Постанова № 25136662, 18.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 року Справа № 1170/2а-1419/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря -Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Мартинюка Є.Я.,

відповідача -Догана В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000582310 від 05 квітня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції ПАТ „Креатив" з ТОВ „Гарант Транс Авто" за березень 2011 року та ПП „Белвас" за квітень 2011 року оформлено відповідними первинними документами, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій. Також, в обґрунтування правомірності віднесення ПАТ „Креатив" до складу податкового кредиту суму ПДВ 1149598 грн., позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні та видаткові накладні.

Крім того, позивач посилався на те, що до укладення договору з ТОВ „Гарант Транс Авто" про надання послуг з перевезення №НС 31 від 06.01.2011 року позивач, проявляючи належну обачність та діючи з метою недопущення правопорушень чинного законодавства, отримав від контрагента відповідний пакет документів на підтвердження його юридичного статусу, в тому числі податкового, та наявності в нього виробничих можливостей щодо виконання умов вказаного договору, зокрема отримав: копію свідоцтва про державну реєстрацію від 02.06.2009 року, копію довідки з ЄДРПОУ серії АА №077796 від 02.06.2009 року, копію свідоцтва платника ПДВ №100230274 від 15.06.2009 року, копію ліцензії на право надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами на термін дії з 22.07.2009 року по 21.07.2014 року №478815 від 24.07.2009 року, копії договорів оренди транспортних засобів у приватних осіб, а також копії трудових договорів з водіями.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, на думку відповідача, ПАТ „Креатив" в порушення вимог п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, Податкового кодексу України, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту ПДВ за березень та квітень 2011 року по контрагентам ТОВ „Гарант Транс Авто" та ПП „Белвас".

Крім того, представник відповідача посилався на те, що перевіркою встановлено, що угоди між позивачем та ТОВ „Гарант Транс Авто" і ПП „Белвас" є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, чим порушено ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228, ст..ст.626, 629 Цивільного кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство „Креатив" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 06.10.2000р., що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ (т.1 а.с.19) та перебуває на податковому обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №193/23-1/31146251 від 22.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ „Гарант Транс Авто" за березень, червень 2011 року, ПП „Белвас" за квітень 2011 року та ТОВ „Компанія Тегра" за липень 2011 року, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ „Креатив" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту ПДВ по контрагенту ТОВ „Гарант Транс Авто" за березень 2011 року на суму 206549 грн., а також по контрагенту ПП „Белвас" за квітень 2011 року на суму 495 грн., а також порушення ч.ч.1, 3, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.ст.216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ „Креатив" з ТОВ „Гарант Транс Авто" в березні 2011 року та ПП „Белвас" в квітні 2011 року. (т.1 а.с.28-49).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062310 від 06 січня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 207 044 грн. (в тому числі за березень 2011 р. -206 549 грн. та за квітень 2011 р. -495 грн.) та нараховано 1 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (т.1 а.с.50).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скаргу на дане рішення. За результатами процедури адміністративного оскарження ДПА у Кіровоградській області, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 22.03.2012 року за №829/10/10-208, скаргу задовольнила частково та скасувала податкове повідомлення рішення Кіровоградської ОДПІ від 06.01.2012 року №0000062310 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 грн., в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін (т.1 а.с.52-56).

Крім того, Кіровоградською ОДПІ 05 квітня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000582310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 207 044 грн. (т.1 а.с.57).

До того ж, рішенням Державної податкової служби України від 20.04.2012р. №7006/6/10-245, скаргу позивача залишено без розгляду. (т.1 а.с.58)

Судом встановлено, що позивач перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Гарант Транс Авто". Зокрема, 06 січня 2011 року між ЗАТ „Креатив" (правонаступником якого є ПАТ „Креатив") (Замовник) та ТОВ „Гарант Транс Авто" (Перевізник) укладено договір №НС 31, згідно якого Перевізник зобов'язувався по замовленню Замовника, здійснювати перевезення та доставку вантажу транспортними засобами, зазначеними в Додатку 1 до Договору, а Замовник зобов'язувався проводити оплату наданих послуг з розрахунку вартості відповідно до Додатку до Договору (т.1 а.с.85-88).

На виконання вказаного договору ТОВ „Гарант Транс Авто" впродовж березня 2011 року надавало послуги з перевезення насіння соняшнику на загальну суму 1239295,97 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт (т.1 а.с.124, 134, 147, 161, 173, 189, 205, 214, 231, т.2 а.с.29), податковими накладними (т.1 а.с.93-102), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.21-24, 126-133, 136-148, 149-160, 163-172, 175-188, 191-204, 207-213, 216-230, 233-251, т.2 а.с.1-26, 28, 30-32)

Позивачем за отримані від ТОВ „Гарант Транс Авто" послуги перераховано на розрахункові рахунки контрагента вартість отриманих послуг, про що свідчать платіжні доручення. (т.1 а.с.103-111, т.2 а.с.82-91)

Також, позивачем на підтвердження отримання ним зазначеного товару та в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ „Гарант Транс Авто" надано суду: копію свідоцтва про державну реєстрацію від 02.06.2009 року, копію Довідки з ЄДРПОУ серії АА №077796 від 02.06.2009 року, копію свідоцтва платника ПДВ №100230274 від 15.06.2009 року, копію Ліцензії на право надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами на термін дії з 22.07.2009 року по 21.07.2014 року №478815 від 24.07.2009 року, копії договорів оренди транспортних засобів у фізичних осіб, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. (т.1 а.с.89-92, т.2 а.с.157-168, 169-180).

Крім того, судом встановлено, що між ПАТ „Креатив" і ПП „Белвас" укладено угоду на поставку будівельних матеріалів, про що свідчать видаткова накладна №РН-0000149 від 05.05.2011 року (т.1 а.с.120), податкова накладна №176 від 26.04.2011 року на суму 2971,20 грн., в тому числі ПДВ 495 грн. (т.1 а.с.123), акт здачі-приймання виконаних робіт (т.1 а.с.124), платіжне доручення №230 від 26.04.2011 року (т.1 а.с.122), та товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.181).

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у березні та квітні 2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно довідки з ЄДРПОУ одним із видів діяльності позивача є виробництво нерафінованих та рафінованих олії та жирів, тобто для забезпечення виробництва сировиною укладено і відповідні договори з ТОВ „Гарант Транс Авто" про надання послуг перевезення соняшника, здійснено позивачем в межах його господарської діяльності. (т.1 а.с.19) Також позивачем надано договори, укладені з його покупцями, переробки давальницької сировини, поставки, а також договір складського зберігання зерна. (т.1 а.с.59-84)

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції щодо отримання позивачем від ПП „Белвас" та ТОВ „Гарант Транс Авто" товарів і послуг є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення в березні та квітні 2011 року даних господарських операцій.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України та правовідносин позивача з ПП „Белвас" та ТОВ „Гарант Транс Авто" вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Факт використання наданих послуг позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару (робіт, послуг), використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що угоди між позивачем та ПП „Белвас", ТОВ „Гарант Транс Авто" є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, чим порушено ч.ч.1, 3, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ПП „Белвас", ТОВ „Гарант Транс Авто", дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з ЄДР (т.2 а.с.140-143) та були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №193/23-1/31146251 від 22.12.2011р. не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

До того ж, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем з ПП „Белвас" та ТОВ „Гарант Транс Авто" правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ПП „Белвас", ТОВ „Гарант Транс Авто", укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП „Белвас" та ТОВ „Гарант Транс Авто" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ПП „Белвас", ТОВ „Гарант Транс Авто".

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Белвас" та ТОВ „Гарант Транс Авто" послуг та товару, згідно вищезазначених договорів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПП „Белвас" та ТОВ „Гарант Транс Авто" ПДВ до податкового кредиту та про протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 207 044 грн. (в тому числі за березень 2011 р. -206 549 грн. та за квітень 2011 р. -495 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000582310 від 05 квітня 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2070,44 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПАТ „Креатив".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000582310 від 05 квітня 2012 року.

Присудити Приватному акціонерному товариству „Креатив" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2070,44 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -22.06.2012р.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина