Рішення № 25140717, 09.07.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.12р. Справа № 26/5005/3690/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс", м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пагото", м. Павлоград

про стягнення заборгованості на суму 40 508,10 грн.

Суддя Камша Н.М.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_2 -представник, дов. № 77 від 22.05.2012 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс", м. Одеса згідно з уточненими позовними вимогами ( заява від 06.07.2012 р.) просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пагото", м. Павлоград основний борг за поставлений товар на суму 37 946 грн., пеню у розмірі 2 562,10 грн. та судовий збір у сумі 1 609,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач у грудні 2011 р. за договором поставки від 21.08.2010 р. № 237-п поставив відповідачу товар, який був оплачений лише частково, що і є причиною виникнення спору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання позивачем досудового порядку вирішення спору, який передбачений договором.

За заявою відповідача ухвалою від 12.06.2012 р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів - до 08.07.2012 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У судовому засіданні 07.07.2012 р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пагото", м.Павлоград (далі -покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс", м. Одеса (далі -постачальник, позивач) укладено договір поставки № 237-п, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався передавати у власність покупця товар згідно видаткових накладних, а покупець зобов'язався своєчасно проводити оплату за товар.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом тридцяти календарних днів з дати поставки товару.

Договором (пункт 6.2.1) передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої суми за кожен день прострочення. При цьому сторони домовились, що пеня стягується за весь час прострочення, тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості покупця перед продавцем до моменту повного погашення цієї заборгованості.

Розділ 8 договору, який передбачав розв'язання спорів по договору, визначав, що у разі виникнення розбіжностей чи суперечок сторони зобов'язуються використати усі можливості для мирного врегулювання конфліктів, у тому числі шляхом переговорів, мирових угод та інше. Сторони визначили, що всі можливі претензії за цим договором повинні бути розглянуті сторонами протягом тридцяти днів з моменту отримання претензії. У разі неможливості врегулювання, суперечка підлягає розв'язанню у відповідності до законодавства України в судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно накладної № 652 від 08.12.2011 р. повноважний представник відповідача отримав від позивача товар -пакувальну плівку на суму 21 186,90 грн., а за накладною від 29.12.2011 р. за накладною № 697 отримано аналогічний товар на суму 33 792,84 грн.

Товар по накладній № 652 часткового оплачено і сума заборгованості становить 4153,16 грн., по накладній № 697 товар не оплачувався.

Таким чином загальна сума основного боргу становить 37 946 грн., що не заперечувалось відповідачем.

За період з 07.01.2012 р. по 07.07.2012 р. по накладній № 652 позивачем нарахована пеня у розмірі 312,34 грн., а за період з 28.01.2012 р. по 07.07.2012 р. по накладній № 697 нарахована пеня у сумі 2249,77 грн., загальна сума пені становить 2562,10 грн.

Судом встановлено, що відносно відповідача 17.02.2011 р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство, ухвалою від 14.03.2011р. провадження у справі про банкрутство зупинено і до цього часу не поновлювалось. Зважаючи на дату порушення провадження у справі про банкрутство та дату виникнення спірних правовідносин, вимоги позивача є поточними, а не конкурсними, оскільки виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Тому на дані вимоги не поширюється дія мораторію, що введений господарським судом 17.02.2011 р.

Господарський суд вважає вимоги позивача обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов. визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання відповідно до ст. 546 ЦК України може забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати за поставлений товар, тому на користь позивача слід стягнути основний борг у сумі 37 946 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у загальній сумі 2 562,10 грн.

Зважаючи на положення ст.5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 55,124 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист. Обрання певного способу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зважаючи на це, заперечення відповідача стосовно обов'язковості досудового врегулювання спірних правовідносин як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, до уваги не приймаються.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 609,50 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пагото" (51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова,б.1/1, код ЄДРПОУ 31434283, р/р 26009000604899 в ПАТ "Універсалбанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел-Ітекс" (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2а, код ЄДРПОУ 37009208, р\р 2600636946980 в ПАТ "КБ "Інвестбанк", МФО 328210) основний борг на суму 37 946 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот сорок шість гривень), пеню у сумі 2 562,10 грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят дві гривні 10 коп.), судовий збір -1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. КАМША

Повне рішення складено 09.07.2012 р.