Постанова № 25137947, 31.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

31.05.2012 р. Справа № 2а-2096/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Торжок" ВАТ "КИТ-Кєпитал",

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби,

проскасування податкового повідомлення - рішення від 07.12.2011р. № 0001512301, від 07.12.2011р. № 0001482301, Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 07.12.2011 року №0001512301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 07.12.2011 року №0001482301.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2146 гривень.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2012 року Справа № 2а-2096/12/1470

м. Миколаїв

16:14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом дочірнього підприємства «Торжок»відкритого акціонерного товариства «КИТ-Кєпітал»,

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2011 року № 0001512301, від 07.12.2011 року №0001482301,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Торжок»ВАТ «КИТ-Кєпитал»звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування повністю податкових повідомлень-рішень від 07.12.2011 року № 0001512301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 130 852,5 грн., з яких 104 682,0 грн. за основним платежем, та 26 170,5 грн. за штрафними санкціями; та № 0001482301 про зменшення суми від'ємного значення за І квартал 2011 року на 7 138 519,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем помилково зазначено у акті перевірки про факт завищення валових витрат за рахунок відображення перерахунку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, оскільки відповідачем під час перевірки не досліджувалося питання використання у господарській діяльності отриманих у позику коштів.

Відповідач позов не визнав з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову і можливість його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідач є органом державної влади і, відповідно, його діяльність має відповідати вимогам ст. 19 Конституції України та здійснюватись у відповідності із приписами Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень судам належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При розгляді справи встановлено наступне.

Відповідачем за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року (акт № 4421/23-200/32143382 від 18.11.2011 року), відносно ДП «Торжок»ВАТ «КИТ-Кєпитал»було винесено наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 07.12.2011 року:

- № 0001512301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 130852,50 грн., в тому числі: основного платежу 104 682 грн., штрафних (фінансових) санкцій 26 170,5 грн.

- № 0001482301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 138 519 грн. за 1 квартал 2011 року.

Згідно акту перевірки від 18.11.2011 року № 4421/23-200/32143382, підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень стали наступні висновки перевіряючих:

- заниження податку на прибуток за 2009 рік на загальну суму 104 682,0 грн. внаслідок порушення п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.6.1 ст.6, пп.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на суму 13 749 910,0 грн., за 2010 рік на суму 2 527 297,0 грн., за І квартал 2011 року на суму 7 138 519,0 грн. внаслідок порушення п.3.1 ст.3, пп.4.1.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп..6.1 ст.6, пп.8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Заниження податку на прибуток у сумі 104 682,0 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 7 138 519,0 грн. визначене в акті перевірки у зв'язку з наступним:

- завищенням валового доходу «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5 (показник рядка 01.6 Декларацій з податку на прибуток підприємств) за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року на загальну суму 8 546 065,0 грн., у т. ч.: за 1 квартал 2009 року у сумі 4 412 566,0 грн., за II квартал 2009 року у сумі 311 428,0 грн., за III квартал 2009 року у сумі 55,0 грн., за IV квартал 2009 року у сумі 125441,0 грн., за I квартал 2010 року у сумі 19 219,0 грн., за II квартал 2010 року у сумі 2 278 010,0 грн., за III квартал 2010 року у сумі 545 721,0 грн., за IV квартал 2010 року у сумі 853 625,0 грн. та завищення податкового доходу (показник рядка 03І Д «інші доходи»Декларації з податку на прибуток підприємств) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року на загальну суму 903 694,0 грн. в порушення пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.3 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2 ст.135, пп. 153.1.3 п.153.1 ст. 153 Податкового кодексу України;

- завищенням валових (податкових) витрат (показник рядка 06.4 Декларацій з податку на прибуток підприємств «Фінансові витрати») на загальну суму 2 599 164 грн., у т. ч.: за 2010 рік завищено в сумі 895 542,0 грн., за І квартал 2011 року у сумі 872 232,0 грн., за II квартал 2011 року у сумі 831 390,0 грн., в порушення вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України в результаті відображення у складі валових витрат нарахованих процентів по договору позики від 31.01.2006 року, кошти по якому не враховувались у власній господарській діяльності;

- завищенням інших валових витрат (показник рядка 04.13 Декларацій з податку на прибуток підприємств «Інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12) на загальну суму 8042015 грн., у т. ч. по періодам: за І квартал 2009 року у сумі 1 220 133,0 грн., за II квартал 2009 року у сумі 1 449 349,0 грн., за III квартал 2009 року у сумі 1 556 771,0 грн., за IV квартал 2009 року у сумі 1 623 115,0 грн., за I квартал 2010 року у сумі 401 644,0 грн., за II квартал 2010 року у сумі 312 826,0 грн., а також завищення показників у рядку 06.5 Декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати»у загальний сумі 5393143 грн., у т.ч. за IV квартал 2010 року у сумі 142 941,0 грн. за І квартал 2011 року у сумі 3 929 247,0 грн., за II квартал 2011 року у сумі 1 320 955,0 грн. в порушення вимог п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп. 153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України (за рахунок відображення балансової вартості заборгованості в іноземній валюти по договору позики та кредитному договору, які не використовувались у власній господарській діяльності);

- завищенням валових витрат (показник рядка 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємств «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року») всього за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 15 900 213,0 грн., у т.ч.: за 2009рік в сумі 13 150 231,0 грн., за 2010 рік в сумі 2 749 982,0 грн. в порушення п.6.1 ст.6, пп..22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також завищення показників у рядку 06.6 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду»за І квартал 2010 року у сумі 2 527 297,0 грн., внаслідок порушень, встановлених при визначенні валових доходів та валових витрат за попередні звітні періоди у зв'язку з тим, що підприємством не враховані результати попередньої документальної перевірки;

- завищенням величини амортизаційних відрахувань (показник рядка 07 Декларацій з податку на прибуток підприємств) всього за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року в сумі 383 548,0 грн., у т. ч. : за І квартал 2009 року занижено у сумі 3 600,0 грн., за II квартал 2009 року занижено у сумі 3 498,0 грн., за III квартал 2009 року завищено у сумі 6 075,0 грн., за IV квартал 2009 року завищено у сумі 5 354,0 грн., всього за 2009рік завищено у сумі 18 527,0 грн.; за I квартал 2010 року завищено у сумі 49 708,0 грн., за II квартал 2010 року завищено у сумі 66 594,0 грн., за III квартал 2010 року завищено у сумі 574 974,0 грн., всього за 2010 рік завищено у сумі 242 760,0 грн., за І кв. 2011 року у сумі 59 212,0 грн., за ІІ кв.2011 року у сумі 63 049,0 грн. в порушення п.8.3.1, ст.8.3.2, п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.146.1, п.146.3 ст.146 Податкового кодексу України.

В акті перевірки перевіряючими було зазначено про завищення валового доходу «Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5 (показник рядка 01.6 Декларацій з податку на прибуток підприємств) та інших валових витрат (показник рядка 04.13 декларацій з податку на прибуток підприємств), завищення валових (податкових) витрат (показник рядка 06.4 Декларацій з податку на прибуток підприємств «Фінансові витрати») за рахунок відображення балансової вартості заборгованості в іноземній валюти по договору позики та кредитному договору; прибутку/збитку, отриманого внаслідок перерахунку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті по договору позики та кредитному договору за період перевірки. В обґрунтування виявленого порушення перевіряючі посилаються на відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю підприємства.

Суд зазначає, що висновки перевіряючих суперечать вимогам пп. 4.1.3 п.4.1. ст.4, пп. 5.2.9 п.5.2. ст. 5, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2 ст.135, пп. 153.1.3 п.153.1 ст.153, п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України.

Суд виходить з того, що операції з розрахунками в іноземній валюті є операціями особливого виду і їх податковий облік повинен здійснюватись і здійснювався підприємством з врахуванням пп.7.3.3, п.7.3, пп.7.9.1 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення).

При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Таким чином, зауваження перевіряючих про те, що основні суми заборгованості не приймали участь у формуванні об'єкту оподаткування, не відповідає дійсності.

Додатковим підтвердженням цього є положення пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.5.2.9 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що визначає необхідність включення до валових доходів та валових витрат, відповідно, результатів по окремому обліку операцій особливого виду згідно ст.7 цього Закону. Порядок визначення таких результатів та, відповідно, необхідність їх віднесення до складу валових витрат чи валових доходів встановлена абз.4 пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до вимог пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Торжок»ВАТ «КИТ-Кєпитал»у період перевірки здійснювало перерахунок балансової вартості вище переліченої заборгованості в іноземній валюті, результат (збиток) якого був відображений у податковому обліку підприємства.

На підставі абз.4 пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп.5.2.9 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отримана сума збитків була включена до складу валових витрат відповідних звітних періодів.

Як вбачається з акту перевірки (стор.10-12 акту) та пояснень відповідача, на думку перевіряючого, позивач завищив валові доходи за рахунок невірного відображення балансової вартості заборгованості в іноземній валюті по договору позики, кошти від якого не використовувались у господарській діяльності позивача.

На стор.10 акту перевірки зазначено, що відповідачем було досліджено договір позики від 31.01.2006 року з нерезидентом ТОВ «КИТ-Кєпітал»(Російська Федерація, м. Єкатеринбург).

Суд наголошує, що правила пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять посилання на необхідність встановлення зв'язку таких операцій з господарською діяльністю.

Проте, навіть якщо не брати вищенаведене до уваги, суд зазначає наступне.

На стор.3-4 акту перевірки зазначено, що фактично у перевіреному періоді позивач здавав під найм власну нерухомість виробничо-технічного та культурного призначення.

Сторонами не заперечується, що позивач здавав під найм нерухомість, розташовану у м. Миколаїв на перехресті вулиць Скороходова та Мала Морська (108/5), загальною площею 26 032,0 кв.м., у тому числі 19 224,0 кв.м. орендної площі.

Нерухомість складається з 6 поверхів, які здані (здавалися) під найм, у тому числі для розміщення: Торгівельно-розважальний центр «КИТ», продуктовий супермаркет «ГИППО», продуктовий супермаркет «ТАВРІЯ-В», супермаркет побутової техніки «Ост-Вест», магазин спортивних товарів «Sportway», танцювальний клуб «Pasadena», мебельні магазини, магазини побутової та електроосвітлювальної техніки, кафе, розважальна дитяча площадка тощо.

Також сторонами не заперечується, що вказаний об'єкт нерухомості у перевіреному періоді підлягав постійному поліпшенню, модернізації та ремонту. Крім того, у перевіреному періоді будівля була обладнана ескалатором, поверхи відремонтовані та модернізовані сучасним обладнанням.

Не зважаючи на те, що на стор.4 акту перевірки зазначено, що позивач в перевіряємому періоді здійснював операції з надання в оренду власних основних фондів І групи, відповідач не провів фактичну та документальну перевірку щодо того, чи були первинно спрямовані отримані від позики кошти на здійснення господарської діяльності позивача (здавання в оренду та поліпшення основних фондів), обмежившись виключно наданням правової оцінки укладеним договорам позивача із своїм головним підприємством-нерезидентом.

Отже, відповідач повинен був не надавати свою оцінку умовам укладених позивачем договорів, а дослідити первинні документи (договори, акти виконаних робіт, послуг, накладні тощо), які є свідченням того, що кошти використовувались у господарській діяльності позивача.

Суд приходить до висновку, що беручи до уваги цільове використання отриманих ДП «Торжок»ВАТ «КИТ-Кєпитал»позикових коштів, а саме:

- поповнення обігових коштів для фінансування поточної діяльності позичальника (позивача) (договір позики № б/н від 31.01.2006 року та додаткових угод до нього з ВАТ «КИТ-Кєпитал»);

- рефінансування витрат, понесених ДП «Торжок»ВАТ «КИТ-Кєпитал»на реконструкцію нежитлового об'єкту, розміщеного за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108, під торговельно-розважальний центр, що була виконана за рахунок коштів, отриманих по договору доручення № 2 від 24.05.2004 року, укладеному позичальником з ВАТ «КИТ- Кєпитал»(кредитний договір № 19/К-К від 19.05.2006 року та додаткових угод до нього з ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк),

та наявний безпосередній зв'язок такого використання з господарською діяльністю підприємства (торгово-розважальний центр відноситься до об'єктів основних засобів підприємства та використовується останнім для здійснення основного виду діяльності КВЕД 70.20.0 -здавання в оренду власного нерухомого майна), збиток, отриманий внаслідок перерахунку балансової вартості заборгованості у іноземній валюті по договору позики та кредитному договору, правомірно включався позивачем до складу валових витрат (згідно з пп.5.2.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

При цьому, суд не погоджується із відповідачем щодо того, що оскільки у додатковій угоді від 14.03.2006 року № 16 було зазначено про необхідність повернення коштів, переданих довірителем повіреному, договір доручення від 24.05.2004 року № 2 не був виконаний, оскільки відповідачем не досліджувалося питання фактичного виконання цього пункту (відповідач не надав суду доказів фактичного повернення коштів).

Також суд звертає увагу на те, що відповідач вважає, що позивач завищив валові доходи за рахунок невірного відображення балансової вартості заборгованості в іноземній валюті по договору позики та по кредитному договору, а ні по договору доручення від 24.05.2004 року.

Також в акті перевірки перевіряючими було встановлене завищення валових витрат (показник рядка 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємств «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року») в зв'язку з включенням до складу валових витрат сум від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік, що був зменшений згідно акту попередньої планової документальної перевірки (акт від 15.04.2009 року № 1608/23-600/32143382).

На думку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, від'ємне значення об'єкту оподаткування не повинно було декларуватися протягом перевіряємого періоду, оскільки таке від'ємне значення скасовано згідно акту перевірки від 15.04.2009 року, результат якого (податкове повідомлення-рішення) знаходиться у процедурі судового оскарження.

Незважаючи на той факт, що результати проведеної відповідачем перевірки оскаржуються підприємством в судовому порядку, цей факт оскарження ДПІ у Заводському районі був проігнорований всупереч положенням п.56.18 ПК України.

Відповідно до п.56.18 ст.56 Податкового Кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, в перевіряємому періоді у позивача не було законодавчих підстав для зменшення валових витрат на сумі збитків, отриманих в 2008 році.

А у ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, відповідно відсутні підстави для виключення з складу валових витрат сум від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік та неврахування їх в наступних податкових періодах.

Відповідачем у акті перевірки не зазначено, в чому саме полягає порушення, допущене підприємством при визначенні показника «амортизаційні відрахування», та не вказує, які саме показники були невірно враховані підприємством у складі амортизаційних відрахувань.

Посилання ж ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на висновки акту попередньої планової перевірки є безпідставними, оскільки акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, спрямованим на регулювання тих чи інших відносин і яке має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Саме до цього висновку дійшов Одеський апеляційний адміністративний суд, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог підприємства про визнання неправомірними дій ДПІ у Заводському районі про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, копію ухвали якого було залучено відповідачем до матеріалів справи (ухвала від 19.01.2011 року у справі № 2а-6395/09/1470, на яку посилався відповідач, як на таку в якої їдеться про аналогічний спір між тими ж сторонами).

Отже, відповідач не мав права при визначенні суми амортизаційних відрахувань (валових витрат) брати дані попередньої планової перевірки, як заздалегідь встановлений факт порушення, та не досліджувати первинні документи та облікові дані підприємства.

Оскільки відповідач не досліджував при цій документальній перевірці первинні документи, які могли би свідчити про завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визначення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток при цій перевірці із посиланням на попередню перевірку є необґрунтованим.

В ході розгляду справи відповідач не зазначив, у чому саме полягає порушення, встановлене попередньою перевіркою, посилаючись лише на факт існування акту перевірки із висновком щодо завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, за результатом якого не приймалося податкове повідомлення-рішення.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач не припускався порушень норм податкового законодавства, зазначених у акті перевірки та спірному рішенні.

Відповідно до ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності та про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії) та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих щодо позивача податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, вимоги позивача ґрунтуються на приписах чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 07.12.2011 року №0001512301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 07.12.2011 року №0001482301.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 2146 гривень.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 06.06.2012 року.

Суддя І.А. Устинов