Рішення № 25141822, 26.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р. Справа № 9/031-12

За позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

До Фермерського господарства "ОСОБА_3"

Про стягнення 52 440, 00 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від прокуратури Сазонова С.В. (посв. № 107 від 02.09.2010 р.)

Від позивача 1 не з'явився

Від позивача 2 ОСОБА_2 (дов. № 06 від 24.01.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі 1.Міністерства аграрної політики України та 2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "ОСОБА_3" про стягнення 52 440, 00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. порушено провадження у справі № 9/031-12 та призначено розгляд справи на 15.05.2012 р.; зобов'язано прокуратуру та позивачів подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

15.05.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшло письмове пояснення позивача 1, яким Мінагрополітики України повністю підтримує позов прокуратури та просить стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_3" кошти в розмірі 52 440 грн.

У судове засідання 15.05.2012 р. представники прокуратури, позивача 1, 2 та відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 05.06.2012 р.

У судове засідання 05.06.2012 р. представники позивача 1 та відповідача не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник прокуратури та позивача 2 в судове засідання з'явилися та надали суду пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2012 р.; зобов'язано позивачів виконати вимоги ухвали суду від 15.05.2011 р., а також надати уточнений, деталізований розрахунок суми боргу, докази виконання відповідачем п. 3.1.1, 3.1.2 договору (у разі наявності); зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

18.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій прокурор зазначив, що згідно розрахунку наданого Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з ФГ «ОСОБА_3»за договором № 10-07 від 15.06.2007 р. станом на 12.06.2012 р. складає 56 990,00 грн. (50 000,00 грн. -сума основного боргу, 4 590,00 грн. -сума інфляційних витрат та 2 400,00 грн. -3% річних від простроченої суми), а також просить суд розірвати договір № 10-07 від 15.06.2007 р. укладений між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «ОСОБА_3»щодо надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 50 000,00 грн. на поворотній основі.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Пунктами 3.10, 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Судом розглянута заява Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора про уточнення позовних вимог та встановлено, що дану заяву суд розцінює наступним чином: по-перше, в частині щодо стягнення з ФГ «ОСОБА_3»заборгованості за договором № 10-07 від 15.06.2007 р. у розмірі 56 990,00 грн., як заяву про збільшення позовних вимог, по-друге, в частині щодо розірвання договору, як заяву про зміну предмету та підстав позову.

Враховуючи вимоги ст. 22 ГПК України, заява прокуратури в частині збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду.

Заява прокуратури щодо розірвання договору судом до розгляду не приймається, оскільки, в даному випадку - це одночасна зміна предмету та підстав позову.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги позивача до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету і підстав позову не допускається. (ч. 5 п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

За таких обставин, в задоволенні даної частини заяви прокуратури, суд відмовляє.

Крім того, одночасно з поданням позовної заяви прокуратура просила застосувати заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно та грошові суми Фермерського господарства «ОСОБА_3»в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" звертає увагу господарських судів на те, що відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч положенням вищезазначених статтей, представником прокуратури не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували необхідність застосування заходів до забезпечення позову.

Таким чином, заява прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову, судом відхилена, у зв'язку з її необґрунтованістю.

25.06.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача 2 надійшли пояснення по суті позовних вимог разом з розрахунком заборгованості станом на 12.06.2012 р.

У судове засідання 26.06.2012 р. представники позивача 1 та відповідача не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; представник прокуратури та позивача 2 в судове засідання з'явилися та надали суду пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 р. між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі - позивач 2) та Фермерським господарством «ОСОБА_3»(далі - відповідач) укладено договір № 10-07 від 15.06.2007 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 50 000, 00 грн.

Даний договір був укладений на підставі довідки, виданої конкурсною комісією Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств № 3-07 від 11.06.2007 р. та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 р..

Відповідно до п. 1.1. договору позивач 2 зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 50 000,00 грн., відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у строк та розмірах, що обумовленні умовами договору.

Згідно пп. 3.4.1. п. 3.4. договору відповідач зобов'язується у місячний термін з моменту отримання коштів надати позивачу 2 документи, що підтверджують їх цільове використання.

В силу п. 5.3. договору за нецільове використання державних коштів відповідальність несе фермерське господарство в особі голови фермерського господарства.

Підпунктом 3.4.2. п. 3.4. договору передбачено, що відповідач зобов'язується повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі позивачу 2 згідно з встановленим графіком, а саме 10 000, 00 грн. до 31.12.2008 р., 10 000,00 грн. до 31.12.2009 р., 10 000,00 грн. до 31.12.2010 р., 10 000,00 грн. до 31.12.2011 р. та 10 000,00 грн. до 12.06.2012 р.

Відповідно до п. 4.1. договору фінансова підтримка (допомога) надається ФГ «ОСОБА_3»терміном на 5 років до 15.06.2012 р. Даний договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п. 7.2. договору).

Крім того, підпунктом 3.4.5. п. 3.4. договору встановлено обов'язок відповідача укласти договір застави на користь Київського відділення Укрдержфонду.

На виконання вказаного пункту договору, 15.06.2007 р. між Київським відділенням Укрдержфонду та ФГ «ОСОБА_3»укладено договір застави з метою забезпечення вимог позивача, які виникають згідно договору № 10-07 від 15.06.2007 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (п. 1.3. договору застави).

Згідно п. 1.1. договору застави за домовленістю сторін загальна сума вартості предмету застави (майна) дорівнює 154 959,00 грн.

Пунктом 1.4. договору застави передбачено, що у випадку не виконання відповідачем положень кредитного договору позивач має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами в повному обсязі вимог, включаючи основну суму боргу, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також видатки, по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацію.

Судом встановлено, що позивач 2, на виконання зобов'язань за договором № 10-07 від 15.06.2007 р., надав відповідачу кошти фінансової підтримки у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 142 від 19.06.2007 р. та № 221 від 10.09.2007 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач 2 належним чином виконав зобов'язання за договором № 10-07 від 15.06.2007 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Проте, як зазначає позивач, ФГ «ОСОБА_3»систематично порушує умови договору та не виконує зобов'язання по поверненню отриманої відповідно до договору № 10-07 від 15.06.2007 р. фінансової підтримки.

11.08.2009 р. позивачем 2 на адресу відповідача було направлено лист-нагадування з повідомленням щодо погашення заборгованості. Однак, жодної відповіді на листа отримано не було.

16.06.2010 р. позивач 2 направив на адресу відповідача претензію № 53/110-10 в якій зазначив, що станом 01.06.2010 р. ФГ «ОСОБА_3»не повернуто фінансову підтримку в сумі 20 000,00 грн. та повідомив, що в разі невиконання господарського зобов'язання належним чином в установлені строки відповідно до чинного законодавства, Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств змушене буде звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з ФГ «ОСОБА_3»суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних.

16.06.2010 р. ФГ «ОСОБА_3»підписало лист з проханням відтермінувати повернення отриманої фінансової допомоги до 01.11.2010 р., у зв'язку з понесеними у 2008-2009 роках збитками. Вказаний лист був адресований директору Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств -Романюку Ю.Ю.

У відповідь на зазначений лист, позивач 2 направив на адресу відповідача лист вих. № 53/109-10 від 16.06.2010 р. з актом звіряння розрахунків між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ «ОСОБА_3»у якому зазначалось, що заборгованість ФГ «ОСОБА_3»у розмірі 50 000,00 грн. повинна бути сплачена до червня 2012 р.

Вказаний акт звіряння розрахунків від 16.06.2010 р. відповідачем був підписаний, що свідчить про визнання ФГ «ОСОБА_3»заборгованості перед позивачем 2 у розмірі 50 000,00 грн.

Проте, як стверджує позивач 2, станом на 26.06.2012 р., відповідач не повернув отримані кошти фінансової підтримки, чим порушив взяті на себе зобов'язання відповідно до договору № 10-07 від 15.06.2007 р. та майнові інтереси держави, оскільки несплачені відповідачем кошти фінансової підтримки є коштами державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 статті 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство»та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 р., кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Згідно п. 12 Порядку фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Відповідно до п. 13 Порядку кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Аналіз положень цивільного законодавства свідчить про те, що на відносини, пов'язані з наданням державою фінансової підтримки (допомоги) фермерським господарствам, поширюються загальні правила позики з урахуванням особливостей таких відносин.

Так, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Так, в силу положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, всупереч умовам договору, не повернув позивачу 2 отримані кошти фінансової підтримки у розмірі 50 000,00 грн., в зв'язку з чим він є таким, що порушив зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не надав суду доказів щодо погашення боргу перед позивачем в повному обсязі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_3" суми основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку прострочення терміну виконання зобовязання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Київському відділенню Укрдержфонду фермерське господарство зобовязане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

У відповідності до вказаного пункту договору, позивачем 2 заявлена вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних витрат за період з 31.12.2008 р. по 12.06.2012 р., що становлять 4 590,00 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_3" суми основного боргу з урахуванням інфляційних витрат, що становлять 4 590,00 грн.

Також, Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заявлена вимога про стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_3" 3% річних від простроченої суми за період з 31.12.2008 р. по 12.06.2012 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_3" 3% річних у розмірі 2 400,00 грн. підлягають задоволенню.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо стягнення з Фермерського господарства "ОСОБА_3" заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_3" (08462, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Олени Теліги, буд. 8, кімната 58А, 59, код ЄДРПОУ 20029342) суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 54 590 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот девяносто) грн. 00 коп., три проценти річних у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_3" (08462, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 1 609(одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 06.07.2012 р.