Постанова № 25126308, 07.07.2012, Чернігівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
07.07.2012
Номер справи
2а/2570/1787/2012
Номер документу
25126308
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 2а/2570/1787/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2012 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Селивона О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» (далі-відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008-2009 роки у сумі 22035,17 грн. та пені в розмірі 4500,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на даному підприємстві за 2008-2009 роки становить - 1 робоче місце. Крім того позивач зазначає, що інваліди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали у відповідача не повних рік, у зв'язку з чим підприємство не виконало чотирьох відсотковий норматив працевлаштування інвалідів як у 2008, та і в 2009 роках, що тягне нарахування адміністративно-господарських санкцій. Відповідачем на час розгляду справи в суді адміністративно-фінансові санкції та пеня не сплачені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що відповідачем вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів. Так, у 2008 та 2009 роках на підприємстві працювало два інваліда - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За таких обставин відповідач вважає, що законодавчо правових обґрунтувань для задоволення позову позивача немає і просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008-2009 роках становить у відповідача 2 особи.

З матеріалів справи вбачається, згідно звіту (форма№10-ПІ) на підприємстві протягом 2008 року: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 53 особи; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 особи. Відповідно до списку працюючих інвалідів, який доданий до Звіту на підприємстві в 2008 році працювали 2 особи з обмеженими фізичними можливостями, а саме: ОСОБА_1 - відпрацював 12 місяців; ОСОБА_2 - відпрацював 12 місяців(а.с.9-10).

Відповідно до даних Звіту на підприємстві протягом 2009 року: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 47 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи. Відповідно до списку працюючих інвалідів, який доданий до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, на підприємстві у 2009 році працювали 2 особи з обмеженими фізичними можливостями, а саме: ОСОБА_1 - відпрацював 12 місяців; ОСОБА_2 - відпрацював 12 місяців(а.с.11-12).

Тобто норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008-2009 роках за Звітами виконано.

Проте в судовому засіданні встановлено, що на підприємстві у 2008 році дійсно фактично працювало два інваліда, але не повний рік. Так, гр. ОСОБА_1 був звільнений з посади - 23.04.2008 року, тобто інвалідом відпрацьовано лише 4 повних місяці, гр. ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія 31.07.2008 року, тобто інвалідом відпрацьовано 5 повних місяців, що підтверджується наказами № 13 та №34(а.с.18-19). У 2009 році інвалідом ОСОБА_1 відпрацьовано 2 місяці, що підтверджується наказом № 66 від 09.11.2009 року(а.с.20).

Вказана інформація також не заперечується відповідачем.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803 підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Доказів, що відповідачем щомісячно протягом 2008-2009 роки до центру зайнятості подавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, відповідачем суду не надано, що також підтверджується листом Ріпкинського районного центру зайнятості від 12.09.2011 року № 561 (а.с.74).

Таким чином, суд приходить до висновку, що подання до позивача неправдивих даних та неподання звітів до центру зайнятості дає суду всі підстави вважати, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2008-2009 роки відповідачем не виконаний.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом із тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Фонд оплати праці штатних працівників в 2008 році становить 504,8 тис. грн., а в 2009 році - 588,0 тис. грн.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2008 році становила 9524,53 грн., а у 2009 році - 12510,64 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для інваліда в 2008 році та 2009 році становить 22035,17 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 09.08.2010 року № 377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» з 10.08.2010 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,75 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в 2008 році в розмірі 2539,68 грн., а в 2009 році - 1961,25 грн.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

А отже, суд знаходить позов обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За наведених обставин, позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню повністю.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'є» (р/р 26002301102099 філія ЧОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 353553, код ЄДРПОУ 03796815) на користь Державного бюджету (р/р 3122230700421 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, отримувач Державний бюджет Ріпкинського району) адміністративно-господарських санкцій в сумі 22035 (двадцять дві тисячі тридцять п'ять) грн. 17 коп. та пені в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 93 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис І.І. Соломко

Згідно з оригіналом

Часті запитання

Який тип судового документу № 25126308 ?

Документ № 25126308 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 25126308 ?

Дата ухвалення - 07.07.2012

Яка форма судочинства по судовому документу № 25126308 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 25126308 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 25126308, Чернігівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 25126308, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 07.07.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 25126308 відноситься до справи № 2а/2570/1787/2012

Це рішення відноситься до справи № 2а/2570/1787/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 25126307
Наступний документ : 25126311