Рішення № 25141449, 22.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/449-54/171-2012 22.06.12

Господарський суд м. Києва у складі судді Шкурдової Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ

до комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва, м. Київ

треті особи 1. комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації «Головний інформаційно-обчислювальний центр», м. Київ

2. Київська міська державна адміністрація, м. Київ

про стягнення 6717842,92 грн.

при секретарі судового засідання Чернявській І.Г.

представники:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. № 132 від 02.04.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_1 (дов. № 1526 від 11.01.2012 р.)

від третіх осіб: 1. не з'явився;

2. не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва (далі-відповідач) про стягнення 6717842,92 грн., з яких 5598202,43 грн. боргу та 1119640,49 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання за Договором № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. на послуги водопостачання та водовідведення щодо повноти та своєчасності внесення оплати за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5598202,43 грн. з огляду на наявність якої позивачем нараховано відповідачу 1119640,49 грн. штрафу. Всього ціна позову становить 6717842,92 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р., з урахуванням змін, внесених постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 р., позовні вимоги задоволені, з відповідача на користь позивача стягнуто 5598202,43 грн. заборгованості та 1119640,49 грн. штрафу.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. у справі № 37/449 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1119640,49 грн. штрафу і в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва; в іншій частині судові акти попередній інстанцій залишено без змін.

Отже, судом розглядається справа про стягнення з відповідача 1119640,49 грн. штрафу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді м. Києва справу в частині стягнення 1119640,49 грн. штрафу передано на новий розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11 квітня 2012 року в частині стягнення 1119640,49 грн. штрафу справу № 37/449 прийнято до розгляду суддею Шкурдовою Л.М., справі присвоєно № 37/449-54/171-2012 р; зобов'язано позивача обґрунтувати належним чином з посиланням на умови договору та діючого законодавства правову природу заявленої до стягнення неустойки в розмірі 1119640,49 грн.

17 травня 2012 року до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивач, зважаючи на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р., просить суд стягнути з відповідача 5160929,08 грн., з яких 4097884,18 грн. інфляційних втрат, 783134,78 грн. 3% річних та 279910,12 грн. штрафу, при цьому, як на підставу стягнення штрафу позивач посилається на п. 4.6 Договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. з врахуванням Додаткової угоди до Договору з протоколом розбіжностей.

Відповідачем подано до суду заперечення на заяву про зміну предмету спору, в якій відповідач, як на підставу заперечень посилається на те, що позивачем фактично змінено підстави та предмет позову, заявлено до стягнення 3% річних, інфляційні втрати і штраф в розмірі 5%, які не заявлялися при первинному зверненні. Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання відповідачем умов Договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. щодо оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення.

Оскільки підставою виникнення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та штрафу є неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. щодо оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення, суд відповідно до ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, вважає за доцільне прийняти подану заяву про зміну предмету позову для розгляду у даній справі.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав заявлені вимоги з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти заявлених вимог з підстав, викладених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту рішення - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, затверджених Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 876 від 04.08.2009 р., а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008 р. № 190 (в подальшому Правила користування), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору, кількість води, що подається та використовується відповідачем визначається за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а за його відсутності -за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водоспоживання (п. 3.4.Договору).

В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 р. вказано, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що оплата вартості послуг, які надаються позивачем здійснюється відповідачем в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених позивачем у платіжній вимозі.

До того ж в пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 вказано, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином та в повному обсязі шляхом надання в період з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року відповідачу послуг на суму 22546958,02 грн., що підтверджується дебетовими повідомленнями, актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків із зазначенням тарифу, обсягу та вартості послуг та платіжним вимогами-дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. На оплату наданих послуг позивачем було відправлено відповідні дебетово-інформаційні повідомлення, які долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5598202, 43 грн.

Зазначені обставини встановлені господарським судом міста Києва при попередньому розгляді даної справи, за результатами розгляду якої 26.09.2011 року господарським судом міста Києва прийнято рішення, залишене в цій частині без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Позивачем, з урахуванням поданої заяви, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4097884,18 грн. інфляційних втрат, нарахованих з вересня 2007 року по квітень 2012 року, та 783134,78 грн. 3% річних, які нараховані за період з 04.09.2007 року по 01.05.2012 року.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують сплату відповідачем позивачу станом на час прийняття даного рішення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 5598202,43 грн., надані у період з 01.08.2004 року по 01.07.2007 року на підставі Договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 4097884,18 грн. інфляційних втрат, нарахованих з вересня 2007 року по квітень 2012 року, та 783134,78 грн. 3% річних, які нараховані за період з 04.09.2007 року по 01.05.2012 року на заборгованість у розмірі 5598202,43 грн. станом на 01.07.2007 року, стягнуту за рішенням від 26.09.2011 року.

Заяву про зміну предмету позову подано позивачем до суду 17 травня 2012 року, отже строк позовної давності для вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2007 року по квітень 2009 року включно, сплинув про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

Позивач заперечує проти застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, посилаючись на ст. 264 Цивільного кодексу України з огляду на вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу за договором 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р., а саме: в судовому засіданні 08.09.2011 року при розгляді даної справи представником відповідач визнано заборгованість.

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За загальним правилом, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть належати: часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою боргу та/або неустойки, сплата процентів за основним боргом. Прохання про відстрочення, визнання розміру заборгованості при розгляді спору в судовому порядку не є підставою переривання строку позовної давності тим більше, що при первісному зверненні до суду позивачем не заявлялися вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, отже заперечення позивача не приймаються судом до уваги.

У поданій заяві та запереченнях позивач не просить відновити строк позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача також не просив суд відновити строк позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2007 року по квітень 2009 року включно задоволенню не підлягають.

Розмір інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих в межах строку позовної давності за період з травня 2009 року по квітень 2012 року, становить відповідно 1125238,69 грн. та 497396,00 грн. які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При первісному зверненні до суду з заявою від 30.08.2007 року позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 1119640,49 грн. штрафу в розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився, на підставі п. 4.2 Договору.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 квітня 2012 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.09.2011 р. у справі № 37/449 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1119640,49 грн. штрафу.

Скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи на новий розгляді справу в частині стягнення 1119640,40 грн. штрафу Вищий господарський суд України в постанові вказав, що здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 1119640,49 грн. штрафу судами належним чином не досліджено умови договору та не надано належної правової оцінки заявленої до стягнення суми.

Змінюючи предмет позову заявою, поданою до суду 17 травня 2012 року, позивачем фактично заявлено нову вимогу про стягнення 5 % штрафу у розмірі 279910,12 грн. на підставі п. 4.6. Договору № 03991/1-5-09 від 11.12.1996 р. з врахуванням Додаткової угоди до нього з протоколом розбіжностей, яка не заявлялась позивачем при первісному зверненні до суду з позовною заявою від 30.08.2007 р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Заяву про зміну предмету позову подано позивачем до суду 17 травня 2012 року, отже строк позовної давності для вимоги про стягнення 5 % штрафу у розмірі 279910,12 грн. від заборгованості у сумі 5598202,43 грн. станом на 01.07.2007 року, стягнуту за рішенням від 26.09.2011 року, сплинув до звернення позивача до суду з заявою.

Про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відповідачем зроблено заяву до прийняття рішення, у зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Господар»Дарницького району м. Києва (02096, м. Київ, вул. Заслонова, 3, код 14315687) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) 1125238,69 грн. (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч двісті тридцять вісім грн. 69 коп.) інфляційних втрат, 497396,00 грн. (чотириста дев'яносто сім тисяч триста дев'яносто шість грн. 00коп.) 3% річних, 43205,42 грн. (сорок три тисячі двісті п'ять грн. 42коп.) витрат по сплаті судового збору, 98,33 грн. (дев'яносто вісім грн. 33 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2012 р.

Суддя Л.М. Шкурдова