Постанова № 25138995, 06.07.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2012 р. Справа № 2-а-1278/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кістінь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Білозерському районі), у якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. № 0000011701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 19818 грн. за штрафними санкціями; від 06.03.2012 р. № 0044561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89265,33 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 9992,33 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "Світ Імпекс" на поставку товарів в період червень, серпень 2011 року. Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальником ТОВ "Світ Імпекс". На думку позивача, відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і тому він вважає, що правомірно включив ПДВ по відносинам з ТОВ "Світ Імпекс" до податкового кредиту червня, серпня 2011 року.

Представник відповідача заперечувала проти позову, мотивуючи тим, що ПП ОСОБА_3 правомірно зменшено податковий кредит червня, серпня 2011 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "Світ Імпекс". Дане підприємство не має необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення будь-якої господарської діяльності і тому не могло фактично здійснити операцію з поставки товару позивачеві. В ході оперативних заходів здійснено опитування ОСОБА_4, який є директором та засновником ТОВ "Світ Імпекс", під час якого встановлено, що ТОВ "Світ Імпекс" перереєстровано на його ім"я без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання прибутку, за грошову винагороду на пропозицію невстановленої особи. Тому висновки акту перевірки щодо нікчемності угод між ПП ОСОБА_3 та ТОВ "Світ Імпекс" є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. Просить відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець рішенням Білозерської РДА Херсонської області 19.03.2001 р., взятий на податковий облік ДПІ у Білозерському районі 19.03.2001 р.

Виконуючи свій обов'язок, як платника податку на додану вартість у відповідності з Податковим кодексом України позивачем до податкового органу були надані декларації з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року.

За поданими деклараціями позивач сформував податковий кредит червня 2011 року - 187238 грн., серпня 2011 року - 207418 грн.

До складу податкового кредиту червня 2011 року було включено ПДВ у сумі 39308,40 грн., серпня 2011 року - 39965,33 грн. по господарським операціям із ТОВ "Світ Імпекс".

ДПІ у Білозерському районі проведено позапланову невиїзну перевірку суб"єкта господарювання - фізичну особу ОСОБА_3 щодо правомірності відображення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Світ Імпекс" код 36235508 за період червень, серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.12.2011 р. № 316/17-028/НОМЕР_3.

У висновку акту перевірки зазначено порушення:

1) ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ОСОБА_3 при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України. Податковий кредит, сформований за рахунок ТОВ "Світ Імпекс" за період: червень, серпень 2011 року (з урахування уточнюючих розрахунків), є недійсними;

2) пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємство зависило податковий кредит на 79273,73 грн., в тому числі по періодам: червень - 39308,40 грн., серпень - 39965,33 грн.

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт ДПІ у м. Херсоні від 01.12.2011 р. № 4168/23-2/36235508 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Світ Імпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за квітень, травень, червень, липень, серпень 2011 року.

У вказаному акті зазначені наступні обставини: встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Світ Імпекс". Господарські операції між ТОВ "Світ Імпекс" та контрагентами-постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно пояснень директора та засновника ТОВ "Світ Імпекс" ОСОБА_4, він немає жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків акту перевірки позивача від 23.12.2011 р. було складено податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. № 0000011701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 19818 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 06.01.2012 р. № 0000011701 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 99091 грн., ПП ОСОБА_3 оскаржив його до ДПА України в Херсонській області.

Рішенням ДПС України в Херсонській області № 709/10/10-206 від 02.03.2012 р. податкове повідомлення-рішення від 06.01.2012 р. № 0000011701 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 9825,67 грн.

06 березня 2012 року на підставі висновків акту перевірки позивача від 23.12.2011 р. та з урахуванням рішення ДПС України в Херсонській області № 709/10/10-206 від 02.03.2012 р. ДПІ у Білозерському районі Херсонської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0044561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 89265,33 грн., з яких 79273 грн. за основним платежем та 9992,33 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6).

Згідно з вимогами п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що правовідносини між ПП ОСОБА_3 та ТОВ "Світ Імпекс" виникли на підставі договору № 1506-1 від 15.06.2011 р.

Договором передбачено, що постачальник (ТОВ "Світ Імпекс") зобов"язується на протязі дії договору поставляти покупцю (ФОП ОСОБА_3) товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід"ємною частиною договору, а покупець зобов"язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах.

Пунктом 5.1 даного договору визначено, що постачальник зобов"язаний постачати покупцю товар за власний рахунок окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), остаточно погоджені сторонами в видаткових товарних накладних.

Відповідно до даного договору ТОВ "Світ Імпекс" продало ФОП ОСОБА_3 у червні, серпні 2011 року товар (дизельне паливо, автошини, тощо), були виписані видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Світ Імпекс" було включено суму податку на додану вартість на загальну суму 79273,73 грн.

Транспортування товару здійснювалося автотранспортом ТОВ "Світ Імпекс", що відповідає умовам договору.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками.

Поставлені ТОВ "Світ Імпекс" товари отримані позивачем, про що свідчать акти встановлення та акти списання, оборотно-сальдові відомості за червень, серпень 2011 року.

Судом також встановлено, що ТОВ "Світ Імпекс" у деклараціях за червень, серпень 2011 року у складі податкових зобов"язань відобразило ПДВ по операціях з позивачем, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ТОВ "Світ Імпекс" на момент здійснення продажу товарів позивачу мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість встановлено ДПІ у м. Херсоні у акті від 01.12.2011 р. № 4168/23-2/36235508.

Представником відповідача не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був запис про відсутність ТОВ "Світ Імпекс" за місцезнаходженням.

Наданий представником відповідача витяг з ЄДРПОУ про відсутність ТОВ "Світ Імпекс" за місцезнаходженням суд не бере до уваги, оскільки такі дані надані реєстратором станом на червень 2012 року, а не на час здійснення господарських операцій у червні, серпні 2011 року.

Крім того, в акті перевірки ТОВ "Світ Імпекс" від 01.12.2011 р. № 4168/23-2/36235508 не зазначається про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відповідач не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ТОВ "Світ Імпекс" на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Світ Імпекс", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ТОВ "Світ Імпекс" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Світ Імпекс" є дійсними.

Суд вважає, що відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товарів, зокрема, відповідачем зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися ТОВ "Світ Імпекс", товарно-транспортними накладними, є протиправною, оскільки законодавець не ставить в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у Білозерському районі не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Світ Імпекс" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Світ Імпекс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Як вбачається з акту перевірки від 23.12.2011 р. № 316/17-028/НОМЕР_3, основною підставою для визнання угод між ПП ОСОБА_3 та ТОВ "Світ Імпекс" нікчемними, є пояснення керівника та засновника ТОВ "Світ Імпекс" ОСОБА_4 про те, що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі цього, відповідач вважає всі первинні бухгалтерські документи такими, що не відповідають дійсності.

Однак, такі висновки відповідача суд вважає необгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.70 КАС України докази повинні бути належними та допустимими.

Пояснення ОСОБА_4 від 15.11.2011 р., яке надано представником відповідача, суд не вважає належним та допустимим доказом, оскільки незрозуміло в рамках чого воно відбиралося. Якщо в рамках кримінальної справи, то зі змісту ст.65 КПК України слідує, що доказами можуть бути показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого.

В даному випадку суду надано пояснення ОСОБА_4 без визначення його статусу в рамках кримінальної справи.

Крім того, з пояснень ОСОБА_4 від 15.11.2011 р. вбачається, що його не попереджали про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Також необхідно зазначити про те, що в подальшому ОСОБА_4 фактично відмовився від даних пояснень, оскільки оскаржив до суду постанову про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Світ Імпекс".

Постановою Суворовського районного суду м.Херсона від 06.03.2012 р. скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_4 задоволено, постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Херсонської області від 22.03.2012 р. постанову Суворовського районного суду м.Херсона від 06.03.2012 р. залишено без змін.

Одночасно суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір, укладений між ТОВ "Світ Імпекс" та ФОП ОСОБА_3 є нікчемним з огляду на наступне.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у Білозерському районі не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області від 06.01.2012 р. № 0000011701, від 06.03.2012 р. № 0044561701.

Стягнути з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (75024, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 32 (тридцять дві) грн. 82 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 липня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1