Постанова № 25139570, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 11:02 № 2а-22/12/2670

За позовомОСОБА_1до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипро скасування податкових повідомлень-рішеньСуддя Смолій І.В.,

Секретар судового засідання Колесник І.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 -( довіреність № б/н від 18.01.2012р.)Від відповідачаОСОБА_3 -п/к (довіреність від 26.04.2012р. №701/9/10-114)На підставі ч. 3 ст. 160 КАСУ в судовому засіданні 15.05.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 06.01.12р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду по суті.

В судових засіданнях не одноразово оголошувалось перерви з метою отримання усіх необхідних доказів ля встановлення істини по справі. Крім того судом у зв'язку із проведеною реорганізацією було замінено відповідача на належного з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені у позовні заяві, а також у поданих додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на обставини викладені в запереченні на позовну заяву, вважає що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.10.2009р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 17.06.11р. за № 66/17-04/НОМЕР_1 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2010року на суму 11 325,00грн. та порушення п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №с13-92 «Про прибутковий податок з громадян»що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 425 798,90грн. в тому числі за 4-й квартал 2009р. в сумі 38 502,69грн. та за 2010р. в сумі 387 296,21грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою. Інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 510/17-04 від 05.07.11р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 14 156,25грн. в тому числі 11 325,00грн. за основним платежем та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 831,25грн.

№509/1704 від 05.07.11р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 425 798,90грн.

Позивач вважає такі рішення податкового органу неправомірними та не обґрунтованими, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання щодо підставності позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Податковим повідомленням рішенням № 510/17-04 від 05.07.11р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11 325,00грн. та накладено відповідні штрафні санкції в розмірі 2 831,25грн.

Відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість відбулось у зв'язку із зменшенням суми податкового кредиту за серпень 2010року на 11 325,00грн. як така що не підтверджена документально, тобто віднесена з порушенням п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Нормами викладеними у Законі України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду формується із сум сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів (послуг), що підтверджується відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Провідні технології»30.06.10р. укладено договір № 30/06-10 про надання комплексу послуг щодо пакування, навантаження та доставки товарів.

На виконання умов вказаного договору сторонами такого 31.08.10р. складено акт про надання послуг відповідно до якого вартість виконаних робіт по пакуванню завантаженню, відвантаженню та доставки товарів склала 67 950,00грн. в тому числі ПДВ на суму 11 325,00грн. При цьому ТОВ «Провідні технології»31.08.10р. виписано податкову накладну № 43 на цю ж суму.

Вказана первинна документація була в повній мірі досліджена під час розгляду справи по суті та надавалась до перевірки.

Аналіз висновків податкового органу викладених у акті перевірки свідчить, що у відповідача відсутні будь-які зауваження до поданої позивачем для перевірки правильності формування податкового кредиту первинної документації, натомість судом з акту перевірки встановлено, що підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугувало встановлення податковим органом розбіжностей між сумою віднесеною позивачем до податкового кредиту у серпні 2010року за результатами взаємовідносин з ТОВ «Провідні технології»та сумою заявлених вказаним контрагентом зобов'язань з даного платежу.

Крім того акт перевірки містить відомості, що фактично суму зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 11 325,00грн. контрагенту позивача зменшено відповідно до акту перевірки від 04.05.11р. за № 806/2301/36349140 складеного ДПІ у Обухівському районі

Наведене свідчить що суму податкового кредиту за серпень 2010року позивачу зменшено у зв'язку із встановленням розбіжності між такою та сумою зобов'язань контрагента, при цьому наявна первинна документація оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства взята до уваги не була.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку

Пунктом 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. При цьому слід зауважити, що податковим органом не надано доказу що такі зобов'язання контрагента позивача хоча і визнані актом перевірки завищеними не були сплачені таким.

Враховуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного на час правовідносин законодавства суд приходить до переконання щодо необґрунтованості висновків податкового органу з приводу заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість, а тому спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того податковим повідомленням-рішенням №509/1704 від 05.07.11р. позивачу донараховано суму зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 425 798,90грн.

Підставою для зазначеного донарахування слугували висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. «а»п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. №с13-92 «Про прибутковий податок з громадян»яке полягало у неналежному веденні обліку витрат, а саме позивачем у книзі обліку доходів та витрат не зазначалось документів що підтверджують суми таких витрат, а тому такі є не підтвердженими. Таке неналежне ведення книги обліку призвело на переконання податкового органу до завищення валових витрат у 4-му кварталі 2009року на 256 684,57грн. та у 2010р. на 2 581 974,75грн.

Суд не може погодиться з міркуваннями податкового органу, виходячи з наступних міркувань.

Згідно з п.п. "з" п. 1.3. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Пунктом 1.6. цього ж Закону визначено, що загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі -оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Підпунктом 9.12.1. пункту 9.12 статті 9 Закону №889 передбачено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно з ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.92р. № 13-92, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновки, що хоча позивач і зобов'язаний належним чином вести книгу обліку прибутку та витрат Ф.№10, однак витрати пов'язані з одержанням доходу формують виключно на підставі підтверджуючої первинної документації.

В результаті судового розгляду та дослідження наявних матеріалів справи, зокрема копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копій видаткових, прибуткових та податкових накладних а також копії вантажно-митних декларацій за період 4-1 квартал 2009р. та 2010рік (додатки до матеріалів справи №№ 1, 2,.3, 4, 5, 6) суд прийшов до переконання, що позивачем правомірно сформовано витрати у перевіряє мий період на підставі належної первинної документації.

Слід зауважити що уся первинна документація досліджена під час судового розгляду була також предметом дослідження при здійсненні перевірки, та не викликала жодних сумнівів у податкового органу щодо достовірності такої, крім того і в судових засіданнях не викликала жодних зауважень у представника відповідача.

Суд враховуючи те, що спірним податковим повідомленням-рішенням донараховано позивачу зобов'язання з податку на прибуток з фізичних осіб саме у зв'язку із завищенням таким валових витрат, а такі в повній мірі були підтверджені позивачем як в судових засіданнях так і під час проведення перевірки, то таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва від 05.07.11р. за № 509/1704 та №510/17-04.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя І.В. Смолій