Рішення № 25140288, 02.07.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2012Справа №5002-17/1488-2012

За позовом Військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України, Військова частина А 1656 (А0879)

до відповідача Приватного підприємства "Артек-Союз"

про стягнення заборгованості за договором на використання електроенергії від 13.05.2010 року № 39/10є в сумі 74 705,32 грн. в тому числі: заборгованість за використану електричну енергію - 73 224,96 грн., пеня - 793,83 грн., 3 % річних - 687,53 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від Приватного підприємства "Артек-Союз" - Кордончік О.В., представник

Прокурор - Котелевець М.В.

Від Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України, Військова частина А 1656 (А0879) - Лебедков В.В., представник

Від Міністерства оборони України - Лебедков В.В., представник

Сутність спору: Прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на використання електроенергії від 13.05.2010 року № 39/10є в сумі 74 705,32 грн. в тому числі: заборгованість за використану електричну енергію - 73 224,96 грн., пеня - 793,83 грн., 3 % річних - 687,53 грн., у зв'язку з тим, що позивач, згідно договору на використання електроенергії від 13.05.2010 року № 39/10є неналежним чином виконував умови договору по оплаті, що привело до вказаної заборгованості.

Відповідач у запереченнях щодо позову заперечує, вказує, що позивачем не надані акти звірки, військовий прокурор не є належним позивачем. Згідно п.1.3, п. 6.5 договору оплата повинна бути призведена відповідачем протягом 10-ти днів після отримання рахунку. Докази вручення рахунків суду не надані, відповідачем рахунки не отримані. Згідно пунктів 7.1 та 7.2 договору строк його дії закінчився 31.12.2010 року, та не може бути продовжений у випадку наявності у відповідача заборгованості.

Відповідач також зазначає, що він не брав участі при знятті показників лічильників.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору на використання електроенергії № 39/10є від 13.05.2010 року Споживач (Військова частина А1656 (А0879) одержує електричну енергію від Сакського РЕМ відповідно до договору № 339 від 23.01.2006 року, а Субспоживач (Приватне підприємство «Артек-Союз») частково використовує електроенергію на енергопостачання своїх об'єктів, а саме: військове містечко № 212 загальною площею 79 кв.м. (п.1.1).

Згідно п. 1.3 оплата електроенергії за даним договором здійснюється Субспоживачем на розрахунковий рахунок Постачальника за фактично отриману електроенергію на підставі рахунків, виписаних Платником, що відновлює лімітну статтю КЕКВ 1163 Споживача.

Згідно п. 6.3 договору розрахунком періодом вважається період з 14-го числа попереднього місяця по 14-те число поточного місяця.

Згідно п. 6.5 договору Субспоживач здійснює 100% оплату за спожиту електроенергію протягом 10 днів після одержання рахунку від Платника.

Згідно п. 7.1 договору даний договір складений у трьох примірниках, що мають рівну юридичну силу по одному для кожної із сторін, та діє з моменту підписання до 31.12.2010 року (вказує «Платник») з урахуванням пролонгації або заключення нового договору на використання вищевказаних об'єктів.

Згідно п. 7.2 договору пролонгація дії даного договору можлива лише після повного розрахунку «Субспоживачем» за спожиту електроенергію на день визначений згідно п. 6.5 даного договору.

Згідно п. 7.3 договору у разі, якщо жодна із сторін за 10 (десять) діб до завершення дії договору не попередила іншу сторону про намір розірвати договір, даний договір пролонгується на один рік.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Сторонами укладений договір та Додаткова угода до нього, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір та Додаткова угода до нього з будь-яких підставам недійсним не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, Додаткова угода до нього чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи Додаткова угода до нього, або окремі їх пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, прокурором не надано доказів щодо підстав для пролонгації договору, а саме, що у виконання п. 7.2 договору відповідач не мав заборгованості станом на 31.12.2010 року.

Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, які надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні в матеріалах справи до прийняття рішення, не існує підстав для його залучення до справи після винесення рішення.

При цьому необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

При цьому необхідно відмітити, що постанови Пленуму Верховного Суду України приймаються з метою однакового застосування законодавства усіма судами України. Згідно листа Вищого господарського суду України вони є обов'язковими для застосування господарськими судами.

Більш того, із наданого до позову розрахунку витікає, що станом на 01.04.2011 року відповідач вже мав борг в сумі 13 680,24 грн.

Таким чином, щодо посилання відповідача на закінчення строку договору, підстави існують.

Оскільки відсутні підстави вважати, що договір пролонгований, відповідно, електричною енергією відповідач користувався безпідставно.

Згідно ст.ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість отриманої електричної енергії.

Окрім цього, із системного аналізу ст.ст. 1212-1214 ЦК України витікає, що таке зобов'язання виникає з моменту отримання майна.

Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості за електричну енергію підлягають задоволенню в сумі 59 544,72 грн.

Вказана заборгованість підтверджена актами від 15.03.2012 року № 103, від 15.02.2012 року № 48, від 16.01.2012 року № 10, від 16.12.2011 року № 499, від 15.11.2011 року № 407, від 17.10.2011 року № 380, від 15.09.2011 року № 346, від 15.08.2011 року № 311, віл 15.07.2011 року № 295, від 15.06.2012 року № 245, від 15.05.2011 року № 217, від 15.04.2011 року № 185.

Вимога щодо 3 % річних в сумі 687,53 грн., також підлягає задоволенню.

При цьому необхідно відмітити, що борг, із сум якого розраховані річні, існував.

Річні передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, та підстав їх не стягувати суд не вбачає.

Вимога щодо стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки у даному випадку споживання електричної енергії не є договірним.

Суд також вважає, що позов в частині основного боргу в сумі 13 680,24 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави вважати, що цей борг існує. Так, будь-яке обґрунтування вказаної суми відсутнє.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню: заборгованість в сумі 59 544,72 грн., та 3 % річних в сумі 687,53 грн.

При викладених обставинах посилання відповідача на відсутність актів звірки, а також рахунків не має правового значення.

Суд також не може прийняти до уваги посилання на те, що прокурор не є належним позивачем.

Так, неотримання коштів структурою Міністерства оборони України порушує інтереси Держави, та згідно рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що інтереси Держави є оціночним поняттям, і тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушенням матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений Державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому необхідно зазначити, що при розгляді аналогічних справ Вищім господарським судом України, Вищій господарський суд України не вважає, що прокурор не є неналежним позивачем.

Щодо того, що відповідач не брав участь при знятті показників лічильника, суд вважає доводи прокурора про ухилення відповідача обґрунтованими.

Так, суд зобов'язав відповідача з'явитись для зняття таких показників, однак, відповідач цього не виконав по надуманим причинам, що відображено в звукозапису засідання суду.

Так, відповідач посилається на хворобу представника, яка ним не підтверджена.

Окрім цього, в знятті показників лічильника може брати участь будь-яка особа, виділена для цього відповідачем.

Позивачем судові витрати не сплачувалися.

Згідно ч. 3, ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача до бюджету пропорційно задоволених вимог, та складають грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (60 232,25*1609,5:74 706,32 = 1297,67 грн.)).

Позов подано до суду 10 травня 2012 року.

2 % ціни позову складає 1494,13 грн. (2 % від 74 706,32 грн.).

При цьому необхідно відмітити, що прокурором неточно визначена сума позову.

Так, прокурором сума позову визначена в розмірі 74 705,32 грн., в той час, як сума позову складає 74 706,32 грн. (73224,96+793,83+687,53).

1,5 мінімальної заробітної плати складає 1609,5 грн. (1073Х1,5).

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2012 року встановлено в розмірі 1073 грн.

Таким чином, при подачі позову повинно бути сплачено 1609,5 грн.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини, повне рішення складено 07.07.2012 року.

На підставі викладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (95053, м. Сімферополь, вул. Павленко 2-а, офіс 3, ідентифікаційний код: 30741489) на користь Держави в особі Міністерства оборони України, а саме його підрозділу Євпаторійської квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України, Військова частина А 1656 (А0879) заборгованість в сумі 59 544,72 грн., 3 % річних в сумі 687,53 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Артек-Союз» (95053, м. Сімферополь, вул. Павленко 2-а, офіс 3, ідентифікаційний код: 30741489) на користь Державного бюджету України 1297,67 грн. відшкодування судових витрат з судового збору.

Видати накази.

В частині стягнення 793,83 грн., пені та 13 680,24 грн. заборгованості - у позові відмовити.

Суддя В.І. Гайворонський