Постанова № 25126277, 05.07.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 липня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1250/12

16 год. 03 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скакун О.П.

за участю

секретаря судового засідання Юзька Я.В.

представників позивача Волошиної Т.Б., Сіногач С.В.

представників відповідача Іліки Р.І., Васійчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень -рішень

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень №0000240233 від 22 березня 2012 р. та №0000230233 від 22 березня 2012 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 30 березня 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" надіслало до ДПС в Чернівецькій області скаргу на податкові повідомлення-рішення №0000240233 від 22 березня 2012 р. та №0000230233 від 22 березня 2012 р. Позивач зазначив, що в процесі розгляду скарги ТОВ ВКФ «Балакком»ДПС в Чернівецькій області не було здійснено жодного аналізу стосовно факту здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «Балакком»із ТОВ «Добробут-05»за період липень-вересень 2011 р., а тому прийнято рішення про залишення скарги позивача без задоволення. Позивач вважає, що ДПС України пропустила строк надання відповіді на скаргу позивача, тому скарга повинна вважатись задоволеною, але відповідач будь-яких дій по відкликанню податкових повідомлень-рішень не вчинив. Щодо взаємовідносин ТОВ ВКФ «Балакком»із ТОВ «Добробут-05», то позивач зазначив, що отримання товару від ТОВ «Добробут-05»підтверджується первинними документами, які були надані при проведенні перевірки. Висновок податкового органу про встановлення заниження податку на додану вартість, а також завищення в податковій декларації за вересень 2011 р. зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 34956 грн. є неправомірним. Позивач стверджує, що відповідачем жодних доказів того, що ТОВ ВКФ «Балакком»або ТОВ «Добробут-05»під час укладання договорів завідомо діяли всупереч інтересам держави і суспільства в акті перевірки не досліджено. Позивач стверджує, що докази того, що видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Операції були фактично здійснені, підтверджені складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції і є підставою для формування податкового кредиту підприємства. Позивач вважає, що податкові накладні, надані ТОВ «Добробут-05»заповнені відповідно чинного законодавства. Позивач не погоджується з посиланням відповідача на фіктивність підприємництва, оскільки такий факт встановлюється в порядку кримінального судочинства. На думку позивача, неправомірними є вимоги відповідача щодо обов'язкової наявності у покупця сертифікатів відповідності товарів, а також товарно -транспортних накладних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідач зазначає, що 20 - денний термін розгляду скарги тривав з 24.04.2012 р. по 13.05.2012 р. Так як, 13 травня 2012 р. припало на вихідний день, то останнім днем розгляду скарги на думку відповідача є 14 травня 2012 р. Щодо договору № 022 від 28.07.2011 р. відповідач зазначив, що в первинних бухгалтерських документах, наданих позивачем для перевірки, відсутні обов'язкові реквізити, а саме не зазначено прізвище особи. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не представлено сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності офісних меблів, товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товару від постачальника до покупця.

Відповідач стверджує, що до перевірки було представлено договір підряду на будівельно-ремонтні роботи №1105-см/31 від 31.05.2011 р., первинні документи до якого також не мають обов'язкових реквізитів. Представлені на перевірку податкові накладні не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення, та відповідно ПДВ по вказаним податковим накладним не може бути віднесено до складу податкового кредиту. Відповідач зазначив, що вищезазначені договори та інші документи підписані ОСОБА_5, є незаконними, оскільки зазначена особа жодного відношення до ТОВ «Добробут-05»не мала. За результатами перевірки ТОВ «Добробут-05»встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків ТОВ ВКФ «Балакком»з ТОВ «Добробут-05».

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 29.02.2012 р. №029307,№029308, виданих ДПІ у м. Чернівці, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Балакком" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Добробут-05»за липень -вересень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 14 березня 2012 р. №532/23-3/30501814.(а.с. 19-35).

Актом перевірки встановлено порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 585891 грн., а також завищення значення рядка 20.2 податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 р. в сумі 34956 грн.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернівці винесено податкові повідомлення - рішення №0000230233 від 22 березня 2012 р., яким зменшено від'ємне значення суми ПДВ в розмірі 34956 грн. та №0000240233 від 22 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 878836.50 грн. (а.с. 36-37).

30 березня 2012 р. позивач подав скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення (а.с. 140-146). Рішенням ДПС у Чернівецькій області №1693/10/10-208 від 10.04.2012 р. податкові повідомлення рішення №0000240233 від 22 березня 2012 р. та №0000230233 від 22 березня 2012 р. залишені в силі, в задоволенні скарги позивача було відмовлено. 20 квітня 2012 р. позивачем було подано повторну скаргу до ДПС України, у задоволенні якої також було відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут-05»- Постачальником було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Балакком" - Покупцем договір №022 від 28 липня 2011р., згідно якого постачальник зобов'язується постачати товар для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (а.с. 38-40).

Виконання даного договору сторонами підтверджується первинними документами, а саме, видатковою накладною, податковими накладними, актом надання послуг із робіт по складанню меблів (а.с. 45-48).

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Балакком" -Замовником було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут-05»- Підрядником договір підряду на будівельно - ремонтні роботи №1105-см/31 від 31 травня 2011р., згідно якого Замовник виконує і здає роботи по ремонту офісних приміщень та будівельні роботи у виробничих приміщеннях.(а.с. 41-44).

На підтвердження укладення та реального виконання даного договору позивачем надано копії актів надання послуг про проведення робіт, податкові накладні, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (а.с. 49-139).

Відповідач при проведенні перевірки дійшов висновку, що надані на перевірку документи взаємовідносин позивача та ТОВ «Добробут-05» за формою та змістом не відповідають нормам чинного законодавства, не мають юридичної сили та доказовості первинного документа.

Дослідивши надані в судовому засіданні позивачем копії первинних документів, які також були предметом дослідження при проведенні перевірки податковим органом, суд доходить висновку про безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Укладаючи вищевказані угоди із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента вищевказаних договорів: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що був зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення вказаних операцій, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких відповідач не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 р. в сумі 34956 грн. та збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 878836.50 грн.

Так, з акту перевірки вбачається, що позапланову перевірку позивача було проведено згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України за наслідками перевірки іншого платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-05».

При проведенні перевірки позивача відповідач в акті перевірки посилається на акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-05», складений ДПІ у Подільському районі м.Києва. Зокрема, зазначається, що операції ТОВ «Добробут-05»та контрагентів -покупців, в тому числі ТОВ ВКФ "Балакком" не містять по суті своїй розумних економічних та інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Всі операції купівлі - продажу за ТОВ «Добробут-05»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Враховуючи те, що Акт перевірки є носієм доказової інформації, на підставі якого податковим органом виноситься податкове повідомлення -рішення, суд надає правову оцінку виключно обґрунтуванням, викладеним в акті перевірки.

Проаналізувавши обґрунтування акту перевірки, судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту, зазначивши в акті такі підстави: по -перше, нікчемність угод, укладених між ТОВ «Добробут-05»та ТОВ ВКФ "Балакком", по -друге, відсутність товарно -транспортних накладних та сертифікатів відповідності офісних меблів, по -третє, відсутність прізвища особи, яка склала первинні документи.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача про необхідність надання позивачем товарно - транспортних накладних та сертифікатів відповідності для підтвердження права на податковий кредит, оскільки ст. 198 Податкового кодексу України не ставить в залежність право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту від наявності такого виду документів.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст зазначених вище договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір позивача ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе:

що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти;

або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

З аналізу норм п.п. 198. 1., 198.2, 198.6. ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що позивач має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту у разі його підтвердження податковими накладними. Позивач не має права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту лише у випадку їх відсутності або оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечували факт наявності всіх податкових накладних, а також фактичної наявності придбаних офісних меблів та фактичного виконання будівельно - ремонтних робіт.

Проаналізувавши норми ст.201 Податкового кодексу України та детально дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що податкові накладні підписані та скріплені печаткою. Однак, не зазначено прізвища особи, яка підписала податкові накладні.

Податковим органом було встановлено, що директором ТОВ «Добробут-05»є ОСОБА_5

В судовому засіданні представники позивача наголошували на тому, що первинні документи могли бути підписані лише цією особою.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, доказів того, що підпис на податкових накладних вчинено не ОСОБА_5 податковим органом не надано.

Суд звертає увагу на те, що жодних посилань на пояснення директора ТОВ «Добробут-05» ОСОБА_5 акт перевірки як носій доказової інформації не містить, а, отже, зазначені пояснення не були досліджені під час проведення перевірки та не були обгрунтуванням при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Відповідачем пояснення директора ТОВ «Добробут-05»ОСОБА_5 надано лише під час судового розгляду справи та обгрунтовано ним заперечення на позов.

У зв'язку з цим, суд не бере до уваги пояснення директора ТОВ «Добробут-05»ОСОБА_5 як належний та допустимий доказ, у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірності податкових повідомлень -рішень.

Крім того, на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній, у кримінальній справі по даному факту триває досудове слідство. Суд не бере до уваги пояснення директора ТОВ «Добробут-05»ОСОБА_5, який за словами відповідача не має жодного відношення до даного підприємства, а тому підписані ним документи не мають юридичної сили, оскільки на момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину ОСОБА_5 чи іншої винної особи у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній. Підтвердженням цієї обставини є лише протокол допиту директора ТОВ «Добробут-05»ОСОБА_5 в якості свідка. Лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово - господарським операціям платників податків.

Надана суду постанова від лютого 2012 р. (дату встановити з копії документу неможливо) про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України за фактом створення невстановленими слідством особами ТОВ «Добробут-05»не дає підстав встановити вину будь -яких осіб.

Таке правозастосування відповідає практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами України при розгляді справ як джерело права.

Так, в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Відповідачем не доведено безпосереднього залучення позивача до зловживань у сфері оподаткування.

Зазначені у постанові правові позиції викладено в постановах Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1457/10/2470 від 20.12.2011р., №2а/57/11/2470 від 13.10.2011р., №2а/2270/713/11 від 04.08.2011р., №2а/0270/707/11 від 22.09.2011р.

Посилання відповідача на Постанову Верховного Суду України від 05 березня 2012 року є безпідставним, оскільки у справі судами встановлено, що особи заперечували взагалі свою участь у створенні та діяльності товариств. При розгляді даної адміністративної справи на підставі пояснень та протоколу допиту свідка ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_5 не заперечував того факту, що він є директором ТОВ «Добробут-05». Крім того, зазначено всі обставини, за яких він став директором підприємства. А підписання первинних документів не ОСОБА_5 потребує доведення в порядку кримінального судочинства, доказів чого відповідачем не надано.

З огляду на викладене, податкові повідомлення - рішення №0000240233 від 22 березня 2012 р., яким визначено завищення відємного значення ПДВ за вересень 2011 р. в сумі 34956 грн. та №0000230233 від 22 березня 2012 р., яким визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 878836.50 грн. є правомірними.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення строку розгляду скарги позивача ДПС України. В судовому засіданні позивач погодився з тим, що скаргу було розглянуто у строки, визначені чинним законодавством України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м. Чернівці не доведено правомірність своїх рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень №0000240233 від 22 березня 2012 р. та №0000230233 від 22 березня 2012 р.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка ДПІ у м. Чернівці.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернівці №0000240233 від 22 березня 2012 р. та №0000230233 від 22 березня 2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" судовий збір в розмірі 2146 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У судовому засіданні 05 липня 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 07 липня 2012 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 09 липня 2012 р.

Суддя О.П. Скакун