Постанова № 25128356, 20.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 3/233

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

секретар Гончарук І.В.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

від відповідача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по

утриманню житлового господарства «Хрещатик»

на рішення господарського суду міста Києва

від 29.11.2011 р.

у справі №3/233 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

до Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по

утриманню житлового господарства «Хрещатик»

про стягнення 1562306,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі за текстом - позивач, ПАТ «АК «Київводоканал») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» (далі за текстом - відповідач, КП УЖГ «Хрещатик») про стягнення заборгованості в розмірі 1246972,19 грн. основного боргу, 38407,85 грн. пені, 211847,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 65078,65 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг в період з 01.02.2009 р. по 31.07.2011 р. за договором №08290/2-06 від 12.06.2008 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі № 3/233 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 1246972,19 грн. основного боргу, 25599,22 грн. пені, 12725,71 грн. витрат по сплаті державного мита та 192,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмолено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі №3/233.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано, що у розрахунку заборгованості включено суму пільг та субсидій (різниця у тарифах), яка надається багатьом мешканцям будинків та щомісячно перераховується Київською міською державною адміністрацією виготовлювачам комунальних послуг, зокрема, ПАТ «АК «Київводоканал». Також скаржник зазначає, що вимога щодо стягнення пені є безпідставною, оскільки на думку скаржника позивачем не доведено тієї обставини, що між сторонами у справі при укладенні договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі досягнуто згоди про застосування відповідальності з невиконання зобов'язання по оплаті послуг у вигляді пені. Також скаржник стверджує, що він був позбавлений можливості захисту своїх прав під час судового розгляду справи 29.11.2011 р., оскільки суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В ході судового розгляду від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. №09-11.1/1804 25.05.2012 р.), в яких останній зазначив про те, що позивачем безпідставно включена в суму боргу та нарахована заборгованість за постачання води на підігрів, яка подається до бойлерів, які не перебувають на балансовому утриманні у відповідача. Також відповідач зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 478829,91 грн. за період з лютого по липень 2009 р. (включно) за договором №08290/2-06 від 12.06.2008 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі у даній справі, є предметом розгляду і у справі №7/216, які заявлені позивачем 14.09.2009 р. (як уточнення до позовних вимог у справі №7/216) та прийняті судом до розгляду, що підтверджується копією протоколу судового засідання від 14.09.2009 р. у справі №7/216, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 478829,91 грн. за період з лютого по серпень 2009 р. у справі №3/233 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та у доповненні до неї, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі №3/233 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У відзивах на апеляційну скаргу та в судових засіданнях апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та у доповненні до неї, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі №3/233 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»), як постачальником, та Комунальним підприємством Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик», як абонентом, було укладено договір №08290/2-06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі (далі за текстом - договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1) цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п. 1.4. договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна".

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування.

В матеріалах справи наявні акти зняття показань з приладів обліку, показники з яких зняті представником РД ВАТ «Київводоканал» у період з лютого 2009 року по липень 2011 року, які зняті за участю представника абонента - КП УЖГ «Хрещатик».

В разі невиконання абонентом п. 2.1.6. договору щодо проведення звірки кількості та вартості спожитих ним послуг з кількістю та вартістю наданих постачальником послуг, облікові дані постачальника вважаються погодженими абонентом.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами (п. 2.2.1.).

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті.

Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної води та вартість послуг з приймання стічних вод через приєднані мережі, в зв'язку з чим у відповідача у період з 01.02.2009 по 31.07.2011 р. виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 246 972,19 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 38 407,85 грн. інфляційні витрати в сумі 211 847,50 грн. та 3% річних в сумі 65 078,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.02.2009 по 31.07.2011 р. за договором згідно облікових даних, а саме: актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень, а також розрахунків заборгованості, позивачем було надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 8062926грн.59коп., тоді як відповідачем було сплачено лише 6815965 грн. 40коп. (т.3, а.с. 159, т. 4, а.с. 64).

Так, за період з 01.02.2009 р. по 01.08.2011 р. по коду 6-956 позивачем нараховано 7598182 грн.26 коп., відповідачем сплачено 6353170 грн.67 коп. і борг становить 1245011 грн.59 коп.

По коду 6-1580 за період з 01.06.2011 р. по 01.08.2011 р. позивачем нараховано 1646 грн.27 коп., відповідачем сплачено 1550 грн. і борг становить 96 грн.27 коп.

По коду 6-1581 за період з 01.01.2011 р. по 01.08.2011 р. позивачем нараховано 373315 грн.47 коп., відповідачем сплачено 377850 грн.43 коп. і борг становить - 4534 грн.96 коп.

По коду 6-50956 за період з 01.04.2011 по 01.08.2011 позивачем нараховано 89782 грн.59 коп., відповідачем сплачено 83394грн.30коп. і борг становить 6388грн.29коп.

Разом по усім вищевказаним кодам нараховано 8062926 грн. 59 коп., сплачено - 6815965 грн.40 коп., отже заборгованість становить 1246961 грн.19 коп.

При цьому, колегією суддів встановлено, що позовні вимоги, заявлені позивачем у даній справі щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 478829,91 грн. за період з лютого по липень включно 2009 р. є предметом розгляду у справі №7/216 за позовом ПАТ «АК «Київводоканал» до КП УЖГ «Хрещатик» про стягнення заборгованості за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань в частині повної та своєчасної сплати вартості наданих позивачем послуг за договором №08290/2-06 від 12.06.2008 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі, заявлені позивачем 14.09.2009 р. (як уточнення до позовних вимог у справі №7/216) та прийняті судом до розгляду, що підтверджується копією протоколу судового засідання від 14.09.2009 р. у справі №7/216.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими є сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 478829,91 грн. за період з лютого по липень включно 2009 р. необхідно залишити без розгляду.

Посилання позивача на те, що спір у справі №7/216 по суті не вирішено, кошти не стягнуто, провадження у вищезазначеній справі зупинено, а тому правомірно повторно заявлено до стягнення з відповідача заборгованості, що виникла за період з 01.02.2009 р. по 31.07.2009 р. - колегія суддів вважає безпідставним і таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Те, що заборгованість у сумі 478829 грн. 91 коп. за період з 01.02.2009 р. по 31.07.2009 р. заявлена позивачем у справі №7/216 вбачається як з матеріалів справи, так і було визнано представником позивача у судовому засіданні.

Згідно з ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

До того ж, у останньому абзаці п. 6.1 вказаний Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Законом України «Про теплопостачання» визначено, що постачання гарячої води регулюється, за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово- комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що частина теплових пунктів (бойлерів) знаходяться на балансі ПАТ «Київенерго».

Позивачем у розрахунку боргу відповідача було зазначено, що заборгованість за кодом 6-50956 (вода, що споживається з теплових пунктів «Київенерго») виникла за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р.. Нараховано відповідачу у вказаний період 89782 грн.59 коп., а сплачено 83394 грн.30 коп., що дорівнює 6388грн.29коп. боргу. Тобто, 89782 грн.59 коп. - 83394 грн.30 коп. = 6388 грн.29 коп.

Під час апеляційного провадження судом неодноразово відкладався розгляд справи для проведення сторонами звірки взаєморозрахунків по усім кодам заборгованості та для з'ясування балансової належності теплових пунктів (бойлерів). Для всебічного і повного дослідження усіх обставин у справі у судове засідання викликались посадові особи бухгалтерії, які дали пояснення по суті заборгованості.

З огляду на обставини справи, наявні докази та враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що у стягненні заборгованості у сумі 6388 грн. 29 коп. за кодом 6-50956 - вартість води, поданої на підігрів на теплові пункти (бойлерні), що обліковуються на балансі ПАТ «Київенерго» слід відмовити.

Що ж стосується, заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті за отримання послуг з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу за період з 01.08.2009 р. по 31.07.2011 р. в сумі 761742 грн. 99 коп., то вимога позивача про стягнення з відповідача даної суми є обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню (1246961 грн. 19 коп. - 478829 грн. 91 коп. - 6388 грн. 29 коп.).

Твердження скаржника про те, що перераховані у спірний період 525000 грн. необхідно вважати такими, що сплачені на погашення спірного періоду у даній справі, оскільки в платіжних документах помилково зазначено, що вони перераховані на погашення заборгованості за попередні роки, зроблено помилково, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Тобто, саме платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу», отже кошти в розмірі 525000,00 грн., які сплачені відповідачем у спірний період - зараховані позивачем згідно Інструкції №22 у відповідності до призначення платежу (т. 4, а.с. 6-11).

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 38407,85 грн. пені, 211847,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 65078,65 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану питну воду у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Позивачем заявлено розмір пені в сумі 38407,85 грн., з яким суд не погоджується, оскільки позивач розрахував пеню на суми боргу по сплаті платежів, що виникли з серпня 2010 року по грудень 2010 року, з порушенням шестимісячного періоду її нарахування.

За перерахунками суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановленої суми боргу, з урахуванням строку, у межах якого нараховуються штрафні санкції, розмір пені складає 15637,90 грн. Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій частині стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки вона нарахована з порушенням норм чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в розрахунку позивача при визначені розміру заявлених сум збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних не вказано ані кількості прострочених днів, ані чітко зазначених періодів (з якої дати по яку дату) вони нараховані, у зв'язку з чим неможливо здійснити їх перерахунок. Оскільки позивачем не доведено обґрунтованість розміру нарахування заявлених сум, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Щодо посилання відповідача на невірне застосування судом норм процесуального права щодо позбавлення відповідача можливості захисту своїх прав під час судового розгляду справи 29.11.2011 р., посилаючись на відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011 р. у справі №3/233 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», розгляд справи призначено на 18.10.2010 р., зобов'язано сторін надати додаткові докази.

В судове засідання 18.10.2011 р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги, викладені в ухвалі суду не виконав.

В подальшому судом неодноразово відкладався розгляд справи, суд зобов'язував відповідача надати додаткові докази, проте відповідач в судові засідання не з'являвся, вимог, викладених в ухвалах суду не виконував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Отже, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 29.11.2011 р., оскільки нез'явлення відповідача в засідання суду, неподання витребуваних судом документів та подання клопотання про відкладення розгляду справи було спрямоване на штучне затягування судового процесу та розцінюються судом як зловживання процесуальними правами.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права в частині винесення рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості та пені, у розмірах, вказаних в рішенні суду, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідач на користь позивача суми основної заборгованості та пені, у розмірах, вказаних в рішенні суду, з викладенням резолютивної частини рішення суду в новій редакції.

Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.81, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. у справі №3/233 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» (м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцигська, 1-а, код ЄДРПОУ 033276664) 761742 (сімсот шістдесят одну тисячу сімсот сорок дві) грн. 99 коп. основного боргу, 15637 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 90 коп. пені, 7773 (сім тисяч сімсот сімдесят три) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги щодо стягнення з Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» суми боргу в розмірі 478829 (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 91 коп. за період з 01.02.2009 р. по 31.07.2009 р. залишити без розгляду.

В іншій частині в позові відмовити.»

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцигська, 1-а, код ЄДРПОУ 033276664) на користь Комунального підприємства Печерської районної у м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» (м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 7849 (сім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 26 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №3/233 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Зеленін В.О.

Синиця О.Ф.