Рішення № 25127451, 02.07.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 липня 2012 р. Справа № 2/27/2012/5003

за позовом: Заступника Війського прокурора Львівського гарнізону (79008, м.Львів, пл.Соборна, 6) в інтересах держави в особі 11 окремого колійного загону 1 об''єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 8010, м.Червоноград, вул. Промислова, 3

до: Відкритого акціонерного товариства спеціалізованої будівельної компанії "Водпроект" 21100, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 13

про стягнення 25 640,40 грн. грошових коштів згідно умов договору.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін та прокуратури не з''явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Заступника Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі 11 окремого колійного загону 1 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 до Відкритого акціонерного товариства спеціалізованої будівельної компанії "Водпроект" про стягнення 25 640,40 грн. грошових коштів згідно умов договору №37-0200-2011 від 26.09.2011 р., з яких: 20 000,00 грн.- основного боргу, 371,80 грн. - 3% річних, 370,50 грн. інфляційних втрат , 1 898,10 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання та 3 000,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.05.2012 р. порушено провадження у справі №2/27/2012/5003 та призначено до розгляду в засіданні на 11.06.2012 р.

Ухвалою суду від 11.06.12 р. в зв''язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено до 02.07.12 р.

В судове засідання представники сторін та прокуратури не з''явились, відзив на позовну заяву та додаткові матеріали відповідачем не подано, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції господарського суду Вінницької області.

Поряд з цим, 15.06.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог (вх. № канцелярії суду 08-46/6983/12 р. від 15.06.2012 р.), якою останній зменшує суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу у зв'язку з добровільною оплатою відповідачем 5 000,00 грн. (на підтвердження чого надано належним чином завірену копію виписки по рахунку від 08.06.12 р.) та просить суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. основного боргу, а в решті позову вимоги просить залишити без змін.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

11 окремий колійний загін 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (далі по тексту - "Військова частина Т0200", "в/ч Т0200") є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту (далі по тексту - "ДССТ"), яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства інфраструктури України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану.

Статтею 19 Закону України "Про Державну спеціальну службу транспорту" визначено, що майно, яке закріплено за в/ч Т0200 є державною власністю, перебуває сфері управління Міністерства інфраструктури України, і належить їй на праві оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Для захисту порушеного права військова частина Т0200 ДССТ уповноважена виступати стороною у господарському суді, оскільки командир в/ч 7 200 несе повну відповідальність перед державою за стан та діяльність вказаної військової частини, а також за ефективне використання закріпленого за нею державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, і повинен вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних віййськовій частині, для чого діяти у відповідності із законом. Заступник військового прокурора Львівського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України, а саме, звертається з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі в/ч Т0200 ДССТ як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, оскільки невиконання зобов'язань щодо відшкодування в/ч Т0200 суми заборгованості за договором призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України.

Так, 26 вересня 2011 року між 11 окремим колійним загоном 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0200) (далі по тексту - "Позивач") та Відкритим акціонерним товариством "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (далі по тексту - "Відповідач") укладено договір №37-0200-2011 про виконання робіт по баластуванню та виправленню вузької колії щебеневим баластом (далі - "Договір").

Пунктом 1 Договору сторони передбачили, що Замовник (Відповідач) доручає, а в подальшому зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи, а Виконавець (Позивач) приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності до вимог цього Договору та кошторисної документації баластування та виправлення вузької колії щебеневим баластом.

Пунктом 10.1 визначено, що термін дії Договору встановлюється з дати його підписання і діє до повного та остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється Відповідачем на підставі підписаної сторонами довідки форми КБ-3 протягом 10 календарних днів з моменту підписання Акту виконаних робіт.

На підставі п. 5.3 Договору Відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі оплатити виконані Позивачем роботи.

У відповідності до Акту №1 приймання виконаних робіт від 31 жовтня 2011 року Позивачем всього виконано робіт на загальну суму 33 502,80 грн.

Жодних зауважень чи претензій від Відповідача щодо якості виконаних робіт на адресу Позивача не надходило.

Протягом січня - квітня 2012 р. Відповідачем було здійснено часткову проплату виниклого боргу на загальну суму 13 502,80 грн.

Всі умови Договору для проведення розрахунків Позивачем дотримані, проте повного розрахунку Відповідачем так і не здійснено.

Позивач намагався врегулювати спір з Відповідачем у досудовому порядку. Так, 10 січня 2012 р., 1 березня та 16 березня 2012 року Позивачем надіслано на адресу Відповідача претензії про погашення боргу за виконані роботи. Однак, Відповідачем не було надано відповіді на претензії Позивача.

Несплата в добровільному порядку Відповідачем заборгованості за виконані роботи змусило прокурора звернутись за захистом інтересів держави до суду.

Стосовно поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява (вх. № канцелярії суду 08-46/6983/12 р. від 15.06.2012 р.) в частині зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 20 640,40 грн.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 371,80 грн. - 3% річних, 370,50 грн. інфляційних втрат, 1 898,10 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання та 3 000,00 грн. штрафу.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроnово.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору №37-0200-2011 від 26.09.11 р. належним чином, що підтверджується обопільно підписаними актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт в. КБ- 3 за жовтень 2011 року, які містяться в матеріалах справи.

Згідно банківських виписок

- від 23.01.2012 р. на суму 1 502,80 грн.,

- від 03.03.2012 р. на суму 7 000,00 грн.,

- від 03.04.2012 р. на суму 5 000,00 грн.,

- від 08.06.12 р. на суму 5 000,00 грн Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача за виконані роботи кошти на загальну суму 18 502,80 грн.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 000,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 15 000,00 грн. за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 371,80 грн. - 3% річних, 370,50 грн. інфляційних втрат, 1 898,10 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання за період з 15.11.11. р. по 10.04.12 р. та 3 000,00 грн. штрафу в результаті чого дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.2. Договору сторони пердбачили, що за відмову від оплати робіт по цьому Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від договірної вартості робіт за кожний прострочений день, починаючи з наступного дня після визначеного в договорі дня оплати.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з наступними відповідними змінами та доповненнями розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ч. 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 371,80 грн. - 3% річних, 370,50 грн. інфляційних втрат та 1 898,10 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання за період з 15.11.11. р. по 10.04.12 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення штрафу слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Умовами договору підряду від 26.09.2011 року не передбачена письмова домовленість сторін щодо розміру та порядок стягнення штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 3 000,00 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 16.05.12 р. та від 11.06.12 р. відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку відзив на позовун заяву та доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог від 15.06.12 р.), в стягненні 3 000,00 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При покладенні судових витрат на відповідача суд також врахував рекомендації, які містяться в п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами в яких зазначено зокрема, що приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з того, що у разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.

Із приписів ст.4 Декрету КМ від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" не вбачається, що в даному випадку у відповідача є пільга по сплаті державного мита.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 547, 625, 629, 837, 853 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 15.06.12 р.).

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства спеціалізованої будівельної компанії "Водпроект" (21100, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 13, код ЄДРПОУ 01039607) на користь 11 окремого колійного загону 1 об''єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 (8010, м.Червоноград, вул. Промислова, 3, код ЄДРПОУ 33158337) 15 000,00 грн. - основного боргу, 371,80 грн. - 3% річних, 370,50 грн. інфляційних втрат та 1 898,10 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства спеціалізованої будівельної компанії "Водпроект" (21100, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 13, код ЄДРПОУ 01039607) в дохід Державного бюджету України - 1609,50 грн. - судового збору.

4. В стягненні 3 000,00 грн. штрафу відмовити.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі та прокурору рекомендованим листом.

Повне рішення складено 06 липня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокурору 79008, м.Львів, пл.Соборна, 6

3 - позивачу 8010, м.Червоноград, вул. Промислова, 3

4 - відповідачу 21100, м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 13