Рішення № 25141173, 21.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/3680-2012 21.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич"

до Суб"єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1

про стягнення 5 889, 74 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу в розмірі 5 604, 16 грн. та пені в розмірі 285, 58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару згідно умов договору поставки продукції № 1923-Д від 23.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 року порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.04.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

19.04.2012 р. через загальний відділ діловодства позивач подав клопотання в якому зазначає, що відповідач сплатив основний борг в розмірі 5 604,16 грн. та просить стягнути з відповідача 285, 58 грн. пені.

В силу положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Тож, враховуючи, що у своєму клопотанні позивач просить стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 лише пеню у розмірі 285, 58 грн., суд оцінює вищевказане клопотання позивача як зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача - АДРЕСА_1 та повернуто до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 21.05.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" та Суб?єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_1 укладено договір поставки продукції № 1923-Д, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а відповідач -прийняти товар і оплатити за нього встановлену ціну, вказану в специфікаціях або накладних, що посвідчують прийом товару від позивача до відповідача.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товару здійснюється відповідачем за кожну партію протягом (але не пізніше) 1 календарного дня з дати передачі товару.

В силу положень п. 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставок Національного банку України від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Договір, відповідно до п. 8.5., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р. У випадку, якщо за 10 днів до закінчення терміну дії контракту жодна із сторін не виявила бажання припинити його дію, він вважається продовженим автоматично на один рік на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 5 604, 16 грн., що підтверджується видатковою накладною ТТН № ДДК-013631 від 30.06.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати товару, отриманого за договором № 1923-Д від 23.06.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача пеню за час прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 285, 58 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Умовами договору встановлено обов'язок відповідача здійснити оплату отриманого товару протягом 1 протягом (але не пізніше) 1 календарного дня з дати передачі товару.

Разом з тим, як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, оплата вартості отриманого 30.06.2011 р. товару останнім здійснена лише 06.12.2011 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за контрактом про купівлю-продаж товарів № 2502/08 від 25.02.2008 р. або обґрунтованих пояснень щодо об'єктивних причин неможливості їх виконання не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1923-Д від 23.06.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тож, враховуючи, що позивач допустив прострочення виконання зобов'язань, суд вважає вимоги позивача про стягнення пені обґрунтованими.

Згідно розрахунку позивача, який перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України, розмір пені за період з 01.07.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 01.11.2011 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 285, 58 грн.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

В силу вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ 33403739) пеню у розмірі 285, 58 (двісті вісімдесят п?ять грн. 58 коп.) грн. та 78, 04 (сімдесят вісім грн. 04 коп.) грн. -судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код ЄДРПОУ 33403739) судовий збір у розмірі 1 531, 46 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна грн. 46 коп.) грн., сплачений платіжним дорученням № 2772 від 02.03.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/3680-2012.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Дата підписання рішення: 28.05.2012 р.