увійти
УКР
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| Від "04" вересня 2008 р. | Справа № 5/629 Господарський суд Житомирської області у складі: Головуючого судді судді Брагіної Я.В. судді за участю представників сторін від позивача Опанасюк С.П. - дов. від 19.08.08р. від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дольче-продукт" (м. Житомир) до Приватного підприємця ОСОБА_1(м.Житомир) про стягнення 33518,56 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 33518,56 грн. боргу за поставлений товар, з яких 23901,64 грн. - сума основного боргу, 1481,04 грн. - пеня, 5975,41 грн. - штраф, 1959,93 грн. - інфляційні та 200,54 грн. - 3% річних. Представник позивача в судовому засіданні надав уточнений розрахунок пені та 3-ох% річних, згідно якого розмір пені складає 1478,24 грн., а розмір 3-ох% річних становить 200,12 грн. Підтримав позовні вимоги в частині стягнення 23901,64 грн. основного боргу, 1478,24 грн. пені, 5975,41 грн. штрафу, 1959,93 грн. інфляційних і 200,12 грн. 3% річних та просив суд задовольнити позов в цій частині. Крім того, пояснив, що розбіжність між датами видаткової накладної №5119 від 28.02.08р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей НОМЕР_1від 29.02.08р. зумовлена часом, витраченим позивачем на доставку товару відповідачеві. Тому датою поставки є 29.02.08р. Також зазначив, що по видатковій накладній №5119 від 28.02.008р. відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 5101,76 грн., а не на суму 5308,00 грн., як вказано в зазначеній накладній. Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №1541 від 28.02.08р., довіреності, видаткові накладні, вимогу, розрахунки суми боргу, статут, свідоцтва про державну реєстрацію. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ: 28.02.08р. між сторонами був укладений договір №1541 від 28.02.08р. (а.с.8-9), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується поставити, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити товар за цінами, в асортименті, кількості і в термін, вказані в рахунках або накладній. Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати. За попередньою домовленістю сторін оплата за товар може проводитись з відстроченням платежу, але не пізніше строків, вказаних в накладній (п.3.2 договору). Згідно з п.3.3 даного договору, розрахунок з постачальником проводиться шляхом перерахунків грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення коштів до його каси. Якщо строк оплати за товар не вказано в накладній, то розрахунок за товар повинен бути проведений покупцем протягом 10-ти календарних днів з дня отримання товару (п.7.8 договору). На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 23901,64 грн., що підтверджується видатковими накладними №5119 від 28.02.08р., №5532 від 05.03.08р. та №5716 від 06.03.08р. і довіреностями НОМЕР_1від 29.02.08р., НОМЕР_2 від 05.03.08р. та НОМЕР_3 від 06.03.08р. (а.с.10-12). Проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 23901,64 грн. 11.06.08р. позивач направив відповідачеві вимогу №922 від 10.06.08р. з вимогою сплатити суму боргу (а.с.13), яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України). Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 23901,64 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач на підставі п.6.1 та п.6.2 договору, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1481,04 грн. пені та 5975,41 грн. штрафу. Відповідно до п. 6.1 договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати покупцем товару відповідно до накладної, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Згідно з п.6.2 зазначеного договору, у випадку прострочення покупцем оплати отриманого товару більш ніж на 14 днів, покупець окрім пені, сплачує постачальнику штраф в розмірі 25% від суми заборгованості. Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України). Перевіривши розрахунок штрафу та уточнений розрахунок пені, наданий педставником позивача в судовому засіданні, суд вважає, що штраф та пеня нараховані правильно і підлягають задоволенню в сумі 5975,41 грн. штрафу і 1478,24 грн. пені. Проте, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 1481,04 грн. Тому суд відмовляє в позові в частині стягнення 2,80 грн. (1481,04 грн. - 1478,24 грн.) пені. Позивач також просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути на свою користь 1959,93 грн. інфляційних і 200,54 грн. 3% річних. Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок інфляційних та уточнений розрахунок 3-ох% річних, суд вважає, що інфляційні та 3% річних нараховані правильно і підлягають задоволенню в сумі 1959,93 грн. інфляційних та 200,12 грн. 3% річних. А оскільки позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 200,54 грн. 3% річних, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 0,42 грн. (200,54 грн. - 200,12 грн.) 3% річних. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав. Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 23901,64 грн. основного боргу, 1478,24 грн. пені, 200,12 грн. 3-ох% річних та 1959,93 грн. інфляційних є обгрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню. А в частині стягнення 2,80 грн. пені та 0,42 грн. 3% річних суд відмовляє. Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду. На підставі ст.ст. 525, 526, 549, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, фактична адреса: АДРЕСА_1, юридична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дольче-продукт", м. Житомир, вул. Кооперативна, 6, код ЄДРПОУ 31133750 - 23901,64 грн. - основного боргу; - 1478,24 грн. - пені; - 5975,41 грн. - штрафу; - 1959,93 грн. - інфляційних; - 200,12 грн. - 3% річних; - 335,15 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита; - 117,99 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 2,80 грн. пені та 0,42 грн. 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його прийняття.
|
