоди з придбання у ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» сівалки вартістю 116000грн. (у т.ч. ПДВ 19333,33грн.), що підтверджується товарними та податковими накладними № 18 від 29.09.2010р. та № 25 від 04.10.2010р., платіжними дорученнями № 89 від 29.09.2010р. та № 93 від 07.10.2010р., а також перебування сівалки на балансі підприємства згідно з даними бухгалтерського обліку, а також про правомірність формування ним податкового кредиту на підставі вищевказаних податкових накладних.

Надаючи правову оцінку даним підставам позову, судами при розгляді справи №2а-9584/11/0170/1 було встановлено, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Суди зазначили, що жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними. Крім того, як встановили суди, спірний договір купівлі-продажу № 2209-18 від 18.09.2010р. у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним та направленим на настання реальних наслідків. Також зауважили, що Сакською ОДПІ належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що, як було встановлено під час розгляду справи, податкові накладні № 18 від 29.09.2010р. та № 25 від 04.10.2010р. були видані ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» на іншу сільськогосподарську техніку ніж та, яка є предметом укладеного з нашим підприємством - ТОВ «Агростан» договору купівлі-продажу № 2209-18 від 18.09.2010р., до того ж підставою для видачі таких податкових накладних зазначено інший рахунок № 0914-01 від 14.09.2010р., який був складений до дати укладення договору купівлі-продажу.

У зв'язку з цим, суди зазначили, що позивач (ТОВ «Агростан») на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2010р. суми 500грн. та за жовтень 2010р. суми в розмірі 18833,33грн. не надав належних податкових накладних на поставку сівалки Астра С3-5,4-06 без т/п вартістю 116000,00грн. (в т.ч. ПДВ 19333,33грн.) та на підставі викладеного суди дійшли висновку, що позивачем не підтверджено правомірності включення до податкового кредиту за вересень 2010р. суми 500грн. та включення до податкового кредиту за жовтень 2010р. суми в розмірі 18833,33грн., у зв'язку з чим суди визнали обгрунтованими висновки акту в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, як слідує з позову ТОВ «Агростан» у даній справі, позивач не спростовує та не заперечує висновків Сакської ОДПІ АР Крим про завищення ним податкового кредиту на 19333,33грн. по спірним господарським операціям, однак в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на ті обставини, що збільшення суми грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України можливе виключно у випадку виявлення перевіркою контролюючого орану заниження платником суми податкових зобов'язань, в той час як в акті перевірки, покладеному в основу податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на суму 19333,33грн. за основним платежем та 4833,25грн. за штрафними санкціями, а також в основу податкової вимоги № 122 від 29.03.2012р. про погашення податкового боргу з ПДВ в розмірі 19321,21грн. основного платежу та 4833,25грн. штрафних санкцій, було встановлено лише завищення податкового кредиту по ПДВ всього на суму 19333,33грн. по спецдекларації (п. 11.29), а не заниження податкових зобов'язань на цю суму. Також позивач посилається на ті обставини, що завищення податкового кредиту встановлено по спецдеклараціям, а відповідно до вимог чинного під час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» нараховані по спецдеклараціям податкові зобов'язання сплаті до бюджету не підлягають.

Дослідивши зміст судових рішень у справі № 2а-9584/11/0170/1, судом встановлено, що вищевказані обставини в якості підстав позову позивачем не зазначалися та не були досліджені та оцінені судами при винесенні рішень, а відтак у суду, незважаючи на тотожність сторін та предмету позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відсутні підстави вважати спір у даній справі тотожним зі спором у справі № 2а-9584/11/0170/1 з причини нетотожності підстав позову, що виключає застосування до даного позову наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України - закриття провадження у справі.

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення з точки зору заявлених позивачем підстав, суд встановив наступне.

Як зазначено у спірному податковому повідомленні-рішенні, його винесено згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

П.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України визначає, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В свою чергу, згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З цього слідує, що підставою для збільшення суми грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням є виявлене перевіркою контролюючого орану заниження платником суми податкових зобов'язань.

В розумінні п. 1.6 та п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В свою чергу, згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, покладеному в основу спірного податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р., перевіркою було встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ всього на суму 19333,33грн., у т.ч. за вересень 2010р. в сумі 500грн. та за жовтень 2010р. у сумі 18833,33грн., а не заниження податкових зобов'язань на цю суму.

До того ж, у висновках акту перевірки чітко вказано, що таке завищення податкового кредиту по ПДВ всього на суму 19333,33грн. встановлено по спецдекларації (п. 11.29).

Суд зауважує, що п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, було виключено згідно із Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2009р.

Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 639-VI від 31.10.2008р. ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» «Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства» було викладено в редакцій, відповідно до якої резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва № 100164931 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ (а.с.48), ТОВ «Агростан» 01.01.2009р. зареєстроване у Сакській ОДПІ як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ, дата початку дії свідоцтва - 03.02.2009р.

Судом встановлено, що в силу п. 81.2 ст. 81 даного Закону згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В силу п. 81.3 ст. 81 Закону якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Слід зазначити, що відповідно до абз. «а» п. 81.15.1 ст. 81 Закону виробничі фактори - це товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

В силу п. 81.13 ст. 81 Закону сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому підпунктом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

П.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до валових доходів платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість", включається позитивна різниця між сумами податку на додану вартість, нарахованими таким сільськогосподарським підприємством на ціну поставлених ним сільськогосподарських товарів протягом звітного або попередніх звітному періодів, та сумами податку на додану вартість, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів, визначених пунктом 81.15 статті 81 зазначеного Закону.

Крім того, п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 даного Закону було визначено, що до валових витрат платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування згідно із статтею 81 Закону України "Про податок на додану вартість", включається від'ємна різниця, розрахована за правилами абзацу другого підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

В силу п. 5.1 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" № 166 від 30.05.1997р. (у редакції наказу ДПА України від 17.03.2008 N 159), з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинній під час спірних правовідносин, для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції - у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, відповідно до редакції абзацу третього підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону.

Абз. «а» п. 5.7.1 даного Порядку також передбачено, що у податковій декларації (скороченій) відповідно до підпункту 81.15.1 пункту 81.15 статті 81 Закону відображаються товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

При цьому, як зазначено у п. 5.13.1 даного Порядку, відмінність у заповненні цього розділу в порівнянні з податковою декларацією з податку на додану вартість, полягає в наступному: 1) відсутня відмітка платника про проведення відшкодування; 2) замість рядків 18 - 28 уведено нові рядки:

18. Різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядок 9 - рядок 17):

18.1 сума ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (позитивне значення суми рядка 18);

18.2 сума ПДВ, яка включається до валових витрат платника (від'ємне значення суми рядка 18).

Отже, на відміну від загальних податкових декларацій з ПДВ, у спеціальних деклараціях не декларуються суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету.

Так, як вбачається з акту перевірки та підтверджується відповідними податковими деклараціями, а також доданими до них розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.16-23), позивачем за контрагентом - ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» (код ЄДРПОУ 37138134) було задекларовано податковий кредит в розмірі 500грн. у вересні 2010р. та 18833,33грн. у жовтні 2010р. саме у податкових деклараціях з ПДВ (скорочених).

Проте, жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість» не встановлено, що у разі виявлення перевіркою завищення податкового кредиту по спеціальній податковій декларації, податковий орган зобов'язаний збільшити платнику податків грошове зобов'язання для перерахування до бюджету.

Суд не приймає до уваги також доводи відповідача, з посиланням на п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", про те, що в результаті завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Агрорегіон-Трейд-7» у сумі 19333,33грн., ТОВ «Агростан», який є платником фіксованого сільськогосподарського податку, перерахував на спецрахунок грошові кошти у неповному обсязі, а неперераховані у повному обсязі грошові кошти на спецрахунок вважаються такими, що використані не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

При цьому суд виходить з того, що спірні господарські операції мали місце у вересні та жовтні 2010р., а вищевказана постанова Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999р. втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року N 291, тобто під час спірних правовідносин вже не діяла.

До того ж, проведеною перевіркою позивача (акт №755/2301/33130730 від 15.07.2011р.) факт нецільового використання грошових коштів в розмірі 19333,33грн. не встановлювався, а тому не міг бути покладений в основу податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р.

За таких обставин справи, суд вважає, що виявлення завищення податкового кредиту на суму 19333,33грн. саме у спеціальних податкових деклараціях не тягне за собою збільшення на цю ж суму грошових зобов'язань з ПДВ до сплати в бюджет та застосування штрафних санкцій, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000742301 від 25.07.2011р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агростан» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 19333,33грн. за основним платежем та 4833,25грн. за штрафними санкціями, всього на суму 24166,58грн.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з несплатою позивачем узгодженої за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, відповідач на підставі п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України надіслав позивачу податкову вимогу №122 від 29.03.2012р., в тому числі про сплату суми податкового боргу з ПДВ в загальному розмірі 24154,46грн.

Як пояснили суду представники сторін, сума боргу у податковій вимозі є меншою з огляду на її часткове погашення поточними платежами, однак факт винесення цієї вимоги саме на підставі податкового повідомлення-рішення №0000742301 від 25.07.2011р. підтверджено відповідачем по справі.

П. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Беручи до уваги, що відповідачем неправомірно було визначено податковим повідомленням-рішенням № 0000742301 від 25.07.2011р. суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 19333,00грн. та нараховані штрафні санкції на суму 4833,25грн., всього на суму 24166,58грн., винесена відповідачем податкова вимога № 122 від 29.03.2012р. в частині вимоги про сплату суми податкового боргу в загальному розмірі 24154,46грн. також є протиправною та підлягає скасуванню.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем не доведено правомірності спірних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 242,00грн.

У зв'язку зі складністю справи судом 25.06.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 02.07.2012р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000742301 від 25.07.2011р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агростан» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 19333,33грн. за основним платежем та 4833,25грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 122 від 29.03.2012р. про сплату податкового боргу в загальному розмірі 24154,46грн., в тому числі 19321,21грн. основного платежу та 4833,25грн. штрафних санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростан» судовий збір в розмірі 242,00грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.