Рішення № 25140483, 12.06.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.12р. Справа № 6/5005/3864/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ ТОРГ ТПК", м. Алчевськ, Луганська область

Відповідача-2 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 13 335,18 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність №20 від 30.01.2012р.

від відповідача-1 - ОСОБА_2, представник, довіреність №6 від 11.06.2012р.; ОСОБА_3, представник, довіреність №5 від 11.06.2012р.

від відповідача-2 - ОСОБА_4, представник, довіреність №79 від 01.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область - далі по тексту - позивача до товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Торг ТПК", м. Алчевськ, Луганська область - далі по тексту - відповідача-1 до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача-2 про стягнення з відповідачів-1,2 13 335,18грн. - вартості вагової недостачі антрациту марки А6-13 у рівних частинах, тобто з кожного по 6 667,59грн.

Судові витрати по справі, а саме 1 609,50грн. - судового збору, розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява обґрунтована тим, що у зв'язку з порушенням відповідачами-1,2 своїх господарських зобов'язань позивачу завдано шкоду на суму 13 335,18грн., так як відповідач-1 не прийняв необхідних заходів для запобігання видуванню або просипанню вантажу; не відмовився від завантаження вагонів, які не були придатними для перевезення вантажу у комерційному відношенні, а відповідач-2 подав під завантаження вагони, які не були придатні для перевезення спірного вантажу.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 017/22 від 19.04.12р. ухвалою суду від 27.04.12р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.05.12р.

17.05.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача-2. Відповідач-2 надав відзив на позов яким проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить суд в позові відмовити посилаючись на те, що за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Однак відповідач-1 в порушення вимог чинного законодавства неналежним чином визначив придатність поданого відповідачем-2 вагону у комерційному відношенні, не усунув щілини та конструктивні зазори вагонів. За результатами судового засідання, в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 12.06.12р.

12.06.12р. в судове засідання з'явилися повноважні представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2. Представник відповідача-1 надав відзив на позов яким просить суд відмовити позивачу в позові в повному обсязі посилаючись на те, що у відповідності зі ст.110,129 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу. Отже, відповідач-1 стверджує, що на ст. Нижньодніпровськ-Вузол виявлені ознаки розкрадання на шляху прямування вантажу, нестача вугілля утворилася під час перевезення вантажу, також відмітка у комерційному акті про усунення доступу до вантажу шляхом його маркування свідчить про те, що маркування було порушене після відправлення вагонів зі ст. Дарївка і вантаж був викрадений на шляху слідування вагонів. За результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення та сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.08.11р. між позивачем та відповідачем-1 укладено договір № 11-1424-02, відповідно до п.1.1 якого постачальник (відповідач-1) продає, а покупець (позивач) купує товар, марка, ціна, умови та строки поставки якого вказані в специфікаціях, які додані до даного договору і являються невід'ємною його частиною.

На виконання умов договору № 11-1424-02 відповідач-1 на адресу позивача 02.12.11р. зі станції Дарївка Донецької залізниці відвантажив антрацит марки АС6-13 за залізничною накладною № 51696169 у піввагонах №№67380402, 63386973, які зазначені у відомостях вагонів, яка додається до накладної. Згідно записів в залізничній накладній № 51696169 вагон № 63386973 відчеплений на ваги ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, акт № 5769т.

06.12.11р. вагон № 63386973 прибув на станцію Правда Придніпровської залізниці та був виданий позивачу 07.12.11р. з комерційним актом АА № 042268/593/80 від 05.12.11р., що складений на додаток до актів загальної форми ст. Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці № 5287/Г, № 2556/Б, № 2035/Весы 05.12.11р.

В комерційному акті АА № 042268/593/80 від 05.12.11р., складеному на залізничній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, зазначено, що 05.12.11р. на підставі актів загальної форми ст. Нижньодніпровськ-Вузол 5287/Г, № 2556/Б від 05.12.11р. здійснювалася комісійна перевіска вагона № 63386973, який прибув по відправці, вказаного на обороті цього акта. По документу значиться: вантаж "Антрацит, марка А6-13", навал, у вологому стані, вага бруто-не вказана, тара-22700кг, нетто-69000кг.

При переважуванні вагону в присутності Заст.ДС Клюєва, АРГ Клименко, представника ВОХР Богдан на справних 150тоних вагонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол, які пройшли держперевірку 30.11.11р. виявилося маса брутто - 77 640кг., тара по документу - 22 700кг., нетто - 54 940кг., що менше ваги вказаної у документі на 14 060кг. Погрузка вантажу нижче бортів на 30см., марковано вапном. Над 1-5 м. люками наявне воронкообразне заглиблення довжиною - 7,0м., по ширині вагону, глибиною - 1,2м. На місцях заглиблень маркування відсутнє. В технічному відношенні вагон справний. Наявні сліди старої течі вантажу. Справа по ходу потягу наявний зазор між кришкою 1-го люка та поперечний балкон вагона довжиною - 500мм., шириною - 50мм. Для попередження подальшої втрати вантажу зазор уплотнили за допомогою доски та паклі. Двері та розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторній перевісці вагона вага підтвердилася. Вантаж, якого не достає у вагоні вміститися міг. На станції призначення Правда Придніпровської залізниці 07.12.11р. під час перевірки вантажу антрацит різниці проти цього акта не виявлено.

Відповідно до залізничної накладної № 51696169 від 02.12.11р. вантажовідправником антрациту є відповідач-1, перевізником - відповідач-2, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не заперечується повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до договору укладеного між позивачем та відповідачем-1 приймання по кількості - здійснюється у відповідності з "Инструкцией о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству", затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15.06.65р. № П-6 з доповненнями та змінами. Придатним по кількості вважається товар, якщо розходження між масою "нетто" в вагоні, вказаною у залізничній накладній і масою "нетто", отриманої на вагах покупця (позивача у справі) не перевищило допустиме рівноцінне 1,0% згідно п.27 "Правил видачі вантажу" Міністерства транспорту України. У випадку відвантаження на адресу покупця (позивача у справі) товару у вологому стані, сирому чи свіжому стані приймається допустиме значення, яке дорівнює 2,0%.

Відповідно до абз.1 п.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Для оплати товару відповідач-1 надав фактичний рахунок № 6 від 03.12.11р., який відповідно до ст.115 Статуту залізниць України, є документом, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Згідно з фактичним рахунком № 6 від 03.12.11р. вартість однієї тони складає 1 051,67грн. (з ПДВ) (511 111,61грн. (загальна сума з урахуванням ПДВ за рахунком № 6 від 03.12.11р. за 486тон. вугілля АС6-13, яке є предметом укладеного між позивачем та відповідачем-1 договором)/486 (кількість (у тонах) вугілля АС6-13)= 1 051,67грн. (з ПДВ) за 1 тону вугілля АС6-13). Таким чином вартість недостачі антрациту марки АС складає 13 335,18грн. (1 051,67грн. (вартість 1 тони вугілля АС6-13 з урахуванням ПДВ) х 12,68т. (недостача вантажу). З урахуванням вище зазначеного, позивач визначив вартість недостачі антрациту марки А6-13 на загальну суму 13 335,18грн., які просить суд у рівних частинах стягнути з відповідача-1 та відповідача-2.

23.12.11р. відповідачам-1,2 направлено претензію №017/ПЗ № 67 від 17.01.12р. Відповідач-1 відповіді на претензію не надав; відповідач-2 у відповіді МЮ-2/3 від 25.01.11р. на претензію відмовив на підставі ст.31 Статуту залізниць України.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально в повному обсязі було доведено ті обставини на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно п.1 ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимогу суду в судове засідання, та заслухавши повноважних представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що факт шкоди завданої позивачу нестачею вантажу у розмірі 13 335,18грн. повністю підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення на його користь шкоди завданої нестачею вантажу у розмірі 13 335,18грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах, з огляду на наступне при визначенні справності вагонів встановлюється справність як в технічному, за яких в даному випадку повинен відповідати відповідач-2, так і в комерційному відношенні, за що повинен відповідати відповідач-1. Технічно справні вагони повинні задовольняти вимоги правил технічної експлуатації; комерційна справність - це такий стан вагонів, який забезпечує збереження вантажів, які перевозяться. Виходячи з викладеного, слід визнати, що нестача вантажу мала місце з вини як перевізника, який подав під завантаження вагони, які не були придатні для перевезення спірного вантажу, так і вантажовідправника, який не прийняв необхідних заходів для запобігання видуванню, або просипанню вантажу, не відмовився від завантаження вагонів, які не були придатні для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.98р., залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні вагонів визначається - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

В даному випадку, згідно залізничної накладної № 51696169 від 02.12.11р., відправником виступає відповідач-1 і саме на ньому лежить відповідальність за придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні. А придатність вагонів в технічному відношенні зобов'язаний забезпечити перевізник, яким в даному випадку виступає залізниця.

Відповідно до пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.01р. №542, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.01р. №542, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 Статуту залізниць України, під час перевезення вантажу, який здувається, відправник зобов'язаний вжити відповідних профілактичних заходів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з додержанням Технічних умов.

Згідно зі ст. 917 Цивільного кодексу України, відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що в результаті протиправної поведінки відповідача-1, яка полягає в тому, що він, в супереч положенням статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.01р. №542, не підготував вагони до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування, зазначене підтверджується комерційним актом АА № 042268/593/80 від 05.12.11р. в якому зазначено, що в технічному відношенні вагон справний, разом з тим він є непридатним для перевезення вантажу дрібних фракцій, вантажовідправник міг побачити непридатність вагону в комерційному відношенні для перевезення цього вантажу, однак від завантаження вагону не відмовився, заходів, які б унеможливлювали втрату вантажу не здійснив. Комерційний акт АА № 042268/593/80 від 05.12.11р. встановив, що наявні сліди старої течі вантажу. Справа по ходу потягу наявний зазор між кришкою 1-го люка та поперечний балкон вагона довжиною - 500мм., шириною - 50мм. Для попередження подальшої втрати вантажу зазор уплотнили за допомогою доски та паклі.

З огляду на викладене, господарський суд вбачає безпосередній причинний зв'язок між протиправними діями, в даному випадку бездіяльністю відповідача-1, самою шкодою (недостача вантажу) та наявністю вини, тобто психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, її наслідків, яка може бути виражена у формі умислу або необережності, в даному випадку господарський суд вважає, що відповідач-1 повинен був передбачити можливість настання наслідків своєї бездіяльності, яка виражена у недостачі, однак легковажно розраховував на їх відвернення, тому суд вважає, що на 50% у недостачі вантажу винен відповідач-1.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 1-3 ст.314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості.

Згідно з п.п.110, 113 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу; за незбереження прийнятого до перевезення вантажу вона несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Розмір такої шкоди в даному випадку складається із вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.

Крім цього, п.114 Статуту залізниць України передбачено, що за недостачу вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час його перевезення, у розмірі вартості недостачі вантажу.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008р., залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні).

Таким чином, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що в результаті протиправної поведінки відповідача-2, яка полягає в тому, що він, в супереч положенням чинного законодавства не забезпечив схоронність вантажу під час перевезення, оскільки комерційним актом АА № 042268/593/80 від 05.12.11р. встановлено, що над 1-5 м. люками наявне воронкообразне заглиблення довжиною - 7,0м., по ширині вагону, глибиною - 1,2м.; на місцях заглиблень маркування відсутнє; справа по ходу потягу наявний зазор між кришкою 1-го люка та поперечний балкон вагона довжиною - 500мм., шириною - 50мм. Для попередження подальшої втрати вантажу зазор уплотнили за допомогою доски та паклі. При цьому, течі вантажу не було встановлено.

З огляду на викладене, господарський суд вбачає безпосередній причинний зв'язок між протиправними діями, в даному випадку бездіяльністю відповідача-2, самою шкодою (недостача вантажу) та наявністю вини, тобто психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, її наслідків, яка може бути виражена у формі умислу або необережності, в даному випадку господарський суд вважає, що відповідач-2 повинен був передбачити можливість настання наслідків своєї бездіяльності, яка виражена у недостачі, однак легковажно розраховував на їх відвернення, тому суд вважає, що у 50% шкоди, у вигляді недостачі вантажу винен відповідач-2.

Щодо посилань відповідача-1, що на станції Нижньодніпровськ-Вузол виявлені ознаки розкрадання на шляху прямування вантажу, суд визнає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, так як суд встановив, що нестача вантажу мала місце з вини як перевізника, який подав під завантаження вагони, які не були придатні для перевезення спірного вантажу, так і вантажовідправника, який не прийняв необхідних заходів для запобігання видуванню, або просипанню вантажу, не відмовився від завантаження вагонів, які не були придатні для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Аналогічна позиція суду висвітлена в рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.12р. по справі № 6/5005/1140/2012, яке за результатами апеляційного оскарження залишено в силі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача, в даному випадку вимоги позивача задоволено за рахунок відповідача-1 та 2 в рівних частинах.

З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 1 609,50грн., стягнути на користь позивача з відповідача-1 у розмірі 804,75грн. та з відповідача-2 у розмірі 804,75грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.1,22,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Торг ТПК" (94217, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Горького, 99/А; код ЄДРПОУ 37612206) на користь публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б; код ЄДРПОУ 05393043) 6 667,59грн. (шість тисяч шістсот шістдесят сім грн. 59 коп.) - шкоди, завданої недостачею вантажу; 804,75грн. (вісімсот чотири грн. 75 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49000, м. Дніпропетровськ, пр-т. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01073828) на користь публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б; код ЄДРПОУ 05393043) 6 667,59грн. (шість тисяч шістсот шістдесят сім грн. 59 коп.) - шкоди, завданої недостачею вантажу; 804,75грн. (вісімсот чотири грн. 75 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.О. Коваленко

Повне рішення складено 18.06.12р. Згiдно з оригіналом Помічник судді В.С. Лисаченко