Рішення № 25141764, 26.06.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р. Справа № 7/038-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейдинг», Київська область, м. Вишгород,

про стягнення 31 967,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

24.05.2012 року Підприємство з іноземними інвестиціями «ІТРАКО» (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 188 від 21.05.2012 року (вх. № 1306 від 24.05.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейдинг»(далі –відповідач) про стягнення 31 967,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором поставки № УС/ДП-11-11 від 05.04.2011 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 30 631,21 грн. основного боргу, 1 048,41 грн. пені, 208,35 грн. 3% річних, 79,57 грн. інфляційних втрат, а всього 31 967,54 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2012 року порушено провадження у справі № 7/038-12 та призначено розгляд справи на 14.06.2012 року.

14.06.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області до початку судового засідання від Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»з супровідним листом вих. № 299 від 13.06.2012 року (вх. № 9529 від 14.06.2012 року) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду від 24.05.2012 року

У судове засідання 14.06.2012 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2012 року у зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 26.06.2012 року.

У судове засідання 26.06.2012 року представники сторін по справі, які у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з’явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз’яснено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв’язку з повторним неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 26.06.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

05.04.2011 року між Підприємством з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»(постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейд»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № УС/ДП-11-11 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставляти покупцю поліграфічні матеріали (далі –товар), а покупець зобов’язується приймати і своєчасно оплачувати товар, що поставляється, на умовах, визначених даним договором.

Ціни на товар встановлюються в євро, включають вартість упаковки, маркування і погоджуються сторонами в Додатку №1. Ціни на товар, вказані в Додатку №1 дійсні до введення постачальником нових цін (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1. оплата товару здійснюється покупцем в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.

Пунктом 3.2. договору визначено, що підставою для оплати є рахунок-фактура. Рахунок-фактура виставляється постачальником в гривнях по курсу продажу Євро, встановленого УМВБ на момент закриття валютних торгів дня, що передує дню виставлення рахунку-фактури (інтернет-сайт http://www.udinform.com).

Відповідно до п. 3.4. договору датою виконання зобов’язань покупцем по платежам вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з урахуванням змін ціни (курсової різниці), вказаної в п. 3.3. даного договору.

Зобов’язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця) або перевізнику, що підтверджується датою, вказаною в товарно-транспортній накладній (п. 4.7. договору).

Сторонами, п. 7.1. договору, узгоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, встановлених пунктами 3.1-3.3. даного договору, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки, згідно вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», а також відшкодовує постачальнику всі спричинені збитки. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов’язань за цим договором і не тягне за собою його розірвання.

Даний договір, згідно п. 8.1., вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.01.2012 року. У випадку, якщо жодна з сторін не менш, як за тридцять календарних днів до дати закінчення строку дії даного договору не заявляє про його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих же умовах (п. 8.4. договору).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору Підприємство з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейдинг» товар на загальну суму 35 208,00 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних рахунків-фактур та видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача:

№ п/п

Рахунок-фактура

Видаткова накладна

Сума (грн.)

Довіреність

1.

№ ЦК000049 від 11.01.2012 р.

№ ЦК000048 від 11.01.2012 р.

11 611,20

№ АТ-12 від 11.01.2012 р.

2.

№ ЦК000227 від 25.01.2012 р.

№ ЦК 000199 від 27.01.2012 р.

11 750,40

№ АТ-63 від 25.01.2012 р.

3.

№ ЦК000520 від 16.02.2012 р.

№ ЦК000478 від 16.02.2012 р.

11 846,40

№ АТ-132 від 16.02.2012 р.

Всього

35 208,00

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов’язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом встановлено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача, повноваження яких на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями вищезазначених довіреностей.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов’язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, а саме здійснив оплату на загальну суму 4 576,79 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з журналу позивача «Банківські виписки». Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами, п. 3.1. договору, узгоджено, що оплата товару здійснюється покупцем в гривнях на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов’язання в повному обсязі та в строк, встановлений договором, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 30 631,21 грн. (35 208,00 грн. - 4 576,79 грн.)

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконанням ним своїх зобов’язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 30 631,21 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 1 048,41 грн., нарахованої на суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 10.02.2012 року по 21.05.2012 року з урахуванням здійснених поставок та часткової оплати товару відповідачем.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 7.1. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати, встановлених пунктами 3.1-3.3. даного договору, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки, згідно вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є невірним, виходячи з наступного.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Так, за видатковою накладною № ЦК000049 від 11.01.2012 року, враховуючи п. 3.1. договору, строк оплати настав 10.02.2012 року. Таким чином, пеня за прострочення оплати за вказаною накладною має нараховуватись з 11.01.2012 року.

За видатковою накладною № ЦК000227 від 25.01.2012 року строк оплати настав 26.02.2012 року, тому пеня за прострочення оплати за вказаною накладною має нараховуватись з 27.02.2012 року.

Відповідно, за видатковою накладною № ЦК000520 від 16.02.2012 року строк оплати настав 17.03.2012 року. Отже, пеня за прострочення оплати за вказаною накладною має нараховуватись з 18.03.2012 року.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», встановив, що з урахуванням часткової оплати відповідачем поставлених товарів, розмір пені складає 1 033,50 грн., що підлягають стягненню з відповідача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні з відповідача 14,91 грн. (1 048,41 грн. –1 033,50 грн.), суд відмовляє.

Крім того, у зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 79,57 грн. інфляційних втрат та 208,35 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов’язання, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму боргу, є правомірними.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахованих за період з лютого по травень 2012 року за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично вірним і складає 79,57 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що позивачем невірно визначено початок періодів, з яких настало прострочення відповідача по оплаті за поставлені товари, про що зазначалось вище.

Здійснивши власний розрахунок суми інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що стягненню з відповідача підлягає 205,46 грн. В іншій частині даної позовної вимоги, а саме в стягненні 2,89 грн. (208,35 грн. –205,46 грн.) суд відмовляє.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 31 949,74 грн., з яких 30 631,21 грн. основний борг, 1 033,50 грн. пеня, 79,57 грн. інфляційних втрат та 205,46 грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 14,61 грн. пені та 2,89 грн. 3% річних, суд відмовляє.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейд».

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Трейдинг»(07300, Київська область, м. Вишгород, Промисловий майданчик «Карат», буд. 2, кім. 18, код ЄДРПОУ 37266432) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, б. 18/14, корпус 2, код ЄДРПОУ 24930652) 30 631 (тридцять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 21 коп. основного боргу, 1 033 (одну тисячу тридцять три) грн. 50 коп. пені, 79 (сімдесят дев’ять) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 205 (двісті п’ять) грн. 46 коп. 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев’ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Підприємству з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»(04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, б. 18/14, корпус 2, код ЄДРПОУ 24930652) із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31 (тридцять одну) грн. 50 коп. згідно платіжного доручення №972 від 18.05.2012 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 06.07.2012 року