Постанова № 25131498, 17.04.2012, Любешівський районний суд Волинської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №0309/3903/2012

Номер провадження 2-а/0309/4325/2012

17.04.2012 року смт. Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Гладіч Н. І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання перерахувати та призначити пенсію, -

встановив:

Позивач 06 вересня 2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання перерахувати та призначити пенсію.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом 3 групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону їй призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю з 21 червня 2011 року, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16 серпня 2008 року № 654.

Вважає, що статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір пенсії не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч назначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.

Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати призначити пенсію та здійснити її виплату і виплачувати вподальшому в розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах шестимісячного строку позовної давності по день припинення права на даний вид пенсії.

Представником відповідача 13 квітня 2011 року подано до суду письмове заперечення, в якому він позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивач з 21.06.2011 року по 04.03.2012 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Як особа потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи інвалідності, пов"язаної з наслідками аварії на ЧАЕС отримує додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом встановлено, що позивача віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивачу встановлена третя група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС та вона знаходиться на обліку в управлінні ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21.06.2011 року по 04.03.2012 року, що підтверджується довідкою та запереченням відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційною права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України па 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам 3 групи, в розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, п.н.15 п.28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 100 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - вона стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008.

Судом встановлено, що на момент призначення пенсії та на момент звернення позивача до відповідача по питанню призначення та перерахунку пенсії діяли норми Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідно до яких позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011 року, не розповсюджуються на вказані правовідносини, оскільки вони виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу пенсії в таких розмірах є неправомірними.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 06 вересня 2011 року, тому суд задовольняє позовні вимоги позивача щодо зобов"язання відповідача призначити додаткову пенсію як інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з 06 березня 2011 року.

Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Любешівському районі призначити та здійснювати виплату, перерахувати та виплатити основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не суперечить вимогам постанови КМУ від 06.07.2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка була прийнята на виконання п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" з 21 червня 2011 року по 04.03.2012 року та зобов"язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що відповідає вимогам зазначеної постанови КМУ від 06.07.2011 року № 745 з 06 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 158. 160. 162. 183-2, 256 КАС України, ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Постановою Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд,-

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії в розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області призначити та здійснювати виплату, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21 червня 2011 року по 04.03.2012 року на підставі положень ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 06 березня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилається особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: