Рішення № 25127813, 02.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/6392-2012 02.07.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі", м.Київ

про стягнення 19 214,56 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 пред. за довір.

ОСОБА_2 пред за довір.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" заборгованості за договором підряду №П040809/2 від 04.08.2009 р. в сумі 19 214,56 грн., з яких 14 503, грн. -сума основного боргу, 1 420 грн. -пеня, 1034,24 грн. -3% річних, 2 256,76 грн. -сума інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. порушено провадження у справі №5011-70/6392-2012, та призначено розгляд справи на 07.06.2012 року.

Ухвалою суду від 07.06.2012р. розгляд справи відкладався на 02.07.2012р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання повноважних представників відповідача, поданням представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

02.07.2012р. у судове засідання з'явилися представники позивача. Представник відповідача на виклик суду не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду від 21.05.2012р. та від 07.06.2012 р. про час та місце розгляду даної судової справи, однак відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив. З огляду не те, що ухвали суду від 21.05.2012р. та від 07.06.2012 р. надсилалися на адресу відповідача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також враховуючи, що 07.06.2012р. представником відповідача заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 07.06.2012р., відповідач вважається належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи та обізнаним про розгляд даної справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.

02.07.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 02.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі" укладено договір підряду №П040809/2 від 04.08.2009 року (далі- Договір), умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання проектних робіт на об'єкті.

Згідно п.2.1. Договору договірна ціна визначається на основі кошторисів, складених по нормам Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та складає 24 172,59 грн., ПДВ 20% - 4834,52 грн. Загальна вартість -29007,11 грн.

Відповідно до п.2.4. Договору, перед початком робіт відповідач виплачує позивачеві аванс в розмірі 50 % вартості робіт по договору, що складає 14 503,55 грн.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що оплата позивачеві за виконані роботи проводиться не пізніше 5 робочих днів після підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 2.8. Договору, сторони погодили, що при проведенні розрахунків за фактично виконані роботи відповідач утримає для формування гарантійного фонду 10% вартості виконаних робіт.

Згідно п. 2.9. Договору, кошти гарантійного фонду відповідач повертає позивачу в повному розмірі протягом 15 робочих днів після підписання акта введення в експлуатацію.

Відповідно до п. 3.1. Договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору.

Згідно п. 5.4. Договору у випадку порушення відповідачем строків оплати, за виключенням строку для перерахування авансового платежу, останній оплачує позивачеві пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Судом встановлено, що позивачем були виконані роботи на загальну суму 29 007,11 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 30.10.2009 р.

Відповідач на виконання п.2.4. Договору перерахував позивачеві суму авансу в розмірі 14 503,55 грн., що підтверджується банківською випискою від 31.05.12. Однак, як зазначає позивач інші 50 % вартості виконаних робіт відповідач не оплатив, внаслідок чого заборгував 14 503,56 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором підряду №П040809/2 від 04.08.2009 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 14 503,56 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 420,00 грн. пені, 1 034,24 грн. 3% річних та 2 256,76 грн. інфляційних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №П040809/2 від 04.08.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов виконав роботи на загальну суму 29 007,11 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 30.10.2009 р.

Обов'язок оплатити виконані роботи відповідач, враховуючи п.2.6. Договору, вчасно не здійснив та починаючи з 09.11.2009 р. прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 11 602,85 грн.

З матеріалах справи міститься лист Інспекції державного архітектурного контролю у Київській області від 25.05.2011 р. № 7/10-964, з якого вбачається, що 02.03.12 ТОВ «Тельбі»видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил № 00000701 від 02.03.12 на об'єкт рибопереробного комплексу, що знаходиться у Васильківському районі Київської області, с.м.т. Калинівка, вул. Залізнична, 49-А.

Таким чином, суму гарантійного фонду в розмірі 10 % від вартості робіт, що становить 2 900,71 грн., відповідно до п.2.9 Договору, відповідач зобов'язаний був повернути позивачеві до 24.07.2010 р., однак, останній свого обов'язку не здійснив, та починаючи з 24.07.10 прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 2900,71 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання зобов'язань у строки, встановлені договором підряду №П040809/2 від 04.08.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №П040809/2 від 04.08.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення 14 503,56 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1 420,00 грн. пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше, ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Позивачем надано розрахунок пені за період з 09.11.09 по 10.05.10 з суми боргу 11 602,85 грн. та за період з 24.07.10 по 22.01.11 з суми боргу по сплаті гарантійного фонду у розмірі 2900,71 грн.

Судом встановлено, що розрахунок пені з суми боргу 11 602, 85 грн. позивачем здійснено за період більший ніж 6 місяців, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим, суд здійснює перерахунок пені з суми боргу 11 602, 85 грн. за період з 09.11.09 по 08.05.10, а з суми боргу 2 900,71 грн. за період з 24.07.10 по 22.01.11, який заявлено позивачем.

За розрахунком суду загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 406,97 грн., у зв'язку з чим, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1406,97 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 034,24 грн. 3% річних та 2 256,76 грн. інфляційних втрат, розрахованих позивачем з суми боргу 11 602, 85 грн. за період з 09.11.09 по 23.07.10 та з суми боргу 14 503,56 грн. за період з 24.07.11 по 15.05.12.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат. За перерахунком суду загальний розмір 3 % річних складає 1034,24 грн., а загальний розмір інфляційних втрат становить 2 256,76 грн.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі - 1 034,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі - 2 256,76 грн. з суми боргу 11 602, 85 грн. за період з 09.11.09 по 23.07.10 та з суми боргу 14 503,56 грн. за період з 24.07.11 по 15.05.12, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що на підставі платіжного доручення від 14.05.12 № 363 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1641 грн. З огляду на те, що відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання даного позову справляється судовий збір у розмірі 1609,50 грн., суд приходить до висновку, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому ніж встановлено законом. За таких підстав, надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 31, 50 грн., відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 та п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б, код 31779534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 45, кв. 72, код 30965042) 14 503 (чотирнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 56 коп. - заборгованості, 1 406 (одну тисячу чотириста шість) грн. 97 коп. - пені, 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 24 коп. - 3% річних, 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 76 коп.- інфляційних втрат та 1 608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 41 коп. - судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" (03057, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 45, кв. 72, код 30965042) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., сплачену на підставі платіжного доручення від 14 травня 2012 року № 363.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.12

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Капцова Т.П.