Постанова № 25139377, 02.07.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року Справа № 2а/2370/2168/2012

14 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Гараня С.М.,

при секретарі -Лисенко С.С.,

за участю:

представника позивача Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_2 -за довіреністю,

представника відповідача приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»ОСОБА_3 -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулося Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика»адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця у 2011 році в сумі 2 297 387 грн. 31 коп. та 28 487 грн. 76 коп. пені за їх несвоєчасну сплату.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити та стягнути з відповідача на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заявлену суму адміністративно-господарських санкцій та пені з мотивів порушення відповідачем вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначивши при цьому, що підприємства, установи і організації, які використовують найману працю подають звітність до відповідних органів, організовують та облаштовують робочі місця для інвалідів та самостійно здійснюють їх працевлаштування відповідно до 4% нормативу робочих місць. Відповідач не виконав покладені на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»обов'язки, а тому до нього були застосовані адміністративно-господарські санкції та пеня, суму яких позивач і просить стягнути на його користь.

Представник відповідача проти позову та доводів позивача заперечила та пояснила, що приватним акціонерним товариством «Миронівська птахофабрика»було вжито всі необхідні заходи щодо виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». З цією метою підприємство подавало до Канівського міськрайонного центру зайнятості необхідні звіти про наявність вакансій для інвалідів форми № 3-ПН, запити до Управління праці та соціального захисту населення м. Канева та інших організацій. Крім того, інформація про наявність вакантних посад розміщувалася в друкованих засобах масової інформації, електронних виданнях в інтернеті, по радіо. Підприємством створені необхідні умови для роботи інвалідів, запропоновано достойні умови праці. Так, відповідачем були здійснені всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів та недопущення порушення встановленого нормативу, а тому санкції накладені безпідставно і вимоги про їх стягнення -незаконні.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, вивчивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців приватне акціонерне товариство «Миронівська птахофабрика»зареєстроване Канівською районною державною адміністрацією Черкаської області 22.02.2000 р., ідентифікаційний код 30830662.

09.02.2012 р. відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік. З нього вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2011 році у приватного акціонерного товариства «Миронівська птахофабрика» складала 2666 осіб. Отже, для відповідача 4-відсотковий норматив на 2011 рік становив 107 робочих місць для працевлаштування інвалідів, 51 з яких і були зайняті інвалідами.

Позивачем 16.03.2012 р. була проведена невиїзна перевірка виконання підприємством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2011 рік, за результатами якої позивач визначив, що зазначений норматив виконаний не був, в результаті чого на відповідача були накладені адміністративно-господарські санкції та застосована пеня за час прострочення їх сплати.

Згідно розрахунку позивача за 51 незайняте робоче місце інвалідами підприємству нараховані адміністративно-господарські санкції в сумі 2 297 387 грн. 31 коп. з розрахунку 45 046 грн. 81 коп. середньорічної заробітної плати штатного працівника даного підприємства у 2011 році за кожне не зайняте робоче місце інвалідом, а також 28 487 грн. 76 коп. пені за період прострочення сплати зазначених санкцій. Таким чином, загальна сума, пред'явлена до стягнення, становила 2 325 875 грн. 07 коп.

Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі -Закон № 875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця. Вказаний норматив застосовувався і в 2011 році.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону № 875-XII підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

З огляду на вимоги статті 20 Закону № 875-XII підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

Відповідно до вимог частини 4 статті 20 Закону № 875-XII, у разі невиконання підприємством в 2011 році встановленого законом нормативу, воно зобов'язане було сплатити адміністративно-господарські санкції не пізніше 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлена відповідальність учасника господарських відносин за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності у випадку, якщо той не доведе, що він ужив всіх залежних від нього заходів для недопущення такого правопорушення.

Частина 3 статті 19 Закону № 875-XII зазначає, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно статті 18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З вищенаведеного суд робить висновок про те, що в обов'язок підприємства входить створення робочих місць для інвалідів з відповідними умовами праці, але у нього відсутнє зобов'язання щодо підбору, пошуку та працевлаштування такої категорії громадян. Такі обов'язки відповідно до чинного законодавства України покладаються на органи працевлаштування інвалідів.

Відповідачем протягом року подавалися звіти форми 3-ПН до центру зайнятості із зазначенням у відповідній графі даного звіту потребу підприємства в інвалідах з указанням вакантних посад, на які вони можуть бути працевлаштовані.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на лист Канівського міськрайонного центру зайнятості Черкаської області від 15.05.2012 р. №1330/04, в якому зазначено, що протягом 2011 року на обліку в центрі зайнятості перебувало 45 осіб з інвалідністю, 23 особам було видано направлення на працевлаштування на ПрАТ «Миронівська птахофабрика», з яких лише 2 особи були працевлаштовані.

У свою чергу, з листа Канівського міськрайонного центру зайнятості від 27.06.2012 р. №1836/03 вбачається, що дійсно протягом 2011 року на ПрАТ «Миронівська птахофабрика»були працевлаштовані 2 інваліди. Також були видані направлення на працевлаштування 21 особі, які особисто відмовилися від запропонованих вакансій за станом здоров'я. Для решти осіб з інвалідністю підходяща робота була відсутня як за професійним досвідом, так і за рекомендаціями МСЕК.

Належне виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього Законом № 875-XII, підтверджується також виданим на підприємстві наказом від 01.11.2008 р. № 330 про забезпечення інвалідам можливості щодо реалізації виробничих здібностей, створення на підприємстві належних умов праці з урахуванням стану здоров'я відповідно до висновків медико -соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації інвалідів.

Крім того, відповідачем направлялися листи до Управління праці та соціального захисту населення в м. Каневі (лист № 233д від 02.03.2011 р.), до Управління праці та соціального захисту населення в Канівському районі (лист № 232д від 02.03.2011 р.), до благодійної організації «Від серця до серця»(лист № 234д від 02.03.2011 р.) з проханням посприяти у працевлаштуванні осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Вище наведене свідчить про відсутність умислу відповідача в частині не працевлаштування направлених на підприємство інвалідів, а відтак -і про відсутність вини щодо невиконання встановленого нормативу по працевлаштуванню інвалідів.

Суд приходить до висновку, що відповідач довів і належними доказами підтвердив вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано, зокрема, доказів направлення приватному акціонерному товариству «Миронівська птахофабрика»інвалідів для працевлаштування чи/або самостійного звернення інвалідів до відповідача з метою працевлаштування, в результаті яких ним відмовлено у прийнятті інвалідів на роботу.

Суд вважає подані письмові докази належними доказами виконання відповідачем вимог Закону № 875-XII із забезпечення нормативу по працевлаштуванню інвалідів та повідомленню про це державну службу зайнятості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши допустимість кожного доказу окремо, суд встановив, що підстави для стягнення з відповідача на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні, а позов задоволенню не підлягає.

Виходячи з вимог частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 6 липня 2012 року.

Суддя С.М. Гарань