Постанова № 25138873, 19.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2012 р. № 2-а- 2259/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Кірсанов Д.А., відповідач - Попова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" про нарахування і сплату податкових зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.Харкова звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод сучасних харчових технологій», в якому, після поданих уточнень, просить суд зобов'язати відповідача зменшити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 918 601,00 грн. та нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у сумі 191 665,00 грн. внаслідок складання акту перевірки від 12.09.2011 року за №4294/2305/34951735 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Завод сучасних харчових технологій»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року». В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Завод сучасних харчових технологій»був встановлений факт реалізації підприємством готової продукції іншим суб'єктам господарювання по ціні нижче звичайної, яка існувала на час здійснення господарський операцій, що призвело до того, що відповідачем не було в повному обсязі визначено суму доходів від продажу товарів (робіт, послуг) по рядку 01.1. Декларації по податку на прибуток від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 958 324 грн. (жовтень 2009 року) та відповідно не в повному обсязі визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у сумі 191 665 грн.

З огляду на те, що ТОВ «Завод сучасних харчових технологій»в добровільному порядку не було сплачено суму податкового зобов'язання, визначеної на підставі прийнятих контролюючим органом за наслідками вище зазначеної перевірки податковими повідомленнями-рішеннями від 23.09.2011 року № 0004482305 та від 04.11.2011 року №0005172305, то податковим органом було прийнято рішення про їх відкликання та звернення до суду із вище зазначеним позовом про зобов'язання відповідача у примусовому порядку зменшити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 918 601,00 грн. та нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у сумі 191 665,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що встановлені за результатами перевірки порушення підприємством вимог діючого законодавства в частині реалізації продукції іншим суб'єктам господарювання за ціною нижче звичайної є необґрунтованими, оскільки відповідач не здійснював продаж товарів пов'язаним особам -фізичним особам за ціною нижче звичайної, що діє на підприємстві. Посилання ж контролюючого органу на розмір фактичних витрат, понесених на придбання продукції, не може бути визначений достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін такої продукції для визначення бази оподаткування операцій, в зв'язку з чим, висновки про те, що ціна реалізованої продукції є нижчою за звичайну є помилковими, та як наслідок визначена позивачем сума податкового зобов'язання необґрунтованою, а відтак позовні вимоги про зобов'язання зменшити об'єкт оподаткування не можуть бути задоволені

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, співробітниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у період з 15.08.2011 року по 05.09.2011 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Завод сучасних харчових технологій»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено Акт від 12.09.2011 року за №4294/2305/34951735.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

-п.п.4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п.5.2.1. п. 5.2. (з урахуванням п. 1.32 ст. 1), п.п.5.7.1. п.5.7, п.п.5.2.5 п.5.2, п.5.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3. п.7.4 ст. 7 (з урахуванням п.п.1.20.5-1 п.1.2, п.1.32 ст. 1), п. 22.4 ст.22, п.п.11.2.1 п.11.2, п.п.11.3.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1194 року №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР), п.3 підрозділу 4 Податкового кодексу України (далі -ПК України) в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності в сумі 918 601 грн. (ІІ квартал 2011 року);

-п.18 ст. 1, п.4.2 ст. 4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість »від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі -Закон України №168/97-ВР), п.201.4 ст.201, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 232 913 грн., у т.ч. за березень 2010 року -230 238 грн., за травень 2010 року -2675 грн.

На підставі вище зазначеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.09.2011 року: № 0004482305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 918601 грн.; №0005172305 збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 239581,25 грн., у т.ч. за основним платежем 191 665 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 47916,25 грн.

Не погодившись із встановленими за результатами перевірки порушеннями відповідач провів процедуру адміністративного оскарження.

Так, 29.09.2011 року ТОВ «Завод сучасних харчових технологій»надано до ДПА України в Харківській області скаргу на вище зазначені податкові повідомлення-рішення, за результатам розгляду якої, рішенням ДПА України в Харківській області від 17.10.2011 року №4597/10/25-103 контролюючи орган повідомив, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.09.2011 року № 0004482305 та №0005172305 (в частині донарахувань із застосуванням звичайних цін) вважаються відкликаними, та зобов'язано ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова звернутися до суду із позовом про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін.

Як було встановлено під час розгляду справи, висновки контролюючого органу про порушення відповідачем вимог діючого законодавства в частині неправомірного застосування рівня звичайних цін, а саме відхилення між собівартістю партії готової продукції та в подальшому реалізованої продукції та ціною її реалізації виникло внаслідок наступного.

Так, на підставі видаткових накладних:

- №РН00580/9 від 30.10.2009 року на суму 50000 грн. (крім того 20% ПДВ 10000 грн.) в адресу ОСОБА_3 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Столичний»60%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000882 від 27.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000914 від 31.10.2009 року, в сумі 327366,85 грн. Відхилення -277 366,86 грн., крім того 20% ПДВ -55473,37 грн.;

- №РН00581 від 30.10.2009 року на суму 12916,67 грн. (крім того 20% ПДВ 2583,33 грн.) в адресу ОСОБА_4 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Столичний»60%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000882 від 27.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000914 від 31.10.2009 року, в сумі 152122,14 грн. Відхилення -139205,48 грн., крім того 20% ПДВ -27841,10 грн.;

- №РН00581/5 від 30.10.2009 року на суму 47366,67 грн. (крім того 20% ПДВ 9473,33 грн.) в адресу ОСОБА_5 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Столичний»60%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000882 від 27.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000914 від 31.10.2009 року, в сумі 98575,15 грн. Відхилення -51208,48грн., крім того 20% ПДВ -10241,70 грн.;

- №РН00581/6 від 30.10.2009 року на суму 75000грн. (крім того 20% ПДВ 15000 грн.) в адресу ОСОБА_6 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Молочний»82%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000827 від 11.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000913 від 31.10.2009 року, в сумі 380744,18 грн. Відхилення -305744,18грн., крім того 20% ПДВ -61148,84 грн.;

- №РН00581/8 від 30.10.2009 року на суму 96230 грн. (крім того 20% ПДВ 19246 грн.) в адресу ФОП ОСОБА_7 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Молочний»82%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000827 від 11.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000913 від 31.10.2009 року, в сумі 172307,58 грн. Відхилення -76077,58грн., крім того 20% ПДВ -15215,52 грн.;

- №РН00582/2 від 30.10.2009 року на суму 16666,67 грн. (крім того 20% ПДВ 3333,33 грн.) в адресу ОСОБА_8 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Ніжний»30%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000824 від 09.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000910 від 31.10.2009 року, в сумі 110731,89 грн. Відхилення -94065,22 грн., крім того 20% ПДВ -18813,04 грн.;

- №РН00581/7 від 30.10.2009 року на суму 14483,33 грн. (крім того 20% ПДВ 2896,67 грн.) в адресу ОСОБА_9 реалізовано партію готової продукції «Маргарин «Ніжний»30%», собівартість якої визначається відповідно до попередньої калькуляції КА-0000824 від 09.10.2009 року та остаточної перерахованої калькуляції КА-0000910 від 31.10.2009 року, в сумі 29139,97 грн. Відхилення -14656,64 грн., крім того 20% ПДВ -2931,33 грн.;

Перевіряючи наявність підстав для звернення контролюючого органу до суду із вище зазначеним позовом та обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Так, у відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ціни та ціноутворення», політика ціноутворення полягає в орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку. У народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України №334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд зазначає, на час виникнення спірних правовідносин правила застосування звичайних цін були визначені п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР.

Так, відповідно до п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Таким чином, суд зазначає, що законом встановлено умови визначення ціни продажу товару як звичайної, які передбачають, зокрема, що така ціна має відповідати рівню справедливих ринкових цін, тобто цін, що діють на одному ринку товарів -сфери обігу товарів, яка визначається, зокрема, можливістю продавця реально і без додаткових витрат продати товар, а також визначатись на підставі інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що при визначенні рівня звичайних цін позивач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а використав інформацію про фактичні витрати, понесені відповідачем на придбання продукції, яка була предметом контрактів. Позиція позивача про те, що розмір фактичних витрат, понесених на придбання продукції є її звичайною ціною, на думку суду, не ґрунтується на приписах законодавства. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством України.

Також згідно із п.13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817 від 23.07.1998 року індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не вивчались статистичні дані стосовно рівня цін за договорами між непов'язаними особами стосовно ідентичних товарів у співставних умовах.

У разі відсутності таких статистичних даних, відповідно п.п.1.20.5-1 п.1.20. ст.1 Закону України №334/94-ВР контролюючий орган для обґрунтування звичайної ціни був зобов'язаний використовувати правила, встановлені національними стандартами бухгалтерського обліку, проте, як вбачається з акту перевірки та підтверджено під час розгляду справи, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова такі правила не використовувала.

В ході судового розгляду справи позивачем не надано доказів використання при прийнятті рішень про застосування звичайних цін інформації про укладені на момент продажу договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, статистичних даних або правил, встановлених національними стандартами бухгалтерського обліку.

З огляду на зазначене, оскільки у податкового органу відсутня отримана у встановленому законом порядку інформація про операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами) на відповідному ринку товарів (робіт, послуг), суд дійшов висновку, що звичайною ціною продажу товару ТОВ «Завод сучасних харчових технологій»має вважатися ціна, встановлена договором.

Отже позивачем порушено встановлений законом порядок визначення звичайної ціни, а також не доведено у порядку, встановленому законом, що рівень ціни договору, за якою відповідач реалізує продукцію, не відповідає рівню звичайних цін, оскільки при прийнятті спірних рішень відповідач керувався не положеннями чинних законодавчих актів, а самостійно вигаданим припущенням про порядок визначення звичайної ціни, що суперечить вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Факт реальності господарських операцій з реалізації продукції іншим суб'єктам господарювання підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами та контролюючим органом не оспорюється.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що ціни за якими відповідач реалізовував продукцію відповідають рівню справедливих ринкових цін, а сума податкового кредиту на підставі виписаних контрагентами податкових накладних розрахована у відповідності до вимог Закону України №168/97-ВР та ПК України.

З огляду на зазначене, встановлені під час перевірки порушення відповідачем вимог діючого законодавства в частині визначення звичайної ціни товарів, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, вирішуючи спір, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 20.1.38 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу звертатися до суду з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Передумовою такого звернення відповідно до п.39.15 ст.39 ПК України є відкликання податкового повідомлення-рішення, коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього рішення, або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що п. 39.15 ст. 39 ПК України відповідно до п. 1 розділу ХІХ ПК України "Перехідні положення" набирає чинності з 01 січня 2013 року, а п. 8 підрозділу "Інші перехідні положення" встановлює, що у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України №334/94-ВР, який не містить жодних норм щодо відкликання податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, норми ПК України, які визначають право податкового органу на звернення до суду з позовами щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін не набули законної сили, тобто у податкового органу відсутнє право вимоги.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання зменшити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 918 601,00 грн. та нарахування і сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін у сумі 191 665,00 грн. внаслідок складання акту перевірки від 12.09.2011 року за №4294/2305/34951735.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сучасних харчових технологій" про нарахування і сплату податкових зобов'язань - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25.06.2012 року.

Суддя Горшкова О.О.