Рішення № 25127851, 25.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/6201-2012 25.06.12

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВСК"

про стягнення 10 491, 29 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВСК" про стягнення заборгованості за договором № 844 від 01.04.2010 р. у розмірі 7 588, 66 грн., а також 2 762, 02 грн. -процентів річних та інфляційні витрати у розмірі 140, 61 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на

06.06.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2012 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано документи у справі та надано уточнений розрахунок позовних вимог, в якому позивачем уточнено суму боргу -7 471,21 грн., процентів - 3 188,38 грн. та інфляційних втрат -140,33 грн.

Разом тим, дослідивши зміст наданого уточненого розрахунку позовних вимог, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок не є заявою, поданою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та, крім того, позивач не зменшує суму заявлених вимог у встановленому процесуальним законодавством порядку, а тому суд розглядає вимоги, зазначені у позові.

Також, у даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини нез'явлення суд не повідомив.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 р. та 06.06.2012 р. направлялась на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу -04213, м. Київ, вул. Прирічна, 9.

Разом з тим, конверти з ухвалами, які надсилалась відповідачу, повернуто до Господарського суду міста Києва через незнаходження відповідача за вказаною адресою.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.

У судовому засіданні 25.06.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім ВСК» укладено договір №844 умовами якого передбачалось, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язаний прийняти товар, оплатити його вартість та повертати тару у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п.п. 3.5, 3.6., 3.7 перехід права власності на товар відповідачу здійснюється з моменту фактичної передачі товару представнику відповідача. Датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником відповідача. Товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем в момент підписання видаткової накладної: по кількості -згідно кількості та/або ваги, вказаної у видаткових накладних; по якості -згідно ДСТУ та ТУ,

Відповідно до п. 4.1. договору оплата за придбаний товар, який передається по даному договору, проводиться відповідачем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу позивача або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у розділі 9 договору на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Пунктом 5.2.2 договору у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 (десять) днів, відповідач додатково до суми боргу виплачує позивачу відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами позивача.

Згідно з п.п. 7.1, 7.2 договору останній вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє упродовж одного року від дати підписання, вказаної у цьому договорі. У випадку якщо одна із сторін не заявила про припинення договору до збігу терміна його дії, термін дії договору продовжується автоматично до кінця поточного календарного року.

На виконання умов договору в період з 21.01.2011 року до 16.08.2011 року позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 20 124,40 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, наданими позивачем до матеріалів справи.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати виконав частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

З огляду на положення п. 4.1 договору, приписи ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати частини товару, переданого йому позивачем за період з 21.01.2011 року до 16.08.2011 року.

Тож, проаналізувавши подані позивачем докази в їх сукупності, враховуючи відомості, викладені позивачем в розрахунку боргу в частині часткової сплати відповідачем заборгованості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення заявлених вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 7 471,21 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційних втрат, суд відзначає наступне.

Окрім зазначеного, посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов'язань, передбачених умовами договору та приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача відсотки та інфляційні втрати за період з 26.02.2011 року до 18.06.2012 року в сумі 2 762,02 грн. та 140,33 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що відповідач прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами п. 4.1 договору, позивач має право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат.

В той же час, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача з розрахунку не 3 % річних, як передбачено приписами наведеної статті, а 36,5 % річних, стверджуючи, що в п. 5.2.2 договору сторони передбачили інший розмір відсотків за користування грошовими коштами, а саме -0,1% за кожен день прострочення.

Разом з тим, дослідивши положення п. 5.2.2 договору, судом встановлено, що наведені в ньому відсотки на рівні 0,1% за кожен день прострочення, не визначені сторонами як «інші проценти»в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

А відтак, суд дійшов висновку, що при здійсненні розрахунку процентів на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач повинен був керуватись 3% ставкою, передбаченою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не ставкою, передбаченою в

п. 5.2.2 договору на рівні 0,1%.

За таких обставин, розрахунок процентів, наданий позивачем до матеріалів справи, суд вважає необґрунтованим.

Здійснивши розрахунок процентів, що підлягають стягненню з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, виходячи з 3% ставки річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів підлягає частковому задоволенню в сумі 244,10 грн.;

В той же час, дослідивши уточнений розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем до матеріалів справи, суд вважає його обґрунтованим, а відтак приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 140,33 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВСК»

(04213, м. Київ, вул. Прирічна, 9, код -24086940) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер -НОМЕР_1, 95034, АДРЕСА_1)

7 471,21 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 21 коп. основного боргу,

244 (двісті сорок чотири гривні) грн. 10 коп. 3% річних, 140 (сто сорок) грн.

13 коп. інфляційних втрат та 1205 (одна тисяча двісті п'ять) грн. 05 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.07.2011 року

Суддя Пригунова А.Б.