Рішення № 25127723, 03.07.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/34/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.12 Справа № 5009/1490/12

м. Запоріжжя

За позовом: Бердянського міжрайонного прокурора (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Дюміна, 61)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Бердянська міська Рада Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської Ради, 2, ідентифікаційний код 20525153)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

про стягнення боргу в сумі 6 618, 07 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Садовій М.П.

Представники:

від прокуратури: Тронь Г.М., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 84 від 30.04.2010р.

від позивача: Гордієнко О.О., головний спеціаліст відділу представництва інтересів виконкому в судах юридичного управління, довіреність № 01-0269/40 від 13.01.2012р.

від відповідача: не з'явився

Бердянського міжрайонній прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Бердянської міської ради Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором оренди земельної ділянки від 05.09.2007р. в сумі 6 618,07 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 20.04.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 93, 96 Земельного кодексу України, ст. 18, 19, 24, 32, 35 Закону України "Про оренду землі", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 526, ч. 1 ст. 624, 629 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 15, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1490/12 (провадження № 3/34/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 21.05.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалами суду від 21.05.2012р. та від 07.06.2012р. розгляд справи відкладався відповідно на 07.06.2012р. об 11 годині 00 хвилин та на 14.06.2012р. о 12 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду від 14.06.2012р. строк розгляду спору по справі № 5009/1450/12 (провадження № 3/34/12) продовжений до 05.07.2012р. та перенесено розгляд справи на 03.07.2012р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 03.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 06.07.2011р.

Під час розгляду справи прокурор та представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві № 45/5 від 04.04.2012р., та просять суд стягнути з відповідача на користь Бердянської міської ради Запорізької області заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 05.09.2007р. у розмірі 6 618,07 грн., а саме 6 489,37 грн. основної заборгованості та 128,73 грн. пені.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог зокрема зазначили, що рішенням Бердянської міської ради від 26.07.2007 № 15 "Про передачу в оренду земельних ділянок", ПП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку площею 0,1263 га, розташовану по АДРЕСА_2), для будівництва автостоянки, строком до 01.06.2012р.

На підставі цього рішення 05.09.2007р. між позивачем та ПП ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, який 14.12.2007р. зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі вчинено запис за № 040726500476.

ПП ОСОБА_1 в порушення умов п.11 договору оренди землі несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює оплату оренди.

Станом на 19.03.2012р. відповідач має заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою за період з лютого 2010 року по січень 2012 року включно у розмірі 6 489,34 грн.

Також, прокурор та позивач просять суд стягнути з відповідача пеню в сумі 128,73 грн. відповідно до п. 14 Договору та ст. 549, 611 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

21.05.2012р. до суду надійшло клопотання ПП ОСОБА_1 від 17.05.2012р. про відкладення розгляду справи, призначеної на 21.05.2012р., у зв'язку з наміром відповідача сплатити заборгованість у повному розмірі.

Клопотання відповідача судом було задоволено, проте в наступні судові засідання 07.06.2012р., 14.06.2012р. та 03.07.2012р. відповідач не з'явився, про неможливість прибуття в судові засідання суд не повідомив.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012) в пункті 3.9.2 роз'яснив, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані прокурором та позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши прокурора та представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2007р. двадцять п'ятою сесією п'ятого скликання Бердянської міської ради Запорізької області прийнято рішення № 15 "Про передачу в оренду земельних ділянок".

Зазначеним рішенням Запорізька міська рада, зокрема, вирішила:

Затвердити проект відведення земельної ділянки та передати в короткострокову оренду за рахунок земель міста:

ПП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) земельну ділянку, площею 0,1263 га., розташовану по АДРЕСА_2), для будівництва автостоянки, строком до 01.06.2012р. (п.3, 3.5 Рішення).

05.09.2007р. між Бердянською міською радою Запорізької області (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди землі, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для будівництва автостоянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, земельна ділянка передається в оренду на підставі п. 3.5 рішення двадцять п'ятої сесії V скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 26.07.2007р. № 15 "Про передачу в оренду земельних ділянок".

Згідно із п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,1263га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою Бердянського міського управління земельних ресурсів № 928 від 22.08.2007р. становить 85 310,01 грн. (п. 5 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено строком до 01.06.2012р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно із п. 9 Договору, річна орендна пата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення тридцять третьої (ІІ частина) сесії міської ради четвертого скликання від 30.12.2004р. № 1 "Про затвердження переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянськ".

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( п. 10 Договору).

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Орендодавця: Місцбюджет, м. Бердянськ 13050500, рахунок № 33219815700011, код ЄДРПО23787244, код платежу 13050500 в Управлінні державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015. Строки внесення орендної плати не є сталими і змінюються згідно з Законом України "Про державний бюджет".

Згідно із п. 28 Договору, Орендодавець має право вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 43 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий -в орендаря, третій -в органі, який провів його державну реєстрацію .

Невід'ємними частинами договору є:

план або схема земельної ділянки;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Договір зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомзему України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2007р. за № 040726500476.

Земельна ділянка передана відповідачу за актом прийому-передачі від 05.09.2007р.

Відповідно до Витягу (Довідки) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 22.08.2007р. № 928, загальна грошова оцінка землі площею 0,1263 га за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Піонерська, що надана у користування ОСОБА_1, складає 85 310,01 грн. Нормативна оцінка станом на 01.01.2007р. підлягає індексації на коефіцієнт 1,035 за 2005-2006р. (постанова КМУ № 783 від 12.05.2000р. зі змінами).

Згідно абзацу 5 листа Державного комітету України із земельних ресурсів (Держкомзем) № 641/22/6-10 від 11.01.2010р., нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Держкомлісгоспу, Держводгоспута УААН від 27.01.2006р. № 19/16/22/11/17/12, зареєстрованого в Мін'юсті 05.04.2006р. за № 386/12263, підлягає індексації станом на 01.01.2010р. на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 рік -1,028, за 2008 рік -1,152 та за 2009 рік -1,059.

Відповідач свої зобов'язання за п. 11 Договору оренди землі від 05.09.2007р. виконав не в повному обсязі та не сплатив 2 214,68 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII "Про прокуратору", при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурором правомірно визначено Бердянську міську раду Запорізької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди землі від 05.09.2007р.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною1 статті 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані:

а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Згідно ч.1 ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 21 цього ж Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил;

дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються;

своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про оренду землі", спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно ч. 1, 2 ст. 904 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, згідно п. 9 Договору, річна орендна пата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % (один відсоток) від її нормативної грошової оцінки (на підставі рішення тридцять третьої (ІІ частина) сесії міської ради четвертого скликання від 30.12.2004р. № 1 "Про затвердження переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянськ".

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( п. 10 Договору).

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним на рахунок Орендодавця: Місцбюджет, м. Бердянськ 13050500, рахунок № 33219815700011, код ЄДРПО23787244, код платежу 13050500 в Управлінні державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015. Строки внесення орендної плати не є сталими і змінюються згідно з Законом України "Про державний бюджет".

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором оренди землі від 05.09.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Прокурором та позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 6 489,34 грн. (за період з лютого 2010 року по січень 2012 року включно), а також пеню в сумі 128,73 грн., нараховану за кожен місяць вказаного періоду.

Зазначені розрахунки визнаються судом невірними.

Зокрема, у розрахунках орендної плати допущено помилку: замість річної орендної плати у розмірі 1 % (один відсоток) від нормативної оцінки землі, що передбачено п. 9 договору оренди землі від 05.09.20007р., прокурором та позивачем взято річну орендну плату у розмірі 3 % (три відсотка) від її нормативної оцінки.

При цьому прокурор та позивач посилаються на розрахунки орендної плати за землю за 2008-2010р. та лист начальника фінансового управління виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області Абросімова А.М. від 25.03.2008р. № 471 на адресу ОСОБА_1

Проте, прокурором та позивачем не враховано, що у зазначеному листі начальника фінансового управління виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області саме і пропонується ОСОБА_1 укласти додаткові угоди до діючих договорів оренди землі у частині зміни орендної плати за землю.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється згідно з методикою розрахунку орендної плати. Ця методика та порядок використання орендної плати для земель, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюються в договорі відповідно до Закону України "Про плату за землю" (статті 15 та 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Законом України від 3 червня 2008 року №309-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорії земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди від 05.09.2007р. (п.13) передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Такої правової позиції придержується Верховний Суд України (постанови від 6 грудня 2010 № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011 № 7/105-10 (30/234-09), від 30.05.2011 № v0216312-11, від 04.07.2011 № 41/81пд).

Оскільки зміни до п. 9 договору оренди землі від 05.09.2007р. не вносились, нарахування річної орендної плати у розмірі 3 % (три відсотки) від нормативної оцінки землі замість передбаченого цим пунктом договору розміру річної орендної плати у розмірі 1 % (один відсоток) від її нормативної оцінки є незаконним.

Відтак, правомірним є наступне нарахування орендної плати:

за період з лютого по грудень 2010 року: 85 310,01 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1 % = 1 107,34 / 12 х 11 = 1 015,06 грн.;

за період з січня по грудень 2011 року: 85 310,01 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1 % = 1 107,34.;

за січень 2012 року: 85 310,01 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1 % = 1 107,34 / 12 = 92,28 грн.

Відтак, стягненню основного боргу в цій частині за період з лютого 2010р. по січень 2012р. включно підлягає сума в розмірі 2 214,68 грн. (1 015,06 + 1 107,34 + 92,28).

Відповідно, в задоволенні вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 4 274,66 грн. (6 489,34 -2 214,68) слід відмовити.

Невірним є і розрахунок пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України стягнення пені обтяжено 6 місячним строком.

Відповідно до п. 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі, яка не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку, тобто 120 відсотків облікової ставки НБУ суми заборгованості за кожен день прострочення.

Прокурором та позивачем в цій частині заявлено до стягнення 128,73 грн. пені за період з січня 2011р. по січень 2012р. включно.

Правомірним є наступне нарахування пені:

За 2011 рік орендна плата складає 1 107,34 грн.: 85 310,01 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1 % = 1 107,34, по місяцям 2011р.:

січень - листопад - 92,28 грн.

грудень -92,26 грн.

За січень 2012 року: 85 310,01 х 1,035 х 1,028 х 1,152 х 1,059 х 1 % = 1 107,34 / 12 = 92,28 грн.

Орендна плата вноситься щомісяця до 30 числа місяця, наступного за звітним (п. 11 Договору).

Отже, за несплату платежу за січень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 04.03.2011р. по 02.09.2011р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за лютий 2011р. в сумі 92.28 грн. з 31.03.2011р. по 29.09.2011р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за березень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 01.05.2011р. по 30.10.2011р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за квітень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 31.05.2011р. по 29.11.2011р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за травень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 01.07.2011р. по 30.12.2011р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за червень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 31.07.2011р. по 29.01.2012р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за липень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 31.08.2011р. по 29.02.2012р. (183 дні) пеня складає 7,17 грн.;

за несплату платежу за серпень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 01.10.2011р. по 19.03.2012р. (171 день) пеня складає 6,69 грн.;

за несплату платежу за вересень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 31.10.2011р. по 19.03.2012р. (141 день) пеня складає 5,52 грн.;

за несплату платежу за жовтень 2011р. в сумі 92.28 грн. з 01.12.2011р. по 19.03.2012р. (110 днів) пеня складає 4,30 грн.;

за несплату платежу за листопад 2011р. в сумі 92.28 грн. з 31.12.2011р. по 19.03.2012р. (80 днів) пеня складає 3,13 грн.;

за несплату платежу за грудень 2011р. в сумі 92.26 грн. з 31.01.2012р. по 19.03.2012р. (49 днів) пеня складає 1,91 грн.;

за несплату платежу за січень 2012р. в сумі 92.28 грн. з 31.01.2012р. по 19.03.2012р. (49 днів) пеня складає 1,91 грн.

Відтак, стягненню пені в цій частині підлягає сума в розмірі 73,65 грн.

Відповідно, в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 55,08 грн. (128,73 -73,65) слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Бердянської міської ради Запорізької області (р/р 33212812700011, код платежу 13050200, код ЄДРПОУ 20525153, банк ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) грн. 68 коп. основного боргу з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 05.09.2007р. та 73 (сімдесят три) грн. 65 коп. пені.

3. В частині стягнення 4 274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 66 коп. основного боргу та в частині стягнення 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

5. Повне рішення складено 06.07.2012р.

Суддя В.М. Соловйов