Постанова № 25137379, 27.12.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2010 р. № 2а-8154/10/1370

м. Львів

12 год. 45 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий -суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Романчук Л.В.,

від

позивача Жила С.В.

відповідача Пельо О.м.

Кузуба К.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Галгазотерм»до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи.

Позивач, відкрите акціонерне товариство «Галгазотерм», звернувся з позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення №0000382320/0/12405 від 27.08.2010 року та податкового повідомлення-рішення №0000392320/0/12406 від 27.08.2010 року, виставленого відповідачем, Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій та підставність формування валових витрат.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, вважає, що висновки в акті перевірки про порушення податкового законодавства зроблено з надуманих мотивів, порушення не підтверджено документально, просить позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення, відповідно до якого, позивачем завищено валові витрати без підтверджуючих первинних документів та сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної виданої контрагентом, який має ознаки фіктивності.

У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні, просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

У період з 30.07.2010р. по 12.08.2010р. Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Львівської області проведено виїзну планову документальну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Галгазотерм»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. про що 13.08.2010р. складено акт №1268/23-1/30336068.

Згідно Акта перевірки, ВАТ «Галгазотерм»до складу валових витрат за 2009р. зайво включено витрати на загальну суму 145 841,00 грн. а саме: за виконані приватним підприємством «Галпостач»роботи (надані послуги, поставлені матеріали) у І кв. 2009р. на суму 17 833,00 грн. (без ПДВ) та у II кв. 2009р. на суму 128 008,00 грн. (без ПДВ). Окрім цього, відповідно до Акта перевірки, у лютому 2009р. на підставі операції із ПП «Галпостач»позивачем неправомірно завищено податковий кредит на суму 3 566,66 грн.

За результатами та на підставі Акта перевірки, відповідачем виставлено 27.08.2010 року податкове повідомлення-рішення №0000382320/0/12405 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 36461 грн., штрафна санкція 18230 грн., усього 54691 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.08.2010р. №0000392320/0/12406 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3566 грн., штрафна санкція 1783 грн., усього 5349 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення виставлені відповідачем за встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п. п. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в період, що перевірявся, всього у сумі 36461 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 4458 грн., за II квартал 2009 року в сумі 32003 грн.

- п.1.7, п.1.8. ст.1 п. п. 7.2.3 п.7.2, п. п. 7.3.1 п.7.3, п. п. 7.4.1. п. п. п 7.4.4. п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму у лютому місяці 2009р. в сумі 3566,66 грн.

Зазначені порушення полягають у тому, що позивачем завищено валові витрати за період з 01.01.09р. по 31.03.10р. в сумі 145841 грн., в тому числі у першому кварталі 2009 року в сумі 17833 грн., і другому кварталі 2009 р. в сумі 128008 грн., оскільки на підприємстві відсутні первинні документи на вказану суму витрат, крім того, підприємство мало взаємостосунки з ПП «Галпостач», місцезнаходження якого не встановлено, та яким не подано податкової декларації з ПДВ за лютий місяць, тому позивачем завищено податковий кредит в сумі 3566,00 грн. на підставі податкової накладної виданої ПП «Галпостач».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України, "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97 від 22.05.97р. (із наступними змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг,) які придбаваються (виготовляються) у власній господарській діяльності.

Частиною. 2 п. 1.6. "Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства" затвердженої Наказом ДПА № 143 від 29.03.03р. та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України за № 271/7592 від 08.04.03р., визначено, що дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , первинний документ, - документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 2.3.2. п. 2.З.. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованого в Мінюсті 25.08.05р. за № 925/11205), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються у податковій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, у разі виявлення розбіжностей додати до акта письмові пояснення посадових осіб щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку. У разі відсутності первинних документів або їх ненадання для перевірки зазначити перелік цих документів із поясненнями посадових осіб. У разі відмови посадових осіб від надання письмових пояснень - відобразити в акті.

В порушення зазначеного положення, відповідачем в акті перевірки не зазначено, які первинні документи і по яких операціях відсутні на момент перевірки на підприємстві, не надано суду належних доказів витребування їх у позивача чи відмови у їх наданні на момент перевірки, що б слугувало для правомірного встановлення заниження позивачем податку на прибуток в 2 кварталі 2009 року на 128008 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суб'єкт владних повноважень, відповідно до ч.4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

З урахуванням закріпленого у ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть у участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду не вистачає, судом витребувано у позивача докази понесення витрат віднесених до складу валових у І та ІІ кварталі 2009р.

На підтвердження правомірності формування валових витрат у податковому та бухгалтерському обліках позивачем суду надано копії первинних документів, які підтверджують валові витрати по придбанню товарів (робіт, послуг) за перший та другий квартал 2009 року. Всі первинні документи оформлені належним чином і в суду не має сумнівів у їх достовірності та існуванні на момент проведення перевірки.

Разом з тим, як встановлено судом з пояснень представника відповідача, який безпосередньо брав участь у проведенні перевірки та складанні акта перевірки, із складу валових витрат позивача виключено витрати включені на підставі видаткових накладних ПП «Калан», оскільки згідно службового листа №2355/26-3/1 від 07.07.2010р. (а.с.216), позивачем з ПП «Калан»проведено сумнівні операції і у позивача відсутні товаро-транспортні накладні, які б свідчили про факт купівлі скрапленого газу.

Крім того, згідно акта перевірки, підставою для виключення із складу валових витрат позивача у І кварталі 2009 року суми 17833,34 грн. є те, що не встановлено місце знаходження контрагента позивача - ПП «Галпостач», який також не подає податкову звітність.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач придбав у ПП «Калан»скраплений газ та повністю оплатив отриманий товар, що підтверджується випискою банку про рух коштів по рахунку позивача.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати можуть підтверджуватися: документами, які підтверджують списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або придбання їх за готівку; документами, які підтверджують оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Що стосується посилання відповідача на не підтвердження факту здійснення господарських операцій через відсутність у позивача товаро-транспортних накладних слід зазначити, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом і віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Закупівельні акти, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, які підтверджують факти здійснення господарських операцій, належать до первинної документації, на основі якої ведеться бухгалтерський та податковий обліки. Платник податку мас право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського і податкового обліків.

Судом також встановлено, що ВАТ «Галгазотерм»та ПП «Галпостач» 26.08.2008р. укладено Договір № 05/08 на постачання матеріалів, обладнання та виконання робіт відповідно до умов якого ПП «Галпостач»зобов'язалось постачати матеріали і обладнання а також виконати для позивача будівельно-монтажні роботи (п. 1.1. договору). Вартість робіт визначається Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а вартість матеріалів визначається згідно відпускних накладних (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Відтак, на виконання умов договору № 05/08 згідно Акта виконаних робіт № 2 від 20.02.2009р. (а.с. 54) ПП «Галпостач»виконано очищення та фарбування зовнішньої поверхні двох ємностей 16 м. куб. та двох ємностей 10 м. куб., на суму 21 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3 566,66 грн.). Оплату за виконі контрагентом роботи проведено 19.02.2009р., що підтверджується банківською випискою ЛФ ВАТ «Кредобанк»"від 20.02.2009р.

Первинні документи за вищевказаною господарською операцією належним чином оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та іншими нормативними актами. Наведеним підтверджується, що позивач правомірно відніс до валових витрат протягом 2009р. суми витрат понесені ним у зв'язку із реалізацією господарських зобов'язань з ПП «Галпостач»щодо виконання робіт та помилковість висновків відповідача в Акті перевірки. Крім того, як встановлено Судом з матеріалів справи, позивач мав з ПП «Галпостач»інші господарські зобов'язання у попередніх періодах, до яких згідно акта перевірки №652/23-1/30336068 від 06.07.2009р. зауважень не було.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПП «Калан»і ПП «Галпостач»та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ПП «Калан»і ПП «Галпостач»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ПП «Калан»і ПП «Галпостач».

Відтак висновок відповідача про порушення позивачем норм закону, що регламентує порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, а саме п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До того ж, у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент здійснення позивачем господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом "Про податок на додану вартість" передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи , між позивачем та ПП «Галпостач»укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджується матеріалами справи, відтак ПП «Галпостач»правомірно виписано 20.02.2009 р. податкову накладну №12 (а.с.56).

Судом також встановлено, що зазначена податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та містить необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору позивача з ПП «Галпостач»та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. п. 7.4.1. п.п.п 7.4.4. п.7.4. Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору (держмита) в сумі 3,40 грн., такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000382320/0/12405 від 27.08.2010 року,. та №0000392320/0/12406 від 27.08.2010 року.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Галгазотерм»(Львівська обл., Жидачівський район, с. Любша код ЄДРПОУ 30336068) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 31.12.2010р. о 14:00 год.

Суддя Коморний О.І.