Постанова № 25125606, 27.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія Справа № 1170/2а-1228/12

Категорія статобліку 8.2.1

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 року м. Кіровоград

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі -Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 31.01.2012 р. №0000281700, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2012 року Фізична особа -підприємця ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 31.01.2012 року №0000281700, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4340,13 грн., в тому числі 4339,13 грн., за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними санкціями.

23.05.2012 року ухвалою суду, проголошеною у судовому засіданні, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача, яким є Світловодська об'єднана державна податкова інспекція на його правонаступника, яким є Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами відповідача, була проведена позапланова невиїзну документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносин з підприємством «Спецбуд -інвест»СМОІ «Злагода»за лютий -серпень 2011 року . За результатами перевірки складено відповідний акт перевірки від 19.01.2012 року №22/1700/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення від 31.01.2012 року №0000281700 (далі - оскаржувані податкові повідомлення -рішення).

Позивач не погоджується з висновками відповідача, що висновок щодо фактичного неотримання позивачем товарів вважаю безпідставним, оскільки на його обґрунтування використано лише пояснення ОСОБА_2, який здійснив реєстрацію цього підприємства за винагороду, жодною інформацією щодо діяльності підприємства, місцезнаходженням установчих документів, печатки та відповідальних осіб підприємства «Спецбуд -інвест»СМОІ «Злагоди»не володіє. Відтак дані пояснення не можуть розглядатися як належний і допустимий доказ у розумінні ст. 70 КАС України.

Висновок щодо порушення позивачем норм ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з підприємством «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода»є протиправним оскільки він є припущенням перевіряючих.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення є таким, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

У судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_3., який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився. Про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином. Враховуючи те, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, нез'явлення якого у судове засідання, за умови належного повідомлення про його проведення, не є перешкодою для подальшого розгляду справи, на підставі норм ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позов (а.с. 129 -132), в яких він зазначив, що позивачем отримано податкову вигоду шляхом формування «штучного»податкового кредиту від підприємства «Спецбуд -інвест»СМОІ «Злагода»на суму П?ДВ 4339,13 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 4339,13 грн., являючись «вигодонабувачем», в зв'язку з чим, підлягає донарахуванню грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4339,13 грн., в тому числі за травень 2011 року 4339,13 грн.

Відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні його позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з наступних підстав.

19.01.2012 року головним державним податковим ревізором -інспектором відділу контрольно -перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб -інспектором податкової служби першого рангу ОСОБА_4, на підставі наказу відповідача від 17.01.2012 року (а.с. 133) та повідомлення від 17.01.2012 року №341/10 (а.с. 134) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством «Спецбуд -інвест»СМОІ «Злагода»за лютий -серпень 2011 року. В результаті проведення перевірки було складено відповідний акт перевірки від 19.01.2012 року № 22/1170/НОМЕР_1 (а.с. 13 - 23).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено: - вимоги ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ФОП ОСОБА_1 з підприємством «Спецбуд -інвест»СМОІ «Злагода»;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за травень 2011 року, які підлягають під визначення ст.22, ст. 185, ст. 134, ст. 135, ст. 138, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято: податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 31.01.2012 року №0000281700, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання 4340,13 грн., із них за основним платежем 4339,13 грн., із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн., із податку на додану вартість (а.с. 24).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі пп. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Судом встановлено, що 21.03.2011 року між ТОВ «Юг -Спецгидроенергомонтаж»(Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) укладено договір №25/2011 на виконання оздоблювальних робіт на сходах №5 реконструкції системи осушення проточності частини гідротурбін Кременчуцької ГЕС. З даного договору вбачається, загальна суму договору визначена у відповідності до договірної ціни, вартість робіт складає 47135,52 грн. з ПДВ 20% складає 9427,10 грн. (а.с. 34 -36).

Відповідно до договірної ціни на виконання оздоблювальних робіт на сходах №5 реконструкції системи осушення проточної частини гідротурбін Кременчуцький ГЕМ?С, складає 56,56262 грн. (а.с. 47 -48).

На виконання даного договору позивачем надано до суду наступні підтверджуючі документи: а саме, акт №1 приймання виконання будівельних робіт за травень 2011 року, вартість будівельних робіт по будові з урахуванням ПДВ складає 39,79061 грн. (а.с. 37 -38), довідку про вартість виконання будівельних робіт та витрати за травень 2011 року на загальну суму 39790,61 грн. (а.с. 39 -42), підсумкову відомість ресурсів (витрати -за прийнятими нормами) на загальну сум 25684,24 грн. (а.с. 43 -44), розрахунок загально виробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на оздоблювальні роботи на сходи №5 на загальну суму 2577 грн. (а.с. 45 -46), пояснювальну записку (а.с. 49), розрахунок №№1-4. Прямі витрати і загально виробничі витрати: будівельні роботи / монтажі роботи на загальну суму 27,986 грн. (а.с. 50), локальний кошторис №2-1-1 на загальну суму 6394 грн. (а.с. 51 -54), розрахунок загально виробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на оздоблювальні роботи на сходи №5 на загальну суму 10,01 грн. (а.с. 55 -56), відомості ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на оздоблювальні роботи на сходах №5 (а.с. 57 -58).

04.05.2011 року між підприємством «Спецбуд -інвест»(Продавець) та ПП ОСОБА_1М.(Покупець) укладено договір купівлі -продажу, а саме продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання), а покупець належним чином прийняти і оплати товар згідно накладеної №455 від 04.05.2011 року. З даного договору вбачається, що вартість товару 21695, 66 грн. з ПДВ 4339,13 грн. загальна суму 26034,79 грн. (а.с. 31 -33).

На підтвердження виконання даного договору позивачем до суду надано наступні документи: а саме, накладну від 04.05.2011 року №455 на суму без ПДВ 21695,66 грн. ПДВ 20% 4339,13 грн., всього з ПДВ 26034,79 грн. (а.с. 29), рахунок від 04.05.2012 року №455 на суму без ПДВ 21695,66 грн. ПДВ 20% 4339,13 грн., всього з ПДВ 26034,79 грн. (а.с. 29), податкова накладна від 04.05.2011 року №5 на загальну суму 26034,79 грн. (а.с. 30), платіжне доручення від 29.06.2011 року №1 на суму 26034,79 грн. (а.с. 59), висновок банку про оплату (а.с. 59).

Також в матеріалах справи є постанова від 26.03.2012 року про порушення старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковником податкової міліції ОСОБА_5 кримінальної справи відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за фактом створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ПП ВКФ «Украгропродукт», ТОВ «Профіль -Стиль», ПП «Троян -СВ», ПП «Сатурн -СВ», ПП «Нафтобудком», ТОВ «Технорес», підприємства «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода», ПП «КАС- Капітал», ПП «Дніпропрогрес -сервіс»з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України (а.с. 165 -166).

З пояснень від 02.09.2011 року керівника підприємства «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода»ОСОБА_2, вбачається, що приблизно у вересні 2010 року до нього звернувся раніше невідомий йому чоловік, ім'я якого він не пам'ятає, а прізвище не знає та запропонував йому зареєструвати його керівником підприємства «Спецбуд - інвест»СМО «Злагода»за винагороду. Так ОСОБА_2 зазначає, що він підписав документи і більше не бачив цього громадянина. За якою адресою зареєстровано підприємство «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода»йому не відомо. ОСОБА_2 від свого імені іншим третім особам не доручав, та сам підприємницької діяльності не здійснював, хто здійснював діяльність від імені ОСОБА_2 йому не відомо. Укладення договорів та інших правочинів ОСОБА_2 нікого не уповноважував, і сам не укладав. Наміру самостійно здійснювати фінансово -господарську діяльність від імені підприємства «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода»не мав та не маю (а.с. 167 -170).

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі -Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи встановлено, що підприємство «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода», податкову накладну (а.с. 96), яка стала підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, за зверненням невстановленої особи від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписана від її імені податкова накладна не можна вважати належно оформленою та підписаною повноважною особою звітним документом, яка посвідчує факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображеної у неї суми ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення цих господарських операцій між позивачем та підприємством «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода».

Під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача, наведені ним в постанові про порушення кримінальної справи від 26.03.2012 року та у запереченнях на позов щодо формування штучного податкового кредиту на суму ПДВ 4339,13 грн.

Суд також враховує пояснення керівника підприємства «Спецбуд - інвест» СМОІ «Злагода»ОСОБА_2, згідно яких він не причетний до фінансово - господарської діяльності підприємства «Спецбуд - інвест»СМОІ «Злагода». Підприємство, зареєстрував без мети здійснення фінансово -господарської діяльності за грошову винагороду.

Встановлені судом обставини свідчать про отримання позивачем майнової вигоди та права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

На підставі норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

З огляду на встановлення судом відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на думку суду, відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем було доведено законність дій з приводу проведення податкової перевірки позивача та прийняття за наслідками перевірки оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 31.01.2012 року №0000281700 було винесено відповідачем із дотриманням усіх зазначених принципів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 27.06.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко