Постанова № 25136506, 05.06.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 2а-1210/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Ганущак П.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнецов О.І.

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 23.03.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства " ВТФ ДОК"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0000030220 від 23.04.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство " ВТФ ДОК " (далі ПП " ВТФ ДОК ") звернулось до суду із адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Коломийська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000030220 від 23.04.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що Коломийською ОДПІ протиправно прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000030220 від 23.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8956, 50 грн. (5971,00 грн. основного боргу та 2985,50 грн. штрафних санкцій), яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 15382,09 грн. на підставі помилкових висновків про порушення вимог Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств ", "Про податок на додану вартість ", Податкового Кодексу України.

Вважає висновки Коломийської ОДПІ про нікчемність, недійсність укладених правочинів із контрагентами протиправними, оскільки реальність здійснених господарських операцій спростовуються належним чином укладеними договорами, актами здачі-прийому макулатури, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками, що повністю відповідає умовам договорів і підтверджує саме направлення викладених у договорах правочинів на реальне настання правових наслідків.

На момент укладення позивачем договорів з ПП ОСОБА_3, правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами, було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для даного виду договорів. Звернуто увагу на ту обставину, що у відповідності до вимог чинного законодавства України державна податкова інспекція не має повноважень на визнання правочинів недійсними, а має право тільки на звернення до суду з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, що зазначено в позиції Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року.

Таким чином, прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що позаплановою невиїзною перевіркою документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин між ПП " ВТФ ДОК " та ПП ОСОБА_3, ПАТ "Картонно-паперовою компанією" чим порушено вимоги ч.1, ч.5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216 Цивільного Кодексу України; п.187.1 ст. 187, п.198.6 ст. 198, п. 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5971,00 грн.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Працівниками Коломийської ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП " ВТФ ДОК " з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП ОСОБА_3 та ПАТ "Картонно-паперовою компанією", про що складено акт № 262/220/24684115 від 09.04.2012 року.(а.с.50-59)

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП " ВТФ ДОК " непідтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП ОСОБА_4 , чим порушено вимоги ст. 203, ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору. Договір купілі-продажу № 0104 від 01.04.2011 року укладений між ПП " ВТФ ДОК " та ПП ОСОБА_3 на загальну суму 92292,58 грн. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

згідно ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, встановлено відсутність поставок товарів, надання послуг (виконання робіт) ПП " ВТФ ДОК " в сумі 8452,64 грн. по контрагенту покупцю ПАТ "Картонно-паперова компанія ";

ПП " ВТФ ДОК " порушено вимоги п.198.6 ст. 198, п. 201.11 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за серпень 2011 р. в сумі 5971,00 грн.(а.с. 59)

На підставі даного акту Коломийської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000030220 від 23.04.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8956, 50 (5971,00 грн. основного боргу та 2985,50 грн. штрафних санкцій). (а.с. 49)

В основу висновку відповідача лягли ті обставини, що ПП " ВТФ ДОК " непідтверджено реальність здійснення господарських відносин між ПП ОСОБА_3 та ПАТ "Картонно-паперовою компанією ". До такого висновку Коломийська ОДПІ дійшла не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та, що відповідні обсяги робіт виконаних вищевказаним підприємством паралельно підтверджені відповідними актами здачі-прийому макулатури і товарно-транспортими накладними. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини, його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між ПП " ВТФ ДОК " та ПП ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу № 0104 від 01.04.2011 року та договір купівлі-продажу макулатури № 23/05/11 від 23.05.2011 р. з ВАТ "ЛЬВІВКАРТОНОПЛАСТ ". Додатковою угодою № 1 від 14.07.2011р. до Договору купівлі-продажу макулатури № 23/05/11 від 23.05.2011 р. ВАТ "ЛЬВІВКАРТОНОПЛАСТ " змінює назву на ПАТ "Картонно-паперова компанія ". (а.с.13,14,15)

Виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними №№ Д- 00000014 від 25.05.2011, 25051 від 25.05.2011 р., Q - 2082 від 02.08.2011р., Q - 31085 від 31.08.2011 р., Д -00000018 від 02.08.2011 р., Д -00000020 від 10.08.2011р., Д 00000021 від 22.08.2011 р.; податковими накладними №№ 14 від 25.05.2011 р., 25051 від 25.05.2011 р., 2082 від 02.08.2011 р., 31085 від 31.08.2011 р., 18 від 02.08.2011р., 20 від 10.08.2011р., 21 від 22.08.2011 р.; платіжними дорученнями № № 47 від 21.03.2011 р., 46 від 01.04.2011р., 45 від 21.03.2011р., 44 від 21.03.2011р., 69, 67, 64 від 01.04.2011 р.; товарно-транспортними накладними від 25.05.2011р. та від 02.08.2011р. (а.с. 16-17, 23-36, 40-42 ,18, 38)

Аналізуючи представлені ПП " ВТФ ДОК " первинні документи суд приходить до висновку, що вони повністю по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства України.

У відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Само по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Підставою нікчемності правочину могла б виступати обставина недотримання вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації правочину або його нотаріального посвідчення щодо передбачено статтями 209 та 210 Цивільного Кодексу України. Така нікчемність зазначених правочинів, наприклад, прямо передбачена статтею 220 ЦК України.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаних договорів недійсними з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Слід також зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Таким чином законодавець розмежовує поняття "порушення публічного порядку" та "недодерження вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам". Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення та висновок акту перевірки № 262/220/24684115 від 09.04.2012 року не тільки не містять таких посилань, а й не доводять умислу позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У постанові Пленуму ВСУ № 9 від 6 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Положеннями Податкового Кодексу України не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

В судовому засіданні встановлено, що господарські операції за договорами позивача з ПП ОСОБА_3 та "Картонно-паперовою компанією " були реальними, фактично здійснені, було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту поставки товару заперечує висновки викладені в акті перевірки контролюючих органів від 09.04.2012 року.

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийому поставки, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, що підтверджує реальність укладених правочинів та наявність дій про їх виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що віднесення до складу валових витрат сум за результатами господарських операцій з ПП ОСОБА_3 та ПАТ "Картонно-паперовою компанією" позивачем здійснено на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (договорами, видатковими накладними), виданих на отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники ПДВ. Вказані обставини також не заперечується відповідачем у справі та відображені в Актах перевірки контрагентів позивача.

Податковими накладними які зазначені в реєстрі отриманих та виданих підтверджується поставка товару за договорами № 0104 від 01.04.2011 р., № 23/05/11 від 23.05.2011 р.

Спірна сума податкового кредиту з податку на додану вартість відображена позивачем в податкових деклараціях в розрізі контрагентів, що також не заперечується представником відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПП " ВТФ ДОК " правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість кошти у відповідному розмірі, а також правомірно сформовано склад валових витрат.

Зазначені вище правові позиції висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає винесене Коломийсько ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000030220 від 23.04.2012 року протиправним, відповідно позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000030220 від 23.04.2012 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 11.06.2012 року.