Рішення № 25127671, 17.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.12 р. Справа № 5006/13/36/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Захарченко Г.В., Осадчої А.М., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс", Донецька обл., с. Молодіжне

до відповідача 1 : Приватного підприємства "Діоніс", м. Донецьк

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш", м. Донецьк

про: стягнення суми в розмірі 6756718грн. 26коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № 27/2012-юр. від 11.01.2012р.)

ОСОБА_2 (за наказом № 510 від 01.12.2011р.) - директор

ОСОБА_3 (за довіреністю № 456 від 25.04.2012р.);

ОСОБА_4 (за довіреністю № 27/2012-юр. від 11.01.2012р.)

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Климович В.П.- директор (згідно довідки № 101-753 від 08.02.2007р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс", Донецька обл., с. Молодіжне (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства "Діоніс", м. Донецьк про стягнення суми заборгованості в розмірі 8265273грн.00коп., індексу інфляції у розмірі 6491грн.10коп. та 3% річних у сумі 21725грн.91коп.

Ухвалою від 24.02.2012р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 14.03.2012р., сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.

13.03.2012р. Позивач надав через канцелярію суду заяву № 07/12-6-юр від 06.03.2012р., якою просив суд залучити до участі у справі в якості Відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», м. Донецьк обґрунтовуючи вимоги тим, що за договором про переведення боргу від 01.12.2011р. Приватним підприємством «Діоніс» на зазначену юридичну особу була переведена частина боргу за договором поставки № 4 від 03.11.2010р. у розмірі 5000000грн.00коп.

Заявою № 07/06-2юр від 06.03.2012р. Позивач просив суд стягнути з Приватного підприємства "Діоніс", м. Донецьк суму заборгованості у розмірі 6165273грн.00коп., індекс інфляції у розмірі 6491грн.13коп., 3% річних у розмірі 88332грн.06коп., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», м. Донецьк суму заборгованості в розмірі 2100000грн.00коп.

Ухвалою суду від 14.03.2012р. суд задовольнив клопотання Позивача та залучив до участі у справі у якості Відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Донпроммаш», м. Донецьк.

03.04.2012р. та 17.04.2012р. Позивач звернувся до суду з заявами про забезпечення позову, якими просив суд накласти арешт на майно відповідачів.

Заявою про уточнення позовних вимог від 17.04.2012р. Позивач, посилаючись на часткову оплату боргу, просив суд стягнути з Відповідача 2 суму заборгованості в розмірі 1600000грн.00коп., вимоги до Відповідача 1 залишилися незмінними.

25.04.2012р. Позивач, посилаючись на часткову оплату боргу, звернувся до суду з заявою № 1078-юр від 20.04.2012р., якою просив суд стягнути з Відповідача 2 суму заборгованості в розмірі 1150000грн.00коп., заявлені вимоги до Відповідача 1 залишилася незмінними.

26.04.2012р. Позивач надав додаткове письмове обґрунтування заяви про забезпечення позову, посилаючись на можливе перебування майна Відповідача 2 у банківській заставі, просив суд зобов'язати відповідачів надати інформацію про їх фінансовий стан, відносно перебування майна у банківській заставі. Клопотання про витребування вказаної інформації судом не задоволено за необґрунтованістю.

Заявою № 1204-юр від 10.05.2012р. Позивач остаточно визначився з розміром вимог до Відповідача 1 в частині інфляційних нарахувань та річних, а саме, просив суд стягнути з Відповідача 1 інфляційні у розмірі 1174грн.18коп. та 3% річних у сумі 22271грн.08коп.

17.05.2012р. Позивач заявою відмовився від позовних вимог до Відповідача 1 в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 1174грн.18коп. та 3% річних у сумі 22271грн.08коп., остаточно просив стягнути з Відповідача 1 суму основного боргу в розмірі 6165273грн.

17.05.2012р. Позивач надав заяву, якою остаточно просив суд стягнути з Відповідача 2 суму боргу в розмірі 568000грн.00коп.

Клопотанням, наданим через канцелярію суду 18.04.2012р., Відповідач 1 просив суд зупинити провадження по справі до закінчення кримінальної справи в ході якої була вилучена вся первинна бухгалтерська документація підприємства або одночасно витребувати ці документи у слідчого СВ ВНМ Бута М.С.

27.04.2012р. Відповідач 1 повторно звернувся з клопотанням про зупинення провадження по справі, представивши ксерокопії протокол обшуку та відповідь слідчого СВ ВНМ про неможливість повернути витребувані печатку та бухгалтерські документи через їх направлення на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Під час судових засідань Відповідач 1 посилався на неможливість звірити розрахунки з Позивачем через вилучення слідчими органами первинної бухгалтерської документації підприємства.

Відповідач 2 проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 1062 від 03.04.2012р., посилаючись на графік оплати заборгованості від 22.11.2011р. вважає, що позивачем невірно визначений строк виконання Відповідачем 2 свого грошового зобов'язання.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 27.04.2012р. розгляд справи призначений у колегіальному складі: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Захарченко Г.В. та Осадча А.М.

В судовому засіданні 17.05.2012р. Позивач та Відповідач 2 повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав зупинення провадження по справі, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Виходячи із змісту зазначеної норми, під „іншим судом" зокрема розуміється будь-який орган, що входить до складу судової системи України. Тієї ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 13 Інформаційного листа від 11.04.2005р. № 01-8/344.

Інформація про розгляд іншої справи підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, позовними заявами, тощо.

Судова колегія розглянула надане Відповідачем 1 клопотання про зупинення провадження у справі та залишила його без задоволення, оскільки Відповідач 1 не довів наявності для цього підстав, передбачених ст. 79 ГПК України. Докази, які підтверджують наявність пов'язаної зі справою № 5006/13/36/2012 іншої справи, що розглядається іншим судом, в матеріалах справи відсутні.

Судова колегія розглядає остаточні вимоги Позивача в редакції заяв від 17.05.2012р., право на подання яких передбачено ст. 22 ГПК України.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка в судове засідання представника Відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час судового засідання, істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

03.11.2010р. між Позивачем (постачальником) та Відповідачем 1 (покупцем) був укладений договір поставки № 4, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю побутову техніку в кількості, асортименті та по цінам, вказаним у даному договорі та додатках до нього та остаточно узгодженим у накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити оплату його договірної вартості.

Відповідно до п. 3.1 договору загальна кількість товару, що поставляється по даному договору, його часткове співвідношення по групам, видам, маркам та типам товару визначаються в накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, та прийнятих сторонами як документи, що мають силу специфікації у розумінні ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України.

Згідно із п. 7.1 договору ціни на товар, який поставляється по даному договору, вказуються в рахунках постачальника та остаточно узгоджуються сторонами в момент отримання товару шляхом підписання та скріплення печаткою товарно - транспортної накладної/накладної представника сторін. При цьому наявність печатки або по домовленості - відбитків штемпеля на приймо - здавальному документі, підписаному будь - яким із робітників сторін, або підпис уповноваженої на отримання товару особи свідчать про безумовне прийняття товару по даним цінам.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що сума договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії даного договору по всім накладним та орієнтовно складає 13000000грн.00коп. разом з ПДВ.

Відповідно до п. 8.1 договору покупець оплачує вартість товару на умова 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунків або узгодженої заявки.

Згідно із п. 12.1 договору цей договір вступає в силу з 03.111.2010р. та діє до 31.11.2011р.

Додатковою угодою № 1 від 09.12.2010р. до договору № 4 від 03.11.2010р. сторони внесли зміни в п. 8.1 договору, виклавши його в наступній редакції: покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яким є день підписання накладних. Крім того, зазначеною додатковою угодою був введений у дію Протокол узгодження ціни № 2 від 09.12.2010р., який є додатком до договору.

Додатковою угодою № 1/1 (2) від 14.01.2011р. до договору № 4 від 03.11.2010р. п. 7.2 договору викладений в остаточній редакції: сума договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником та прийнятого покупцем під час строку дії даного договору по всім накладним та орієнтовно складає 100000000грн.00коп.

Додатковою угодою № 7 від 10.06.2011р. до договору був введений у дію останній протокол узгодження цін № 7, а протокол узгодження цін № 6 від 11.05.2011р. був визнаний таким, що втратив свою силу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що ним на виконання п. 7.1 договору були виставлені Відповідачу 1 рахунки-фактури, які містили ціну товару, який був поставлений покупцю за видатковими накладними №17138 від 06.09.2011р., №17140 від 06.09.2011р., №17141 від 06.09.2011р., №17143 від 07.09.2011р., №17143 від 07.09.2011р., №17144 від 07.09.2011р., №17145 від 07.09.2011р., №17146 від 07.09.2011р., №17149 від 08.09.2011р., №17150 від 08.09.2011р., №17152 від 08.09.2011р., №17153 від 09.09.2011р., №17155 від 09.09.2011р., №17159 від 12.09.2011р., №17161 від 12.09.2011р., №17163 від 13.09.2011р., №17165 від 13.09.2011р., №17168 від 14.09.2011р., №17177 від 15.09.2011р., №17179 від 16.09.2011р., №17180 від 16.09.2011р., №17181 від 16.09.2011р., №17187 від 19.09.2011р., №17189 від 20.09.2011р., №17193 від 21.09.2011р., №17194 від 21.09.2011р., №17197 від 21.09.2011р., №17200 від 21.09.2011р., №17203 від 22.09.2011р., №17210 від 24.09.2011р., №17214 від 26.09.2011р., №17219 від 28.09.2011р., №17220 від 28.09.2011р., №17221 від 29.09.2011р., №17230 від 30.09.2011р., №17231 від 30.09.2011р., №17235 від 05.10.2011р., №17236 від 05.10.2011р., №17237 від 05.10.2011р., №17238 від 12.10.2011р., №17242 від 17.10.2011р., №17243 від 17.10.2011р., №17244 від 18.10.2011р., №17245 від 19.10.2011р., №17246 від 19.10.2011р., №17250 від 20.10.2011р., №17252 від 20.10.2011р., №17255 від 21.10.2011р., №17260 від 24.10.2011р., №17261 від 24.10.2011р., №17293 від 01.11.2011р., №17294 від 01.11.2011р., №17296 від 01.11.2011р., №17297 від 01.11.2011р., №17298 від 01.11.2011р., №17299 від 01.11.2011р., №17300 від 09.11.2011р., №17301 від 09.11.2011р., №17302 від 10.11.2011р., №17303 від 10.11.2011р., №17305 від 11.11.2011р., №17307 від 11.11.2011р. , №17308 від 11.11.2011р., №17310 від 14.11.2011р., №17318 від 14.11.2011р., №17320 від 15.11.2011р., №17323 від 15.11.2011р., №17327 від 16.11.2011р., №17328 від 16.11.2011р., №17329 від 16.11.2011р. Всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 11335248грн.00коп.

Позивач вказує на те, що товар, поставлений за накладною № 17138 від 06.09.2011р. був оплачений частково, внаслідок чого борг за цією накладною склав 49676грн.00коп., отже станом на 01.12.2011р. за Відповідачем 1 утворилась заборгованість у розмірі 11165273грн.00коп.

01.12.2011р. між Позивачем (кредитор), Відповідачем 1 (первісний боржник) та Відповідачем 2 (новий боржник) був укладений договір про переведення боргу, за цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору купівлі-продажу № 4 від 03.11.2010р., укладеного між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір).

Відповідно до п. 2 договору первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 5000000грн.00коп., що виник на підставі п. 1.1 - 1.2 основного договору), а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Згідно із п. 3 договору кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором, в свою чергу відповідно до п. 4 договору від 01.12.2011р. новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первісним боржником за основним договором.

Пунктом 7 договору сторони встановили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Так, договір про переведення боргу підписаний та скріплений печатками ТОВ "Донбас Плюс" с. Молодіжне, ПП "Діоніс", м. Донецьк та ТОВ "Донпроммаш", м. Донецьк

Після підписання договору про переведення боргу Відповідач 2 частково оплатив виниклу суму заборгованості за отриманий за договором поставки товар, сплативши за грудень - лютий 2011 року суму в загальному розмірі 2900000грн.00коп. В результаті цієї оплати неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в сумі 8265273грн.00коп., у зв'язку з чим борг Відповідача 1 складав 6165273грн.00коп., а борг Відповідача 2 - 2100000грн.00коп.

Позивач вимогою № 536 від 21.02.2012р. просив Відповідача 2 погасити виниклу суму заборгованості в розмірі 2100000грн.00коп. протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Листом № 1035 від 03.03.2012р., який є відповіддю на направлену Позивачем вимогу, Відповідач 2 з посиланням на узгоджений між Позивачем та Відповідачем 1 графік оплати заборгованості від 22.11.2011р. заперечив проти застосування Позивачем до виниклих правовідносин положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивач, вважаючи, що відповідачі не виконали свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатили отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні 17.05.2012р. Позивач остаточно просив суд стягнути з Відповідача 1 на користь Позивача борг у розмірі 6165273грн.00коп., з Відповідача 2 (з урахуванням часткового погашення боргу під час розгляду справи) суму боргу у розмірі 568000грн.00коп.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є стягнення з Відповідача 1 суми заборгованості у розмірі 6165273грн.00коп., з Відповідача 2 суми заборгованості в розмірі 568000грн.00коп.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Оцінивши зміст договору № 4 від 03.11.2010р., суд дійшов до висновку, що укладений між Позивачем та Відповідачем 1 правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України). Укладений між сторонами договір про переведення боргу від 01.12.2011р. підпадає під правове регулювання ст.ст. 520-522 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем 1 договору № 4 від 03.11.2010р. у Позивача виник обов'язок поставити товар, а у Відповідача 1 прийняти його та оплатити.

Поставлений у період з 06.09.11р. по 16.11.2011р. згідно видаткових накладних товар, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 11 від 01.11.2011р., № 9 від 01.09.2011р., № 10 від 01.10.2011р., прийнято уповноваженою особою Відповідача 1, що підтверджується підписами вказаних осіб та відбитком печатки в графі „Отримав" на накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, поставлені без згоди покупця товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди Відповідача 1 щодо належності виконання Позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання Позивач виконав у відповідності з умовами договору № 4 від 03.11.2010р.

Факт отримання товару не спростований Відповідачем 1 під час судових засідань, тобто спір з цього питання між сторонами відсутній.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у п. 8.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.12.2010р.. визначили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яким є день підписання накладних.

Оскільки товар був поставлений і відповідно отриманий Відповідачем 1 ще у період вересень - листопад 2011р., то строк повної оплати його вартості на час звернення Позивача до суду наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Право вимоги Позивача до Відповідача 2 щодо оплати грошового зобов'язання у розмірі 5000000грн. виникло на підставі договору про переведення боргу б/н від 01.12.2011р.

Як вже зазначалося, 01.12.2011р. ТОВ "Донбас Плюс" с. Молодіжне, ПП "Діоніс", м. Донецьк та ТОВ "Донпроммаш", м. Донецьк уклали договір про переведення боргу, внаслідок укладення якого ТОВ "Донпроммаш", м. Донецьк прийняло на себе зобов'язання зі сплати суми заборгованості за договором № 4 від 03.11.2010р. в сумі 5000000грн.

Статтями 520, 521 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу, якою встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, правочин про заміну боржника у зобов'язанні не є новим зобов'язанням у розумінні норм ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України та ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України. А заміна сторони у зобов'язанні є лише правовою конструкцією зміни складу учасників правовідносин, яка не змінює суті зобов'язання.

Переведення боргу на нового боржника, так само як і заміна кредитора, є внутрішньою зміною у зобов'язанні, а тому заміна особи боржника не впливає на обсяг його прав та обов'язків, як сторони у зобов'язанні, тобто п. 8.1 договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 09.12.2010р. має таку саму силу для нового боржника, як і для первісного боржника.

Оскільки терміни виконання зобов'язань за господарським договором поставки № 4 від 03.11.2010р, укладеним між Позивачем та Відповідачем 1 наступили, то обов'язком Відповідача 2 по справі є виконання зобов'язань первісного боржника перед Позивачем на суму, вказану в договорі від 01.12.2011р., а саме - 5000000грн.

Посилання Відповідача 2 на графік погашення заборгованості від 22.11.2011р., як домовленість сторін щодо зміни строків оплати, колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13.5 договору поставки № 4 від 03.11.2010р. Позивач та Відповідач 1 дійшли згоди, що додаткові угоди та доповнення до даного договору є його невід'ємною частиною та мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (при наявності).

Таким чином сторони, передбачивши порядок внесення змін у договір, надали даній умові договору статусу істотної, а значить і обов'язковою для виконання сторонами.

Так, сторони додатковою угодою № 1 від 09.12.2010р. до договору змінили порядок оплати товару, обумовивши обов'язок покупця оплатити вартість поставленого товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати передачі товару покупцю, яким є день підписання накладних. Дана додаткова угода оформлена належним чином, складена в письмовій формі, підписана уповноваженими представниками обох сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств.

Дослідивши представлений суду графік погашення заборгованості від 22.11.2011р. суд встановив, що він підписаний в односторонньому порядку лише директором ПП «Діоніс» та скріплений печаткою цього підприємства.

Отже, вказаний графік погашення заборгованості не може вважатися домовленістю сторін щодо зміни строків оплати, оскільки він не оформлений належним чином згідно умов п.13.5 договору.

Крім того слід відзначити, що в матеріалах справи наявна лише не засвідчена ксерокопія вказаного графіку.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, Відповідач 2 частково оплатив суму боргу, перерахувавши на рахунок Позивача суму в розмірі 4432000грн.00коп. наступним чином: в період з грудня 2012р. по лютий 2012р. суму в розмірі 2900000грн.00коп., за період з 22.03.2012р. по 27.03.2012р. суму в розмірі 500000грн.00коп., за період з 17.04.2012р. по 20.04.2012р. суму в розмірі 450000грн.00коп., станом на 17.05.2012р. оплачена сума в розмірі 582000грн.00коп. Таким чином, за Відповідачем 2 значиться заборгованість у розмірі 568000грн.00коп., яку остаточно і просить стягнути Позивач.

В матеріалах справи наявний двосторонній акт звірки взаємних розрахунків між Позивачем та Відповідачем 2, скріплений печатками підприємств без заперечень, відповідно до якого станом на 19.04.2012р. заборгованість Відповідача 2 складає 1150000грн.00коп., без врахування оплати на суму 582000грн.00коп.

Під час судового засідання 27.04.2012р. представник Відповідача 2 не заперечив наявність боргу перед Позивачем у розмірі 568000грн.00коп

В свою чергу Відповідачем 1 виникла сума боргу в розмірі 6165273грн.00коп. взагалі не оплачена.

Доводи Відповідача 1 стосовно того, що в ході процедури обшуку у кримінальній справі була вилучена вся документація з первинного бухгалтерського обліку ПП «Діоніс», у зв'язку з чим він не може точно визначити суму заборгованості перед Позивачем за договором поставки та провести з ним звірку розрахунків, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Представлена Відповідачем 1 у підтвердження вказаних обставин не засвідчена належним чином ксерокопія протоколу обшуку від 29.11.2011р. лише свідчить про те, що обшук мав місце за фактичним місцезнаходженням ТОВ "Донпроммаш", м. Донецьк з метою витребування за постановою суду документів фінансово-господарської діяльності ТОВ "Донпроммаш" та ПП «Діоніс», ТОВ «Універсал-2005».

Надана суду Відповідачем 1 відповідь слідчого ОВД СВ ПМ ДПА в Донецькій області від 24.04.2012р. за його запитом стосується документів, виїмка яких проведена за адресою ТОВ "Донпроммаш".

В той же час по даній справі судом досліджується наявність заборгованості, що виникла на підставі господарських відносин між ПП «Діоніс» та ТОВ "Донбас Плюс" за договором поставки № 4 від 03.11.2010р. Докази, які підтверджують вилучення слідчими органами всієї бухгалтерської документації Відповідача 1, що пов'язана з його правовідносинами з Позивачем за договором поставки № 4 від 03.11.2010р., в матеріалах справи відсутні.

Сторони вільні у наданні господарському суду своїх доказів і доведенні їх переконливості. Відповідач 1 не позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, витребувати відомості з банківських установ відносно здійснених оплат, звернутися до податкового органу для ознайомлення з необхідною документацією, тощо.

Проте Відповідач 1 не скористався наданим йому правом. Більш того, в матеріалах справи наявний двосторонній акт звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем 1, який підписаний директорами та скріплений печатками підприємств без заперечень, відповідно до якого станом на 01.12.2011р. на користь Позивача значиться сальдо у розмірі 6165273грн.00коп., тоді як обшук, в ході якого, як стверджує Відповідач 1, була вилучена вся первинна бухгалтерська документація підприємства, відбувся 29.11.2011р., тобто ця подія мала місце раніше звірки розрахунків.

Під час судового засідання 27.04.2012р. директор ПП «Діоніс» особисто підтвердив, що сума основного боргу перед Позивачем складає 6165273, 00грн., оплата вказаного боргу після 01.12.2011р. (дата складання двостороннього акту звірки розрахунків) не здійснювалася.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача 1 та Відповідача 2 перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, докази сплати Відповідачем 1 суми заборгованості в розмірі 6165273грн.00коп., Відповідачем 2 суми заборгованості в розмірі 568000грн.00коп. суду не представлені, вимоги Позивача в цій частині вимог є правомірними та доведеними.

17.05.2012р. позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог до Відповідача 1 в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1174грн.18коп. та 3% річних у розмірі 22271грн.08коп., розмір яких остаточно просив стягнути у заяві № 1204-юр від 10.05.2012р. Повноваження представника позивача на вчинення даної процесуальної дії перевірені судом.

У зв'язку з відмовою від позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних, відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині цих вимог підлягає припиненню.

Як зазначалося, Позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про забезпечення позову, яке оплачене судовим збором, шляхом накладення арешту на майно Відповідача 1 та Відповідача 2.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на можливе відчуження відповідачами належного їм майна, тривале ухилення відповідачів від виконання зобов'язань, на своє скрутне фінансове становище, викликане довготривалим не виконання відповідачами своїх зобов'язань, що призвело до необхідності отримання від банку грошових коштів у позику шляхом укладання кредитного договору. На підтвердження вказаних обставин Позивачем наданий кредитний договір з ПАТ «Апекс-Банк» від 09.02.2011р.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Одночасно суд зазначає, що господарське судочинство передусім здійснюється на засадах змагальності сторін, що передбачає свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Однак позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на все майно відповідачів, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Позивачем не доведено, що укладання 09.02.2011р. між ПАТ «Апекс-Банк» та Позивачем кредитного договору № ЮКЛ/090211/1 від 09.02.2011р. відбулося саме з вини відповідачів. Спірні поставки мали місце протягом вересня - листопада 2011р., в той час як кредитний договір укладений 09.02.2011р. Доказів наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, Позивачем суду не надано.

Платоспроможність Відповідача 2 підтверджується частковим погашенням ним заборгованості перед Позивачем після порушення провадження у справі у розмірі 1532000грн.00коп.

Позивач просить накласти арешт на майно відповідачів, без його визначення. Зокрема, відсутність позовних вимог безпосередньо відносно рухомого або нерухомого майна відповідачів, визначена ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умова застосування забезпечення - унеможливлення або утруднення виконання рішення - в даному випадку не може вважатися доведеною, тим більше, що жодних доказів наявності намірів Відповідачів здійснити відчуження такого майна з метою ухилення від виконання грошових зобов'язань перед Позивачем не надано.

Доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову не надано.

Оскільки, позивач не довів суду такого обґрунтовування, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття запобіжних заходів для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог. Однак, так як часткова оплата заявленої суми боргу в сумі 1532000грн.00коп. здійснена Відповідачем 2 вже після звернення Позивача до суду, в цій частині судові витрати покладаються судом на Відповідача 2, оскільки спір у даному випадку виник внаслідок прострочки боржника з виконання своїх обов'язків.

При цьому, враховуючи максимальний розмір судового збору, що був сплачений Позивачем, суд здійснюючі розподіл судового збору між відповідачами виходив із процентного співвідношення щодо кожного заявленого до них розміру позовних вимог.

Питання повернення сплаченого судового збору вирішується відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір", за приписами якої сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в тому числі у разі закриття провадження у справі. Відповідно до ч. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011р. N 01-06/1175/2011, зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у ч. 1 ст. 80 (припинення провадження у справі). Враховуючи відмову від позову в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1174грн.18коп. та 3% річних у розмірі 22271грн.08коп. та припинення провадження у справі в цій частині вимог, сплачений позивачем судовий збір в цій частині вимог у розмірі 727грн. 50коп. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 520, 521, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс", Донецька обл., с. Молодіжне до Приватного підприємства "Діоніс", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш", м. Донецьк про стягнення 6756718грн. 26коп., у тому числі з Приватного підприємства "Діоніс", м. Донецьк основного боргу в сумі 6165273грн.00коп., інфляційних витрат у сумі 1174грн.18коп., 3% річних у сумі 22271грн.08коп.; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш", м. Донецьк основного боргу в розмірі 568000грн.00коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Діоніс" (юридична адреса: 83015, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 145А, код ЄДРПОУ 31420548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (юридична адреса: 85710, Донецька обл.., Волноваський р-н, с-ще Молодіжне, код ЄДРПОУ 31471849) суму основного боргу в розмірі 6165273грн.00коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47478грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпроммаш" (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, будинок 20-Б, код ЄДРПОУ 31297292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (юридична адреса: 85710, Донецька обл., Волноваський р-н, с-ще Молодіжне, код ЄДРПОУ 31471849) суму основного боргу в розмірі 568000грн.00коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 16171грн. 80коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "Діоніс" м. Донецьк інфляційних нарахувань у розмірі 1174грн.18коп. та 3% річних у розмірі 22271грн.08коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбас Плюс" (юридична адреса: 85710, Донецька обл., Волноваський р-н, с-ще Молодіжне, код ЄДРПОУ 31471849) сплачений платіжним дорученням № 91 від 14.02.2012р. судовий збір у розмірі 730грн. 20коп.

У судовому засіданні 17.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2012р.

Головуючий суддя Макарова Ю.В.

Суддя Захарченко Г.В.

Суддя Осадча А.М.