Ухвала суду № 25126762, 26.06.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-59534/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року

у справі № 2а-7664/08/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000770841/3 від 27 березня 2008 року, № 0000760841/3 від 27 березня 2008 року та № 0000750841/3 від 27 березня 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач правомірно, скориставшись положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), провів зарахування сплачених позивачем коштів в рахунок погашення його податкового боргу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року апеляційну скаргу Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000770841/3 від 27 березня 2008 року, № 0000760841/3 від 27 березня 2008 року та № 0000750841/3 від 27 березня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання своєчасності сплати нарахованих (узгоджених) сум податкових зобов'язань з податку на землю за період з 30 березня 2007 року по 21 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 3080/41-014/14308894 від 15 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000770841/3 від 27 березня 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 17 514,53 грн., № 0000760841/3 від 27 березня 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 246 363,40 грн., та № 0000750841/3 від 27 березня 2008 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 923 862,63 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 1 статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2535-XII) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із земельного податку.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, незважаючи на недотримання позивачем порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, відповідач не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу.

Крім того, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що 25 лютого 2008 року Господарським судом Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Однак, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 2343-XII) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу 24 статті 1 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З системного аналізу положень Закону № 2343-XII вбачається, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які виникли до, а виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі -Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не надали належної правової оцінки реквізиту «Призначення платежу»платіжного доручення № 1 від 20 вересня 2007 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.