Постанова № 25138381, 28.05.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/807/2012

28 травня 2012 року 10год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мартинович Н.І.,

відповідача: представник Мартинов О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Рівненському районі

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Денір" про накладання арешту коштів на рахунках платника податків , -ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про накладення арешту коштів на рахунках платника податків. Позовну заяву обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. Відповідно до Податкового кодексу України позивачем виданий наказ про проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідача з метою дотримання вимог податкового законодавства по операціях з поставки товарів контрагенту ПАТ «Рівнеазот» за 2010-2011 роки та визначення постачальників і походження реалізованих товарів. Перевірку доручено провести головному державному податковому ревізору-інспектору ОСОБА_3 та головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок ОСОБА_4 27.02.2012р. позивачем, з метою вручення направлення на проведення перевірки, здійснено виїзд за фактичною адресою відповідача. Ознайомившись з копією наказу на проведення перевірки на другому примірнику наказу директор відповідача вчинила запис про те, що не заперечує проти проведення перевірки за умов, викладених в заяві №23/02-12 від 28.08.2012р. 28.02.2012р. позивачем був наданий повторний лист із вказаними конкретними документами, які необхідно надати позивачу для проведення перевірки, однак, 28.02.2012р. посадових осіб позивача так і не було допущено відповідачем до проведення перевірки, про що складений відповідний акт. Позивач вказує, що згідно чинного законодавства, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених ПК України щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені податковим кодексом, в зв'язку з чим і подано позов до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких проти задоволення позову заперечив та вказав, що відповідач не відмовлявся від проведення перевірки і не відмовлявся від допуску посадових осіб позивача до проведення такої перевірки. При цьому вказав, що 10.02.2012р. позивачем направлений лист відповідачу про надання матеріалів з питань взаємовідносин з ПАТ «Рівнеазот». 22.02.2012р. на виконання листа позивача, відповідачем направлено відповідь з копіями документів на 88 аркушах, які позивач отримав 24.02.2012р. 27.02.2012р. позивачем виданий наказ №106 про проведення позапланової виїзної перевірки відповідача. З вказаним наказом відповідач ознайомився 28.02.2012р. та вчинив запис про те, що він не заперечує проти допуску та проведення перевірки посадовими особами позивача. Цього ж числа при прибутті ревізорів, відповідачем було запропоновано зареєструватись у журналі реєстрації перевірок, однак інспектор ОСОБА_3 відмовилась від реєстрації, про що відповідачем був складений відповідний акт. Одночасно посадовими особами позивача був наданий відповідачу лист №2019/23-12 від 28.02.2012р. з додатковим переліком документів, необхідних для проведення перевірки. 29.02.2012р. відповідачем був наданий лист №04/02-12 про те, що документи, які вимагає позивач відсутні з огляду на той факт, що вказаний у листі позивача товар відповідачем не придбавався, а тому запропоновано провести перевірку за наявними документами. 01.03.2012р. на виконання вищевказаного наказу, ці ж самі ревізори прибули до позивача, однак зареєструватись в журналі реєстрації перевірок інспектор ОСОБА_3 знову відмовилась, про що був складений відповідний акт. Крім того відповідач вказує, що відмова представника контролюючого органу від реєстрації в журналі перевірок є підставою для не допуску посадових осіб до проведення перевірки згідно Указу Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності», а тому вважає, що дії позивача не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

В ході судового розгляду, суд усною ухвалою суду згідно вимог ст.55 КАС України допустив заміну позивача ДПІ у Рівненському районі на правонаступника ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник відповідача також додатково пояснив, що при прибутті ревізорів на підприємство, інспектор ОСОБА_3 не представила відповідачу направлень на проведення перевірки, не надала посвідчення чи будь-якого іншого документа, який би встановлював її особу, що можуть підтвердити свідки.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожен зокрема, суду показали, що вони працюють в інших організаціях, які орендують приміщення за тією ж адресою, що й відповідач, тобто по пров. Робітничому,5 м. Рівне. 28.02.2012р. та 01.03.2012р. до відповідача приходили ревізори з податкової інспекції для проведення перевірки. Вони була присутні при тому, що один з інспекторів на пропозицію внести свій запис в журнал перевірок, такий запис вчинила, а інший інспектор відмовилась від підпису в журналі реєстрації перевірок. Даний факт був зафіксований відповідачем актами в яких вони поставили свій підпис. Крім того, свідок ОСОБА_6 суду додатково пояснив, що ні 28.02.2012р., ні 01.03.2012р. інспектор, який відмовився від підпису в журналі реєстрації перевірок, направлення на проведення перевірки відповідачу не пред'являв, документів, які б посвідчували його особу не надавав.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є засновником Товариства з обмеженою відповідальність «Денір». 28.02.2012р. на підприємство прийшли посадові особи позивача з копією наказу про проведення перевірки та листом із наданням необхідних документів для проведення перевірки. Директор підприємства на копії наказу зазначила, що вона не заперечує проти проведення перевірки. Щодо ненадання документів, то вказані в листі від 28.02.2012р. документи по зазначеному товару не могли бути надані, оскільки такий товар товариством не придбавався, про що було повідомлено позивача листом від 29.02.2012р. Також, інспекторам позивача було запропоновано вчинити запис в журналі реєстрації проведення перевірок, на що один інспектор вчинив запис, а інший відмовився, при цьому не надав відповідачу ні направлення на проведення перевірки ні посвідчення, чи паспорта, на підставі якого можна було б посвідчити його особу. Аналогічна ситуація щодо відмови від підпису в журналі перевірок та надання документів виникла і 01.03.2012р., тому зазначені факти були зафіксовані відповідачем актами в яких він поставив свій підпис.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона працює головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Рівненському районі. 28.02.2012р. та 01.03.2012р. вона разом з ОСОБА_3 приходили згідно наказу на перевірку до відповідача і коли їй пропонували записатися в журналі перевірок, вона вчиняла відповідний запис. Її колега ОСОБА_3 відмовилась вчиняти запис у зазначеному журналі. Чому вона це зробила, свідок ОСОБА_4 не знає.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що вона працює на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Рівненському районі. 28.02.2012р. та 01.03.2012р. вона разом з ОСОБА_4 приходили згідно наказу на проведення перевірки до відповідача, однак, відповідач не допустив їх до проведення такої перевірки ні 28.02.2012р. ні 01.03.2012р. Щодо відмови вчинити запис в журналі перевірок, свідок зазначила, що оскільки її не допустили до перевірки, відповідно вона не повинна вчиняти запис у вказаному журналі. З цих же підстав нею не надавались відповідачу направлення на перевірку та документи, які посвідчують її особу. Крім того свідок зазначив, що ці документи були з нею та знаходились у неї в сумці. Висновок про те, що відповідачем не було допущено її до перевірки зроблений свідком на тій підставі, що платником податків не було надано їй документів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, свідків, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не належать.

Суд виходив з такого.

Як встановлено в судовому засіданні, 10.02.2012р. позивачем направлений лист за №1416/23-120 «Про надання матеріалів з питань взаємовідносин з ПАТ «Рівнеазот» (а. с. 10).

22.02.2012р. відповідачем листом за №2/02-12 на лист позивача надано відповідь з вказаними документами на 88 аркушах (а с. 44).

27.02.2012р. позивачем винесений наказ №106 «Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальність «Денір» та видані направлення на перевірку за №№ 45/23-138; 45/23-138. В наказі зазначено період проведення перевірки з 28.02.2012р. на 5 робочих днів (а. с. 8-9, 14).

28.02.2012р. відповідачем направлена заява позивачу про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки в наказі №106 від 27.02.2012р. не вказано, яких саме документів не надано відповідачем на запит від 10.02.2012р. №1416/23-120 (а. с. 48).

28.02.2012р. позивач листом за №2019/23-120 просить надати відповідача всі документи згідно переліку, які стосуються господарської операції з ПАТ «Рівнеазот» по товару «матаванатамонію» (а. с. 49).

28.02.2012р. позивачем винесений акт №25/23/25318312 «Про ненадання документів та не допуск до перевірки ТОВ «Денір» (а. с. 12).

28.02.2012р. відповідачем складений акт відмови від реєстрації в журналі обліку проведення перевірок інспектором податкової служби ОСОБА_3 ( а. с. 66).

29.02.2012р. відповідач листом №04/02-12 повідомив відповідача про те, що надати такі документи не може, оскільки матаванатамонію відповідачем не придбавався. Крім того в даному листі відповідач зазначив, що всі первинні документи щодо операцій між ТОВ «Денір» та ПАТ «Рівнеазот» позивачу були надані, в зв'язку з чим вважає за можливе провести перевірку за наявними документами (а. с. 50).

29.02.2012р. позивачем направлений лист відповідачу № 2055/23-120 щодо уточнення назви товару, який правильно слід читати як метаванадат амонію (а. с. 51).

29.02.2012р. позивачем винесений акт №26/23/25318312 «Про ненадання документів та не допуск до перевірки ТОВ «Денір» (а. с. 11).

01.03.2012р. позивачем винесене рішення №2142/23-115 «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків» (а. с.18).

01.03.2012р. відповідачем складений акт відмови від реєстрації в журналі обліку проведення перевірок інспектором податкової служби ОСОБА_3 ( а. с. 67).

Посилання представника відповідача на порушення позивачем п. 7 Указу Президента України №817/98 від 23.07.1998р. «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно п.1.1 ст.1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.3.1. ст. 3, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто із вказаного вбачається, що Податковий Кодекс України є спеціальним законом у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Крім того, вищевказаний Указ Президента прийнятий 23 липня 1998 року, Податковий Кодекс України прийнятий 2 грудня 2010 року та набрав чинності з 1 січня 2011р.

А відтак, до даних правовідносин належить застосовувати норми Податкового кодексу України, а не вказаний Указ Президента України.

Порядок проведення позапланових документальних перевірок встановлений ст.78 Податкового Кодексу України (далі по тексту ПКУ).

Відповідно до п.78.1.1. п. 78.1. ст. 78 ПКУ, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з нормами п. 78.4., 78.5., 78.7 ст. 78 ПКУ, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 81 ПКУ встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

З аналізу правових норм вбачається, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, а допуск посадових осіб здійснюється за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки.

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи судом встановлено, що на копії наказу про проведення перевірки відповідачем вчинений запис про згоду на проведення перевірки за умов, викладених в заяві №3/02-12 від 28.02.2012р. На направленнях на проведення перевірки відсутні підписи посадових (службових) осіб платника податків, відсутні їх прізвища, ім'я, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. Також в матеріалах справи відсутній акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, який є підставою для початку проведення такої перевірки. Таким чином суд приходить до висновку, що направлення на проведення перевірки позивачем пред'явлені відповідачу не були, як і не надавались службові посвідчення осіб, які зазначені в направленні на перевірку. Вказаний факт підтверджений також свідками по справі один з яких до речі був ревізором-інспектором позивача.

Відповідно до п.85.2. ст.85 ПКУ, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6. ст. 85 ПКУ встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається з актів від 28.02.2012р. та 29.02.2012р. «Про ненадання документів та не допуск до перевірки ТОВ «Денір», зазначені акти підписані тільки посадовими особами позивача, запис про відмову відповідача від підписання зазначеного акту в ньому відсутній.

Таким чином суд вважає, що посилання позивача на ненадання документів відповідачем на проведення перевірки спростовуються матеріалами справи, а саме: листом відповідача від 22.02.2012р. за №2/02-12 (а с. 44). Обов'язок же платника податків, в даному випадку, надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, на думку суду, посадовими особами позивача допущені численні порушення норм Податкового Кодексу в частині порядку проведення вказаної перевірки, до того ж факт не допуску посадових осіб позивача до проведення перевірки спростовується матеріалами справи.

Крім того, суд також вважає за необхідне звернути увагу на часовий проміжок у період листування позивача з відповідачем з приводу надання документів, уточнення назви товару по господарській операції відповідача з його контрагентом, винесення актів про відмову в наданні документів та не допуск до перевірки.

За наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення арешту коштів на рахунках відповідача, а тому позовні вимоги позивача не належать до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - Державній податковій інспекції у Рівненському районі у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.