Рішення № 25127472, 04.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

04 липня 2012 р. Справа 7/34/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" м. Вінниця

до: Державного вищого навчального закладу "Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж" м. Могилів-Подільський Вінницька область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, м.Вінниця

про стягнення 452332,93 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Гнатовська Л.С.

Представники:

позивача : ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 72/12-Д від 12.04.2012 року.

відповідача : ОСОБА_3, представник, довіреність б/н від 03.07.2012 року.

третьої особи: ОСОБА_4, провідний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 15-40/4 від 04.01.2012 року.

ВСТАНОВИВ :

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заявлено позов про стягнення з Державного вищого навчального закладу "Могилів-Подільський економічний коледж" - 452 332,96 заборгованості (з яких 439 123,14 грн. - основний борг, 2 201,63 - 3 % річних, 11 008,16 грн. - пеня) в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору від 01.01.2012 року № 20М-П-Б-12-528 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Ухвалою від 20.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/31/2012/5003 та призначено до розгляду на 04.07.2012 року.

Одночасно судом з власної ініціативи залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву в якій він просить вважати доданий до позовної заяви розрахунок штрафних санкцій недійсним і з врахуванням наведеного у заяві перерахунку просить стягнути з відповідача 451 250,16 грн., з яких 439 123,14 грн. основний борг, 2 021,17 грн. 3 % річних, 10 105,85 грн. пеня.

Розглянувши вказану заяву, яка з огляду на її зміст розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, суд прийняв її до розгляду як таку, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.01.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" в особі директора Жмеринського управління газового господарства (Постачальник) та ДВНЗ "Могилів-Подільський економічний коледж" (Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 20М-П-Б-12-527 (а.с.8-12, т.1).

Згідно п.1.1 Договору його предметом являється зобов'язання постачальника постачати протягом 2012 року природний газ Споживачу в обсягах і порядку передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку 2 до Договору (п.2.1 Договору).

В п.2.6 Договору вказано, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначних у додатку № 1 до Договору.

В розділі 4 Договору сторонами врегульовано визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків.

Зокрема в п.4.1 зазначено, що розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійсснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання. Всього до оплати за 1000 куб.м. природного газу 3 923,28 грн., крім того ПДВ - 784,656 грн., всього з ПДВ - 4 707,936 грн. (п.4.2 Договору).

Згідно п.4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем 100 % авансовим платежем, який має бути здійснений Споживачем не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.5.3.3 Договору Споживач зобов'язувався оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах визначених Договором.

За твердженням позивача в результаті надання відповідачу послуг за договором та поставки останньому природного газу за період з січня 2012 року березень 2012 року в останнього утворилась заборгованість в розмірі 439 123,14 грн..

В підтвердження наведеного суду надано акти подачі-прийомки і реалізації газу, акт звірки взаємних розрахунків від 03.05.2012 року тощо (а.с.13-16, т.1).

Як вбачається із наведених документів протягом січня-березня 2012 року Постачальником поставлено природній газ Споживачу в об'ємі 94,335 тис.м.куб., з яких в січні - 35,214 м.куб., в лютому - 40,068 м.куб., в березні - 19,053 м.куб. загальною вартістю 444 123,14 грн. за який Споживач сплатив лише 5000,00 грн..

Таким чином розмір заборгованості відповідача складає 439 123,14 грн. (444 123,14- 5 000,00).

Наявність боргу в розмірі вказаному позивачем не заперечується відповідачем.

В усних поясненнях наданих в судовому засіданні представник відповідача посилається на непроведення розрахунку в зв'язку з відсутністю фінансування.

Представник третьої особи в усних поясненнях щодо заявленого позову покладається на розсуд суду при прийнятті останнім рішення.

Непроведення розрахунку відповідачем за отриманий природній газ в добровільному порядку спонукала останнього звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі природного газу відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного газу, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Надаючи правову кваліфікацію договору від 01.01.2012 року № 20М-П-Б-12-528 суд з огляду на його зміст та положення цивільного законодавства приходить до висновку, що останній є змішаним оскільки містить елементи договору поставки та договору про надання послуг правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів щодо погашення боргу в сумі 439 123,14 грн. на день розгляду справи відповідач не надав позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 021,17 грн. 3 % річних (з 06.04.2012 року по 31.05.2012 року), пені в сумі 10 105,85 грн. (з 06.04.2012 року по 31.05.2012 року), за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності наведеного позивачем в заяві від 04.07.2012 року розрахунку пені, 3 % річних не виявлено помилок в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються в розмірах заявлених позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд враховує припис, який міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду з поміж іншого і у випадку зменшення позивачем розміру позовних вимог - у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 21,65 грн..

Також судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

04.07.2012 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Могилів-Подільський економічний коледж", вул.Василя Стуса, 58, м.Могилів-Подільський Вінницька область, 24000 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 04760727) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ВАТ "Вінницягаз", пров.Щорса, 24, м.Вінниця, 21012 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03338649) - 439 123 грн. 14 коп. - основного боргу, 2 021 грн. 17 коп. - 3 % річних, 10 105 грн. 85 коп. - пені, 9 025 грн. 01 коп. відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації ВАТ "Вінницягаз", пров.Щорса, 24, м.Вінниця, 21012 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03338649) судовий збір в розмірі 21 грн. 65 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 905 від 14.06.2012 року.

5. Дане рішення є підставою для повернення із Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації ВАТ "Вінницягаз" судового збору в розмірі 21 грн. 65 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 905 від 14.06.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 906 від 14.06.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/34/2012/5003 (а.с.7, т.1).

Повне рішення складено 07 липня 2012 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.