Рішення № 25140335, 03.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 липня 2012 р. Справа 14/54/2012/5003

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НАСІННЯ" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-Б)

про стягнення 256308 грн.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №7Д-1 від 09.01.2009 р., паспорт серії НОМЕР_1 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.12.1999 р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 28.12.2010 р., посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.03.1998 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ" НАСІННЯ" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" 256308 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки насіння цукрових буряків №2-0804/пр137н від 08.04.2011 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18 червня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/54/2012/5003 та призначено до розгляду на 03.07.2012 року.

На визначену дату (03.07.2012 р.) в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представником відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" в судовому засіданні супровідним листом №57 від 02.07.2012 р. подано відзив №56 від 02.07.2012 р. на позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ" НАСІННЯ", в якому останній визнав позов частково в частині стягнення основного боргу, а в решті задоволення позову, в частині стягнення штрафу, просив суд відмовити, оскільки він є значним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.04.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ" НАСІННЯ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (Покупець) укладено договір №2-0804/пр137н поставки цукрових буряків (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору.

Найменування товару: насіння цукрових буряків (п. 1.2 Договору).

Розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначається у Додатках до Договору (п. 2.1 Договору).

Згідно із п. 4 Договору термін поставки товару визначається у додатках до Договору. Допускається дострокова поставка товару. У разі дострокової поставки продавець зобов'язаний повідомити покупця про дату дострокової поставки товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент в євро наводиться в додатках до Договору.

Загальна вартість товару та її еквівалент в євро визначаються шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до Договору (п. 5.2 Договору).

Згідно із п. 6.1 Договору загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк, встановлений в додатках до Договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент фактичної передачі товару на підставі прибутково-видаткових накладних.

За порушення умов Договору винна сторона відшкодовує спричиненні цим збитки, у тому числі неотриманий прибуток у порядку передбаченому чинним законодавством (п. 12.1 Договору).

Згідно із п. 12.5 Договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад один місяць покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Судом встановлено, що поставка товару відбулась згідно видаткових накладних: № ВН-3105-1 від 31.05.2011 р. на суму 15834 грн. (а.с. 14), № ВН-0804-6 від 08.04.2011 р. на суму 92690 грн. (а.с. 16), №ВН-1304-6 від 13.04.2011 р. на суму 20358 грн. (а.с. 18), № ВН-1904-2 від 19.04.2011 р. на суму 60320 грн. (а.с. 20), №ВН-2104-1 від 21.04.2011 р. на суму 82940 грн. (а.с.22). Всього згідно Договору позивачем поставлено відповідачу насіння цукрових буряків на суму 256308 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, що стверджується банківськими виписками: 00000121 від 26.05.2011 р. на суму 48094,80 грн., 0000199 від 07.09.2011 р. на суму 3166,80 грн. (а.с. 24-25), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Решту коштів за отриманий товар в сумі 205046,40 грн., як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було.

Відповідач свої договірні зобов'язання стосовно вчасного та повного розрахунку за поставлений товар не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 205046,40 грн. Факт заборгованості також підтверджується обопільно підписаним з відповідачем актом звірки розрахунків від 02.07.2012р., що свідчить про визнання останнім факту існування заборгованості.

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані кошти спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору №2-0804/пр137н від 08.04.2011 р., між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 205046,40 грн. правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі. При цьому суд приймає визнання відповідачем основного боргу, оскільки не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51261 грн. 60 коп. штрафу за прострочку платежу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 12.5 Договору в разі ухилення від оплати вартості товару понад один місяць покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Таким чином, суд вважає заявлену позивачем вимогу щодо стягнення штрафу правомірною, оскільки вона відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку штрафу судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначена вимога задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду від 18.06.2012р. відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, штрафу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів). Крім того, суд зазначає, що є безпідставним посилання відповідача на те, що заявлений позивачем штраф не підлягає стягненню, оскільки його стягнення у саме такому розмірі передбачено п. 12.5 Договору, а тому відповідно до вимог діючого законодавства відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати штрафу, який сторони обумовили за взаємною згодою.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільські цукроварні" (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-Б, рах. №26004116720 у ВАТ "Укргазбанк" м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 36327881, ІПН 363278802094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НАСІННЯ" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25, код ЄДРПОУ 30674952, рах. №260010230007 у ПАТ "БМ Банк", МФО 380913) 205046 грн. 40 коп. (двісті п"ять тисяч сорок шість гривень сорок копійок) основного боргу; 51261 грн. 60 коп. (п"ятдесят одну тисячу двісті шістдесят одну гривню шістдесят копійок) штрафу; 5126 грн. 16 коп. (п"ять тисяч сто двадцять шість гривень шістнадцять копійок) відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 09 липня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03141, м. Київ, вул. Клінічна, буд. 25)

3 - відповідачу (24600, Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Чкалова, 16-Б)