Постанова № 25138895, 26.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2012 р. № 2-а- 6290/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Кравцов І.В., відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Експериментальний завод" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський Експериментальний Завод»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2012 року № 0000042302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 34 153 грн. 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий органі дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання, слугував висновок контролюючого органу про неправомірне включення підприємством до складу податкового кредиту суму ПДВ отриману по взаємовідносинам із контрагентами -Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехноопт»(далі -ТОВ «Промтехноопт») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Консалтинг плюс»(далі -ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»). Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вище зазначеними контрагентами, то він має встановлене законом право на отримання суми бюджетного відшкодування.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагентів позивача. Так, за результатами перевірки було встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами -ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс».

Разом з тим, відповідно до інформації отриманої за результатами перевірок даних підприємств, а саме Актів перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 01.06.2011 року № 1251/23-03-05/37092055 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтехноопт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року»(лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 24.06.2011 року № 3434/7/18-023); від 13.09.2011 року № 11/23-02-09 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «АГРО-СИНЕРГЕТИКА», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року»(лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 13.09.2011 року № 4504/7/23-03-12);від 07.10.2011 року № 60/23-03-05/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «АГРО-СИНЕРГЕТИКА», їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011 року»(лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.10.2011 року № 5560/7/23-03-12); від 21.10.2011 року № 114/23-03-05/37093546 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків -контрагентами за період серпень 2011 року»(лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 25.10.2011 року № 6121/7/23-03-12) встановлена відсутність факту реального вчинення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Враховуючи наведене, оскільки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була встановлена неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій ТОВ «Промтехноопт»(за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року) та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»(за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року), то відповідач дійшов висновку, що всі договору укладені даними суб'єктами господарювання із продавцями та покупцями, у т.ч. ТОВ «Х.Е.З.»не створюють реального настання правових наслідків.

Ухвалою суду від 12.06.2012 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача -Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на належного -Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представники сторін 26.06.2012 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, співробітниками Західної МДПІ у період з 07.02.2012 року по 13.02.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Х.Е.З.»по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»за період з 01.05.2011 року по 31.08.2011 року, ТОВ «Промтехноопт»за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, за результатами якої було складено Акт №215/23-217/31642455 від 20.02.2012 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем, вимог п.44.1 ст. 44, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі -ПК України), що призвело до заниження розміру ПДВ на загальну суму 32026,00 грн., а саме: у березні 2011 року -5065,00 грн., у квітні 2011 року -5787,00 грн., у травні 2011 року -5956,00 грн., у червні 2011 року -6713, 00 грн., 3 квартал 2011 року -8505 грн.(липень 2011 року -4200 грн., серпень 2011 року -4305 грн.)

На підставі вище зазначеного акту Західною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2012 року № 0000042302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 34 153 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем 32026 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -2127 грн. 25 коп.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання слугувала інформація щодо перевірок контрагентів, за якими встановлено, що правочини, укладені із контрагентами -ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Х.Е.З.»(Покупець) та ТОВ «Промтехноопт»(Продавець) укладено Договори № 25/02-11 від 25.02.2011 року та № 28/03-11 від 28.03.2011 року, відповідно до умов яких Продавець зобов'язується поставити Товар Покупцю в кількості, номенклатурі та якості, визначеної Договором, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та сплатити поставлений товар в повному обсязі (тара не передбачена).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних №25/02-11 від 25.02.2011 року та 28/03-11 від 28.03.2011 року на суму 30388,44 грн. (ПДВ -5064,74 грн) та 34722,00 грн. (ПДВ -5787,00 грн) відповідно.

Розрахунки за вище зазначеними договорами були проведені в повному обсязі, про що свідчать надані позивачем платіжні доручення.

Також, між ТОВ «Х.Е.З.»(Покупець) та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»(Продавець) укладено Договір № 25/05-11 від 25.05.2011 року (25.07.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору) відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю будматеріали в кількості , номенклатурі та якості, визначеної Договором, а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти та сплатити поставлений товар в повному обсязі.

На виконання Договору між сторонами були укладені Специфікації: №1 від 25.05.2011 року на загальну суму придбаного товару 35733,76 грн. (у т.ч. ПДВ 5955,63 грн.), №2 від 23.06.2011 року на загальну суму придбаного товару 40280,40 грн. (у т.ч. ПДВ 6713,40 грн.), №3 від 22.07.2011 року на загальну суму придбаного товару 25200 грн. (у т.ч. ПДВ 42000 грн.) та №4 від 17.08.2011 року на загальну суму придбаного товару 25830 грн. (у т.ч. ПДВ 4305 грн.)

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних №РН-0001217 від 26.05.2011 року, №РН-0001717 від 24.06.2011 року, №РН-0002317 від 27.07.2011 року, №РН-0004315 від 22.08.2011 року.

Відповідно до умов вище зазначених договорів, поставка товару здійснюється шляхом самовивозу.

Розрахунки за вище зазначеним договором були проведені в повному обсязі, про що свідчать надані позивачем платіжні доручення.

ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»було виписано на адресу позивача податкові накладні, які в послідуючому були включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по вище зазначеним господарським взаємовідносинам із ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс», та як наслідок обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та наявних в ній доказів, позивачем ані під час проведеної контролюючим органом перевірки, ані під час судового розгляду не було надано доказів транспортування товарів (товарно-транспортних накладних, дорожніх листів) та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. п. 11.5 - 11.7 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III та п. п. 11.1 - 11.10 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні слідує, що оформлення товарно-транспортної накладної є обов'язковим, навіть при перевезенні вантажів автотранспортом для власних потреб.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено. У спірних правовідносинах товар діставлявся автомобільним транспортом.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведеної перевірки, ані під час розгляду справи не було надано копій довіреностей на право отримання від ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»товарно-матеріальних цінностей чи витягу з журналу реєстрації довіреностей, ведення якого є обов'язковим.

Окрім вищенаведеного, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Разом з тим, надані позивачем копії видаткових накладних не можуть підтверджувати факт реальності передачі товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять номер та дату видачі довіреності одержувану.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»на адресу ТОВ «Х.Е.З.», що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, згідно з пунктом 39 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 №108, зі змінами та доповненнями, всі товари господарюючого суб'єкта мають бути з відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством. До таких документів, зокрема, належать: накладні, товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати відповідності державної системи сертифікації або копії зазначених сертифікатів, завірені господарюючим суб'єктом, який відпустив товар, що підлягає обов'язковій сертифікації, тощо.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів. Отже до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу - виробника товару.

Позивачем до матеріалів справи не надані документи, що підтверджують якість та відповідність поставлених товарів, не вказано в якій упаковці або тарі вона поставлена і чи були до цієї упаковки претензії щодо її відповідності для даної групи товарів і яких саме.

Підсумовуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п 139.1.9 п.139.1 ст. 139ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Дані факти свідчать про те, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що матеріали справи та наявні в дій докази об'єктивно засвідчують відсутність реального наміру на виконання укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»господарських відносин, та як наслідок безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на їх підставі.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено про правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело до завищення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, та як наслідок обґрунтованості винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, позивачем не було надано належних та допустимих доказів реальності укладених із контрагентами - ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»договірних відносин, а відтак правомірності формування суми податкового кредиту та протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача відносно того, що отриманий від ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»товар було в послідуючому використано у власній господарській діяльності, а саме на проведення ремонту будівлі яка належить позивачу на праві власності по пров. Пластичному, 9 судом оцінюються критично з огляду на те, що позивачем не було надано жодних первинних документів, які б засвідчували факт використання саме тих товарно-матеріальних цінностей, які, як зазначає, позивач були у вищезазначених контрагентів.

Окрім того, надані позивачем пояснювальні записки від 26.06.2012 року з відповідними фотокопіями до них не приймається судом до уваги, оскільки вони не є належними доказами, які підтверджують факт розвантаження придбаного товару та наявності у позивача права власності на відповідний кран, який, як зазначає позивач, призначений для розвантаження товару.

Також, судом не приймається до уваги посилання позивача на те, що придбаний у контрагентів товар, ним було використано у власній господарській діяльності, а саме для здійснення ремонту на об'єктах ТОВ «Харківський Експериментальний Завод», оскільки, з огляду на об'єм робіт, які, як зазначає позивача, були виконані слюсарем господарського підрозділу ОСОБА_2, суд не може дійти беззаперечного висновку про реальність виконання вказаною найманою особою позивача обсягу робіт, вказаному у розпорядженнях № 9 від 30.03.2011 року, № 12 від 17.05.2011 року, № 07/10 від 21.06.2010 року, № 13 від 25.06.2011 року, № 14 від 25.06.2011 року, № 16 від 03.08.2011 року, № 18 від 15.08.2011 року, № 20 від 29.08.2011 року.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Експериментальний завод" до Західної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст виготовлено 03.07.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.