Постанова № 25136557, 04.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 року 2а-2060/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Злобіній Е.Г.,

за участю:

представника позивача - Смаковенко Л.А.,

представника відповідача - Воловенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшид"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Самшид" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2011 № 0000512340/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 1736674,16 грн., з яких: 1390289,19 грн. - за основним платежем; 346384,97 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки позивача про неправомірне формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних товарів та наданих послуг, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари та послуги контрагентами фактично не поставлялись та не надавались, позивач не мав меті дійсне придбання товарів та послуг, а правочини уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Як стверджує податковий орган, позивач не мав права на формування податкового кредиту, оскільки в нього відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару. Крім того, за даними податкового органу контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за укладеними угодами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари та послуги поставлені (надані) контрагентами в повному обсязі і оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та в податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Самшид" є юридичною особою, що зареєстрована 16.07.2009 Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 17.07.2009, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями; роздрібна торгівля тютюновими виробами.

У листопаді 2011 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011 (акт перевірки від 28.11.2011 № 4578/23-112/36586694).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що виявилось у безпідставному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 1376319,50 грн., в т.ч.: за серпень 2010 року - 1942,12 грн.; за вересень 2010 року - 250366,80 грн.; за жовтень 2010 року - 49792,53 грн.; за листопад 2010 року - 350742,42 грн.; за грудень 2010 року - 721781,93 грн.; за січень 2011 року - 1693,88 грн.;

підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що виявилось у завищенні податкового кредиту в загальній сумі 13969,45 грн., в т.ч.: за липень 2010 року - 4400,96 грн.; за серпень 2010 року - 4116,75 грн.; за листопад 2010 року - 2392,33 грн.; за січень 2011 року - 3059,41 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання товарів (побутової хімії - пральних порошків; шампунів, гелів, піни для душу; мила рідкого; освіжувачів, засобів для унітазів; дезодорантів; зубних щіток, насадок, пасти; кремів для взуття, губок для шкіри, фарби для шкіри, щіток для взуття тощо; продовольчих товарів - чаїв; шоколадних кульок, подушечок; печива; цукерок; бісквітів; тортів; соусів; супів; приправ; води; напоїв; тоніків; оливок; горошку; рулетів; сирів; масла тощо; побутових товарів - наборів столових ножів; мисок; тарілок; сервізів; фужерів; сковорідок тощо; одягу - сорочок; футболок; шортів; майок; спортивних костюмів тощо) та рекламних послуг у наступних контрагентів: Приватного підприємства "АБВ-Груп"; Приватного підприємства "Прем'єрпродукт-Центр"; Приватного підприємства "Т-Груп"; Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстоніка".

Зокрема, податковий орган дійшов висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених вказаним контрагентам у складі ціни придбаних товарів та послуг, з тих мотивів, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару, а також тому, що за даними державної податкової служби в ході проведення перевірок вказаних контрагентів у податкових органів виникла підозра у проведенні через них транзитних фінансових потоків, спрямованих на незаконне отримання податкової вигоди платниками податків за ланцюгом постачання, з використанням суб'єктів, які ухиляються від сплати податків. Крім того, контрагенти не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами, а правочини укладено між ними і позивачем з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, є нікчемним.

Щодо взаємовідносин з Приватним підприємством "Т-Груп" висновки податкового органу ґрунтуються на поясненнях громадянина ОСОБА_3, засновника та директора ПП "Т-Груп", який повідомив, що він не причетний до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2011 № 0000512340/0, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 1736674,16 грн., з яких: 1390289,19 грн. - за основним платежем; 346384,97 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів (надання послуг), оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), а також зобов'язав надати витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У жовтні 2010 року між позивачем (покупець) і Приватним підприємством "АБВ-Груп" (постачальник) укладено договір від 29.10.2010 № 1056, згідно з яким позивач у листопаді - грудні 2010 року придбав товари (побутову хімію - пральні порошки; шампуні, гелі, піни для душу; мила рідкі освіжувачі, засоби для унітазів; дезодоранти; зубні щітки, насадки, пасти; креми для взуття, губки для шкіри, фарби для шкіри, щітки для взуття тощо; продовольчі товари - чаї; шоколадні кульки, подушечки; печиво; цукерки; бісквіти; торти; соуси; супи; припри; воду; напої; тоніки; оливки; горошку; рулети; сири; масло тощо; побутові товари - набори столових ножів; миски; тарілки; сервізи; фужери; сковорідки тощо) на загальну суму 6266209,26 грн., у т.ч. ПДВ - 1044368,21 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних та приймальних актів, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, а також товарних звітів про оприбуткування товарів по складу та в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки поставка товару здійснювалась продавцем на склад позивача на умовах DDP (офіційні правила міжнародної торгівельної палати Інкотермс у редакції 2000 року), факт поставки товару оформлювався шляхом складання приймальних актів уповноваженими представниками сторін.

В силу правил Інкотермс поставка товару на умовах DDP - DELIVERED DUTY РАID (Поставка зі сплатою мита (...назва місця призначення)) означає, що продавець … надасть товар у розпорядження покупця в названому місці. Продавець зобов'язаний нести усі витрати та ризики, пов'язані з транспортуванням товару до цього місця.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "АБВ-Груп" кошти в загальній сумі 6266209,26 грн., у т.ч. ПДВ - 1044368,21 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "АБВ-Груп" податкові накладні на загальну суму 6266209,26 грн., у т.ч. ПДВ - 1044368,21 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2010 року в сумі 350742,42 грн. та за грудень 2010 року в сумі 693625,79 грн., відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб -підприємців, встановлено наступне.

Приватне підприємство "АБВ-Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 13.07.2007 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є: оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення; організація перевезення вантажів; оптова торгівля хімічними продуктами; інші види оптової торгівлі; оптова торгівля іншими продуктами харчування.

У грудні 2009 року між позивачем (покупець) і Приватним підприємством "Прем'єрпродукт-Центр" (постачальник) укладено договір від 01.12.2009 № 608, згідно з яким позивач у грудні 2010 року придбав продовольчі товари (сири, масло, воду, напої тощо) на загальну суму 131370,42 грн., у т.ч. ПДВ - 21895,07 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних та приймальних актів, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, а також товарних звітів про оприбуткування товарів по складу та в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки поставка товару здійснювалась транспортом постачальника на склад позивача, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін приймальних актів, передачею видаткових та податкових накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Прем'єрпродукт-Центр" кошти в загальній сумі 88000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 14666,67 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок. Залишок - 43370,42 грн. становив кредиторську заборгованість позивача на 31.01.2011.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Прем'єрпродукт-Центр" податкові накладні на загальну суму 131370,42 грн., у т.ч. ПДВ - 21895,07 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Приватне підприємство "Прем'єрпродукт-Центр" є юридичною особою, що зареєстрована 08.09.2009 Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля молоком, молочними продуктами та яйцями; оптова торгівля іншими продуктами харчування; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У серпні 2009 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВН" (постачальник) укладено договір від 10.08.2009 № 373, згідно з яким позивач у грудні 2010 та січні 2011 придбав товари (засоби по догляду за взуттям та шкірою - креми для взуття, губки для шкіри, фарби для шкіри, щітки для взуття тощо) на загальну суму 47729,70 грн., у т.ч. ПДВ - 7954,95 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, а також товарних звітів про оприбуткування товарів по складу та в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки поставка товару здійснювалась транспортом постачальника на склад позивача, факт поставки товару оформлювався шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткових та видачею податкових накладних.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" кошти в загальній сумі 44000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7333,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок. Залишок - 3729,70 грн. становив кредиторську заборгованість позивача на 31.01.2011.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВН" податкові накладні на загальну суму 47729,70 грн., у т.ч. ПДВ - 7954,95 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2010 та січень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВН" є юридичною особою, що зареєстрована 28.03.2006 Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є: інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

У березні 2010 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Текстоніка" (постачальник) укладено договір від 01.03.2010 № 673, згідно з яким позивач у серпні 2010 року придбав товари (одяг - сорочки; футболки; шорти; майки; спортивні костюми тощо) на загальну суму 13851,20 грн., у т.ч. ПДВ - 2308,53 грн. (в акті перевірки зазначено 11653,08 грн., у т.ч. ПДВ - 1942,18 грн.)

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткової накладної від 17.08.2010 № РН-0000748, підписаної уповноваженими представниками постачальника та позивача, та товарних звітів про оприбуткування товарів по складу та в оборотному балансі підприємства.

З приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних судом установлено, що складання цих документів умовами договору не передбачено, оскільки поставка товару здійснювалась транспортом постачальника на склад позивача, факт поставки товару оформлено шляхом підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної від 17.08.2010 №РН-0000748 та видачею податкової накладної.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстоніка" кошти в загальній сумі 26832,02 грн., у т.ч. ПДВ - 4472,01 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок. Залишок - 3729,70 грн. становив дебіторську заборгованість контрагента станом на 31.08.2010.

Суми податку на додану вартість, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Текстоніка" у складі ціни придбаного товару, підтверджені податковими накладними, позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року, відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб -підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстоніка" є юридичною особою, що зареєстрована 11.02.2010 Онуфріївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є: оптова торгівля текстильними товарами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами; роздрібна торгівля текстильними та галантерейними товарами; інші види оптової торгівлі.

Під час судового розгляду представник позивача представив суду товарні звіти на підтвердження факту подальшої реалізації товарів, придбаних у вказаних контрагентів.

Щодо взаємовідносин між позивачем та Приватним підприємством "Т-Груп" судом встановлено наступне.

Податковий орган стверджує, що у вересні та жовтні 2010 року позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством "Т-Груп", в результаті здійснення яких включив до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2010 року суму 300159,33 грн.

Як убачається з акта перевірки, посадові особи податкового органу не перевіряли первинних фінансово-господарських документів позивача щодо взаємовідносин з вказаним контрагентом, а висновки зробили на опосередкованих даних - висновках посадових осіб ДПІ у м. Черкаси, відображених в акті перевірки Приватного підприємства "Т-Груп", який містить посилання на інший документ - пояснення гр. ОСОБА_3, засновника та директора вказаного підприємства, наданого працівникам податкової міліції, про те, що він фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався, ніяких фінансово-господарських документів не бачив і не підписував.

Під час судового розгляду встановлено, що 08.12.2010 на підставі постанови слідчого від 01.12.2010 працівниками ГУБОЗ МВС України здійснено виїмку фінансово-господарських документів по взаємовідносинах позивача з Приватним підприємством "Т-Груп" (договору від 30.08.2010 № 772, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вересень, жовтень 2010 року, актів виконаних робіт з виготовлення та розповсюдження рекламного буклету, кошторису робіт на виготовлення та розповсюдження рекламного буклету, плану розповсюдження рекламних буклетів, макети листівок, платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок Приватного підприємства "Т-Груп").

Як пояснив суду представник позивача, працівники правоохоронного органу не залишили копій фінансово-господарських документів і не повернули їх до дня судового розгляду.

Листом від 14.11.2011 № 3474/10-23-112 позивач повідомив відповідача про факт вилучення документів, в зв'язку з чим наказом начальника Васильківської ОДПІ від 11.10.2011 № 991-П перевірку позивача було перенесено до дати отримання вказаних фінансово-господарських документів або забезпечення доступу до них.

Однак, у подальшому перевірку було продовжено, висновки і рішення було прийнято податковим органом без дослідження фінансово-господарських документів.

Під час судового розгляду позивач на підтвердження взаємовідносин з Приватним підприємством "Т-Груп" надав суду інформацію у табличному вигляді з приводу договору від 30.08.2010 № 772 про надання рекламних послуг, вартості отриманих послуг та коштів, перерахованих на рахунок даного контрагента; копій податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

На підставі вказаних документів судом встановлено, що в серпні 2010 року між позивачем і Приватним підприємством "Т-Груп" укладено договір від 30.08.2010 № 772, згідно з яким позивач придбав рекламні послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних буклетів на загальну суму 1808460,00 грн., у т.ч. ПДВ - 301410,00 грн.

Оплата послуг здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Т-Груп" кошти в загальній сумі 1808460,00 грн., у т.ч. ПДВ - 301410,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

Суми податку на додану вартість, сплачені Приватному підприємству "Т-Груп" у складі ціни придбаних послуг, підтверджені податковими накладними, позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень та жовтень 2010 року, відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Приватне підприємство "Т-Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 19.06.2009 Виконавчим комітетом Черкаської міської ради; стан юридичної особи - зареєстровано. Основними видами діяльності даного контрагента є, зокрема, надання інших комерційних послуг, діяльність у сфері інжинірингу.

Узагальнюючи відомості, зазначені в акті перевірки від 28.11.2011 № 4578/23-112/36586694, у порівнянні з іншими доказами, зібраними судом під час судового розгляду, враховуючи пояснення представників сторін, судом встановлено, що посадові особи податкового органу під час перевірки не перевіряли і не піддавали аналізу первинні фінансово-господарські документи, що відображують операції з оприбуткування на складі придбаних товарів, оплату їх вартості та подальшу реалізацію, аналіз господарських операцій на предмет їх документального відображення в бухгалтерському та податковому обліку не здійснювали. Висновки Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача, а на даних інших територіальних органів державної податкової служби, які стосуються інших платників податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини до 1 січня 2011 регулювались законами України "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 1 січня 2011 року - відповідними положеннями Податкового кодексу України. З приводу оцінки дійсності господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, - положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам у складі ціни придбаних товарів та послуг. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі товари та послуги позивачем фактично не придбавались (твердження про безтоварність господарських операцій), господарські зобов'язання є нікчемними, формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність господарських зобов'язань та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються позивачем в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти отримання послуг та придбання позивачем товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

З приводу тверджень податкового органу про нікчемність господарських операцій з посиланням на пояснення громадянина, наданих податковій міліції про те, що він не причетний до діяльності юридичної особи - контрагента та не підписував ніяких фінансово-господарських документів, суд зазначає, що дані свідчення є недопустимим доказом і судом до уваги не приймаються.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари чи послуги позивачем не придбавались у контрагентів.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Як вже зазначалось судом, висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій та нікчемність правочинів ґрунтуються не на даних, одержаних за результатами безпосередньої перевірки активів позивача і дослідження його фінансово-господарських документів, а відтворюють суб'єктивні думки посадових осіб інших територіальних органів державної податкової служби, що стосуються інших платників податків.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що у період з липня 2011 по грудень 2011 спірні правовідносини регулювались положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а з 1 січня 2011 року - Податковим кодексом України, які встановлюють аналогічне за змістом правове регулювання.

Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Аналогічне правове регулювання визначає запроваджено з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 12.12.2011 № 0000512340/0, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Самшид" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 1736674,16 грн., з яких: 1390289,19 грн. - за основним платежем; 346384,97 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Самшид" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "09" липня 2012 р.