Ухвала суду № 25127934, 06.07.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

06.07.12 Справа № 5016/1285/2012

Суддя Василяка К.Л. розглянувши матеріали

за заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1)

про: банкрутство

встановив:

05 липня 2012р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано суду заяву б/н від 12.06.2012р. про банкрутство за ознаками ст. ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

1. До заяви не додано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство встановлено у сумі 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Судовий збір підлягає сплаті на наступні реквізити: Банк одержувача - ГУДКCУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, Рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, Назва одержувача - УДКCУ у м. Миколаєві, Код платежу 22030001, Призначення платежу - Судовий збір, код 03499980, пункт ____ ** (пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору).

Докази сплати судового збору подаються до суду в оригіналі.

За таких обставин, копії квитанції №50 від 16.08.2011р. про сплату держмита в сумі 85,0 грн. та квитанції №52 від 16.08.2011р. про сплату витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 236,0 грн. не можуть вважатись належними та допустимими доказами сплати судового збору.

2. До заяви не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі і суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.

Провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина здійснюється за правилами, визначеними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в цілому, з урахуванням особливостей, передбачений ст. ст. 47-48 названого Закону.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.

Відповідно до ч. 3 статті 6 цього ж Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ознаками неплатоспроможності боржника є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Частиною 5 статті 7 названого Закону передбачено обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Згідно статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство -це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Одним із способів припинення господарської діяльності суб'єкта підприємництва є його ліквідація через процедуру банкрутства (статті 104 Цивільного кодексу України)

Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.

Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

Отже, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», встановлення за наслідком такого оголошення грошових вимог кредиторів, проведення інвентаризації майна та його оцінки, складення проміжного ліквідаційного балансу боржника, який би підтверджував висновки про неплатоспроможність підприємця - фізичної особи, затвердження такого ліквідаційного балансу підприємцем або створеною ним ліквідаційною комісією.

Порушення справи про банкрутство без дотримання зазначеної процедури свідчить про безпідставне порушення справи про банкрутство самого себе за заявою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.10.2011р. у справі № Б-50/177-10.

До матеріалів заяви не додано доказів здійснення попередньої публікації оголошення в засобах масової інформації в порядку, визначеному статтями 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», не надано проміжного реєстру вимог кредиторів, складеного за результатами розгляду заяв кредиторів, які надійшли після публікації оголошення, не надано проміжного ліквідаційного балансу та доказів направлення його до органу ДПІ для проведення перевірки, не надано доказів того, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, не надано первинних документів, які підтверджують виникнення заборгованості перед АКБ «УкрСиббанк», ФОП ОСОБА_3, ВАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та рішень судів, які розглядали їх позовні вимоги до боржника, не надано доказів невиконання вказаних виконавчих документів при примусовому виконанні (постанов державної виконавчої служби про повернення виконавчих документів або довідки про стан виконавчих проваджень тощо).

Також боржником не надано суду доказів в підтвердження його неплатоспроможності як цього вимагає ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Зазначені докази є необхідними для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому господарський суд зазначає, що обставини наявності підстав порушення провадження у справі про банкрутство встановлюються господарським судом на стадії прийняття відповідної заяви, тому відповідні докази мають бути подані заявником на момент порушення провадження у справі, можливості витребування вказаних документів на відміну від позовного провадження Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не передбачає (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові №50/74 від 22.09.2009р.).

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

У випадку повторного звернення боржнику окрім вищевикладеного додатково слід надати: копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви, акт перевірки органу ДПІ, письмові пропозиції щодо ліцензованого арбітражного керуючого на призначення ліквідатором з його згодою відповідно до вимог ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відомості про рахунки і найменування всіх банків, що здійснюють або здійснювали розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника за останній рік.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.1 ст.9, ст.47,51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п.4,3 ст.63 ГПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Повернути заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 12.06.2012р. без розгляду.

СуддяК.Л.Василяка