Рішення № 25141805, 06.07.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2012 р. Справа № 24/040-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Державного підприємства «Київське лісове господарство»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення 40 093, 43 грн.за участю представників:

позивача:ОСОБА_2відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 40 093, 43 грн. за договором № 286 від 01.10.2008 р., з яких: 36 017, 64 грн. - основного боргу, в тому числі інфляційні втрати у розмірі 10 986, 16 грн., 3 % річних -4 075, 79 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.06.2012 р.

07.06.2012 р. позивачем через канцелярію господарського суду Київської області подано супровідний лист від 07.06.2012 р. (вх. № 9158 від 07.06.2012 р.) з довідкою банку про надходження коштів вих. С11-0000-141/819 від 05.06.2012 р., з якої вбачається, що відповідачем 29.05.2012 р. було сплачено на рахунок позивача 1 000, 00 грн. за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 21.06.2012 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

21.06.2012 р. позивачем через канцелярію господарського суду Київської області подано супровідний лист від 21.06.2012 р. (вх. № 9995 від 21.06.2012 р.) з банківською випискою по рахунку позивача, з якої вбачається, що відповідачем 18.06.2012 р. було сплачено 2 000, 00 грн. за поставлений товар.

У судове засідання 21.06.2012 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог суду не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 06.07.2012 р.

У судовому засіданні 06.07.2012 р. представник позивача надав суду письмові пояснення № 05-516 від 06.07.2012 р. разом із банківськими виписками по рахунку позивача, з яких вбачається, що останні надходження грошових коштів від відповідача були 18.06.2012 р. на суму 2 000, 00 грн., 21.06.2012 р. на суму 3 000, 00 грн. та 27.06.2012 р. на суму 1 000, 00 грн. Станом на 06.07.2012 р. інших надходжень грошових коштів від відповідача не має.

Присутній у судовому засіданні представник позивача в усному порядку не заперечив проти припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 7 000, 00 грн. основного боргу за договором № 286 від 01.10.2008 р., позовні вимоги в іншій частині підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 23.05.2012 р., від 07.06.2012 р. та від 21.06.2012 р. у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 07.06.2012 р. місце проживання відповідача: 08700, АДРЕСА_1, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.07.2012 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

01.10.2008 р. між сторонами було укладено договір № 286, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу пиловник хвойний (у подальшому - товар), а відповідач -прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору визначено найменування, кількість, ціна товару -згідно додатку № 1 та № 2, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях і вказується в додатку № 1.

Пунктом 3.2 договору загальна сума договору становить 68 100, 00 грн., в тому числі ПДВ 11 350, 00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору оптові ціни за даним договором, згідно протоколу погодження вільної оптової ціни, вказані без ПДВ.

Згідно з п. 3.4 договору ціна за одиницю товару не являється фіксованою і може змінюватися на протязі терміну дії договору.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що доставка товару та розвантаження вантажу здійснюється автотранспортом позивача, вартість доставки складає 20, 40 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 куб. метр пиловника хвойного.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата проводиться відповідачем в гривнях на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 5.1 договору відгрузка лісопродукції без попередньої оплати можлива в термін до 30-ти календарних днів.

У відповідності до п. 6.1 договору позивач зобов'язався в строках і в об'ємах, встановлених даним договором, відпустити продукцію відповідачу і оформити відповідні документи: рахунок-фактура, накладна.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2008 р.

На виконання умов договору, позивач по товарно-транспортних накладних № 653860 від 05.11.2008 р. на суму 4 684, 82 грн., № 653862 від 06.11.2008 р. на суму 4 487, 40 грн., № 853858 від 05.11.2008 р. на суму 5 257, 86 грн., № 653859 від 05.11.2008 р. на суму 4 838, 70 грн., № 653861 від 06.11.2008 р. на суму 4 653, 90 грн., № 952539 від 25.11.2008 р. на суму 4 178, 64 грн., № 952540 від 25.11.2008 р. на суму 3 482, 88 грн., № 653877 від 11.11.2008 р. на суму 5 535, 84 грн., № 952538 від 25.11.2008 р. на суму 3 690, 24 грн., № 952537 від 25.11.2008 р. на суму 3 456, 00 грн., № 952546 від 27.11.2008 р. на суму 4 035, 60 грн., а також

рахунку-фактурі № СФ07-00272 від 12.11.2008 р. на суму 23 922, 68 грн. та рахунку-фактурі № СФ07-00284 від 02.12.2008 р. на суму 24 379, 20 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму 48 301, 88 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 931082 від 17.11.2008 р. та № 931081 від 05.11.2008 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 23 235, 84 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 01-166 від 29.02.2012 р. з вимогою в семиденний термін з дати отримання цього листа-вимоги сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції позивач надав до суду фіскальний чек № 5043 від 29.02.2012 р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 06.03.2012 р., які долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого договірного зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, відповідно до поданих позивачем довідки банку про надходження коштів вих. С11-0000-141/819 від 05.06.2012 р. та банківських виписок по рахунку позивача, відповідач 29.05.2012 р., 18.06.2012 р., 21.06.2012 р. та 27.06.2012 р. сплатив 7 000, 00 грн. за поставлений товар.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 7 000, 00 грн. заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 24/040-12 в частині стягнення з відповідача 7 000, 00 грн. основного боргу за договором № 286 від 01.10.2008 р. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що інша частина заборгованості за поставлений товар відповідачем перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 286 від 01.10.2008 р. підлягають частковому задоволенню у розмірі 18 066, 04 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати за період з 27.12.2008 р. до 17.05.2012 р. складають 10 986, 16 грн., 3 % річних з простроченої суми за період з 27.12.2008 р. до 17.05.2012 р. складають 4 075, 79 грн.

Враховуючи той факт, що договором № 286 від 01.10.2008 р. строки оплати чітко не встановлені, а зазначено, що оплата проводиться відповідачем в гривнях на розрахунковий рахунок позивача, відгрузка лісопродукції без попередньої оплати можлива в термін до 30-ти календарних днів, суд вважає, що строк оплати за поставлений товар умовами договору не визначено, а тому застосовуються вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Оскільки строк виникнення зобов'язання по оплаті за поставлений товар виникає від дня пред'явлення вимоги, період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлений позивачем, не відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин, суд зробив перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням семиденного строку передбаченого ст. 530 Цивільного кодексу України.

Із розрахунку здійсненого судом вбачається, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 133, 91 грн. за період з 14.03.2012 р. до 17.05.2012 р.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Із розрахунку інфляційних втрат, здійсненого судом за період з 14.03.2012 р. до 17.05.2012 р., вбачається, що середній індекс інфляції за зазначений період є меншим одиниці, а отже заявлені до стягнення інфляційні втрати задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 18 199, 95 грн., з яких: 18 066, 04 грн. - основного боргу за договором № 286 від 01.10.2008 р. та 133, 91 грн. - 3 % річних.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Київське лісове господарство»задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 24/040-12 в частині позовних вимог Державного підприємства «Київське лісове господарство»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 000, 00 грн. основного боргу за договором № 286 від 01.10.2008 р. припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08700, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Київське лісове господарство»(08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, буд. 15, ідентифікаційний код - 00991373) 18 066 (вісімнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 04 коп. - основного боргу за договором № 286 від 01.10.2008 р., 133 (сто тридцять три) грн. 91 коп. - 3 % річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 09.07.2012 р.

Суддя Т.В. Лутак