Постанова № 25137052, 04.07.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4637/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Віктор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 13 825,01 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2012 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Фермерського господарства «Віктор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 13 825,01 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що згідно із ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Відповідно до ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. 24.02.2012 року на адресу відділення фонду надійшов звіт форми 10-ПІ, згідно із яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у ФГ «Віктор» у 2011 році становила 18 осіб. Згідно із зазначеним звітом на підприємстві інваліди не працювали. Хоча нормами чинного законодавства України передбачено, що на підприємстві повинно бути створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда. Таким чином, були порушені вимоги ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки у 2011 році у відповідача повинен був бути працевлаштований один інвалід. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав норми діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця, у необхідній кількості, для працевлаштування інвалідів йому були нараховані адміністративно-господарські санкції за одне нестворене робоче місце призначене для працевлаштування інваліда. Відповідач повинен був оплатити адміністративно-господарські санкції до 15 квітня 2012 року на користь Державного бюджету у розмірі 13 666,67 грн. Факт того, що у відповідача у 2011 році не були працевлаштовані інваліди у необхідній кількості підтверджується звітом форми №10-ПІ, а також довідкою Попаснянського районного центру зайнятості від 07.05.2012 року №24/2-815, згідно з якою відповідач протягом 2011 року про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не інформував. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу була нарахована пеня, розмір якої станом на 14.06.2012 року дорівнює 158,34 грн. Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 13 666,67 грн. у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача разом із нарахованою пенею в сумі 158,34 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне. Керівником Господарства було видано наказ про призначення відповідальної особи за створення робочого місця інваліда та його працевлаштування. Відповідальною особою був складений перелік посад на яких можливе створення робочого місця інваліда. Враховуючи умови праці, технічне забезпечення таким робочим місцем для працевлаштування інваліда було визнано посаду сторожа. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що ним у 2011 році були виконані всі істотні умови абз.2 ст.17, абз.3 ст.18, ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки інвалід ІІІ групи ОСОБА_1 працював на посаді сторожа ФГ «Віктор» у 2011 році в період з 18.04.2011 року по 29.08.2011 року. В 2011 році підприємство не надавало до Попаснянського районного центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, оскільки робочі місця для інвалідів були створені господарством ще у 2008 році, в 2010 році інформацію про наявність робочих місць для інвалідів було надано до Попаснянського районного центру зайнятості та для працевлаштування на підприємство були направлені чотири інваліди, однак кожен з них відмовився працювати в господарстві на посаді сторожа, підписавши відповідні заяви. Таким чином, відповідач вважає, що господарством норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році виконаний, більш того підприємство самостійно у 2011 році працевлаштувало інваліда. Крім того, представник відповідача просить суд врахувати те, що інваліду, який у 2011 році працював у ФГ «Віктор» за чотири місяці була виплачена заробітна плата, отже розмір адміністративно-господарських санкцій повинен бути зменшений на цю суму. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Судом встановлено, що відповідач Фермерське господарство «Віктор» зареєстроване в якості юридичної особи Попаснянською районною державною адміністрацією Луганської області, ідентифікаційний код юридичної особи 30053491. (а.с.6)

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 18 осіб, серед них інваліди - штатні працівники, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» взагалі відсутні. Фактично протягом року на підприємстві не працювало жодного інваліда. Хоча нормами чинного законодавства України передбачено, що на підприємстві повинні працювати один інвалід на робочому місці, створеному відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». (а.с.12).

Згідно з листом Попаснянського районного центру зайнятості від 07.05.2012 року №24/2-815 Фермерське господарство «Віктор» протягом 2011 році не надавало до центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць, на яких може використовуватися праця інвалідів, що не заперечується представником відповідача. (а.с.7).

Таким чином, відповідач не виконав обов'язок подання звітності про наявних вакантних робочих місць, передбачений ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Отже, суд вважає встановленим факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органів працевлаштування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За розрахунком позивача (а.с.5) загальна кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу осіб для ФГ «Віктор» становить одне робоче місце, фактично не було працевлаштоване жодного інваліда, тому відповідач повинен був перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2011 рік в сумі 13 666,67 грн.

У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 56 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 158,34 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Водночас, згідно положень пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за № 117/13384, роботодавцями щороку складається звіт форми N 10-ПІ, в якому, зокрема, відображаються дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

При цьому, відповідно до пунктів 3.2 вказаної Інструкції у рядку 02 відображається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Як вбачається із поданого ФГ «Віктор» звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10-ПІ останнім вказано, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2011 році становила 18 особи, із них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(осіб) - 1.

Виходячи з положень зазначеної вище Інструкції суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що у 2011 році в ФГ «Віктор» на посаду сторожа був працевлаштований ОСОБА_1, інвалід ІІІ групи, який працював у господарстві з 18 квітня по 29 серпня 2011 року, з огляду на наступне.

Відповідачем зазначено, що на підприємстві в 2011 році фактично працював 1 інвалід, при цьому, він працював в ФГ «Віктор» лише повних чотири місяці.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, … 12.

Тобто, фактична тривалість роботи інвалідів на підприємстві впливає на показник середньооблікової кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.

Таким чином, виходячи з наведеного, загальна кількість місяців, відпрацьованих інвалідом у відповідача в 2011 році складає: 4, середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників, які працювали на підприємстві в 2011 році, обчислена шляхом ділення загальної кількості місяців відпрацьованих інвалідом у звітному періоді (4 місяці) на кількість місяців у цьому періоді (12 місяців) складає: 0 (4/12 = 0,33.).

Отже, відповідачем не забезпечено норматив для працевлаштування інвалідів у 2011 році в кількості 1 особа.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Стосовно посилань представника відповідача на ту обставину, що інваліду, який працював в ФГ «Віктор» у 2011 році за чотири місяці було виплачено заробітну плату, тому сума адміністративно-господарських санкцій повинна бути зменшена на цю суму, суд вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачений обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Порядок визначення суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановлений ст.20 Закону України №875-ХІІ та є вичерпним. Таким чином, законом не передбачені підстави внаслідок наявності яких сума адміністративно-господарських санкцій може бути зменшена.

Крім того, слід зазначити, що відповідач фактично не виконав вимоги діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця для інвалідів у кількості одне робоче місце, що підтверджується наданим ним звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10-ПІ. Отже, позивачем сума адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити відповідач була розрахована на підставі поданого відповідачем звіту за 2011 рік форми № 10-ПІ та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Певні заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів передбачені чинним законодавством відповідачем вжиті не були.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у загальному розмірі 13 825,01 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06 липня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Віктор» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 13 825,01 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Віктор» (код 30053491, 93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Піщана, 39) на користь Державного бюджету в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, Державний бюджет Попаснянського району, р/р 31214230700259 в ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 37928777, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 13 666,67 грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 158,34 грн. (сто п'ятдесят вісім грн. 34 коп.), а всього 13 825,01 грн. (тринадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 01 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 06 липня 2012 року.

СуддяО.П. Островська